Лист М. Ю. Лермонтова до Бахметеву С. А.
Прийміть дивне послання
З краю далекого цього;
Воно не Павлово писанье -
Але Павло вам віддасть його.
На жаль! як нудний це місто,
З своїм туманом і водою.
Куди не глянеш, червоний воріт,
Як шиш, стирчить перед тобою;
Немає милих пліток - все суворо,
Закон сидить на лобі людей;
Все дивно і ново -
А нет не вульгарних новин!
Задоволений кожен сам собою,
Чи не турбуючись про інших,
І що у нас звуть душею,
Те без назви у них.
- І нарешті я бачив море,
Але хто поета обдурив.
Я в роковому його просторі
Великих дум НЕ почерпнув.
Ні! як воно, я не був вільний;
Хворобою життя, нудьгою хворий,
(На зло колишньою і новим дням)
Я не заздрив, як раніше,
Його срібному одязі,
Його бунтующим хвилях. -
Експромтом написав я вам ці вірші, люб'язна Софія Олександрівна, і не маю духу продовжувати таким чином. - Справді; не знаю чому, поезія душі моєї згасла;
За сваволі чудової влади
Я викинуть з царства пристрасті;
Як після бурі на пісок
Хвилею расшібенний човник; -
Нехай прилив його пестить;
Чи не чує ласки інвалід:
Своє безсилля він знає
І прикидається, що спить;
Ніхто йому не довірить більш
Себе иль ноші дорогою;
Він не годиться, і на волі!
Загинув - і дано йому спокій!
Мені здається, що це непогано вийшло; пожалуста, чи не рвіть цього листа на потрібні речі. - Втім, якщо б я почав писати до вас за годину перед тим, то, можливо, писав би зовсім інше; кожна мить у мене нові фантазії.
- Прощайте, найдорожча.
- Я до вас писав з Твері і звідси - а до сих пір не отримав відповіді.
Соромно - однак я прощаю.
- І прощаюся. -
Тітоньці і всім найнижча моє шанування.
Пишіть - що робиться, і чується, і йдеться.
У Демидової був, вдома не застав; вона була у якійсь директорки, - бог знає; - я листа не віддав і на-днях поїду знову. - Не маю занадто великого потягу до суспільства: набридло! - Все люди, така туга, хоч би чорти для сміху траплялися.
І нарешті я бачив море,
Але хто поета обдурив.
Я в роковому його просторі
Великих дум НЕ почерпнув.
є іронічною перефразування рядків Н. М. Язикова з вірша «Плавець»:
Вовкувато наше море,
День і ніч шумить воно;
У роковому його просторі
Багато бід поховано.
Вірш «За сваволі чудової влади» являє собою ранню редакцію вірша «Човник».
Слова «послання» і «Павлово» підкреслені Лермонтовим, щоб розкрити натяк на «послання» апостола Павла і протиставити їх «писання» Павла Евреинова.
Яку Демидову має на увазі Михайло Лермонтов і чий лист він повинен був їй віддати - не встановлено.
Джерело листи:
Лермонтов М. Ю. Зібрання творів в чотирьох томах / АН СРСР. Інститут російської літератури (Пушкінський будинок). - Видання друге, виправлене і доповнене - Л. Наука. Ленінградське відділення, 1979-1981 рік. Том 4, Проза. Листи. - 1981. - Сторінки 365-366.