Дрозд на дереві гніздечко звив, яєчка зніс і вивів дитинчат. Дізналася про це лисиця. Прибігла - і тук-тук хвостом по дереву.
Виглянув дрізд з гнізда, а лисиця йому:
- Дерево хвостом підсічу, тебе, дрозда, з'їм і дітей твоїх з'їм! Дрозд злякався і став просити, став лисицю молити:
- Лісанька-матінка, дерева не рубай, детушек моїх не губи! Я тебе пирогами та медом нагодую.
- Ну, нагодуєш пирогами та медом - Не буду дерева рубати!
- Ось ходімо зі мною на велику дорогу.
І рушили лисиця і дрізд на велику дорогу: дрізд летить, лисиця слідом біжить.
Побачив дрізд, що йде стара зі онукою, несуть корзину пирогів і глечик меду.
Лисиця сховалася, а дрізд сів на дорогу і побіг, ніби летіти не може: злетить від землі та й сяде, злетить та й сяде.
Внучка каже бабусі:
- Давай спіймаємо цю пташку!
- Так де нам з тобою зловити!
- Як-небудь зловимо. У ній, видать, крило підбито. Аж надто гарна пташка!
Стара з онукою поставили кошик та глечик на землю і побігли за дроздом.
Відвів їх дрізд від пирогів та від меду. А лисиця не ловити гав: досхочу пирогів та меду наїлася і в запас приховала.
Злетів дрізд і полетів до свого гнізда.
А лисиця тут як тут - тук-тук хвостом по дереву:
- Дерево хвостом підсічу, тебе, дрозда, з'їм і дітей твоїх з'їм! Дрозд висунувся з гнізда і ну лисицю просити, ну лисицю молити:
- Лісанька-матінка, дерево не рубай, детушек моїх не губи! Я тебе пивом напою.
- Ну, підемо скоріше. Я жирного та солодкого наїлася, мені пити хочеться!
Полетів знову дрізд на дорогу, а лисиця слідом біжить.
Дрозд бачить - їде мужик, везе бочку пива. Дрозд до нього: то на коня сяде, то на бочку. До того розсердив мужика - той захотів вбити його. Сів дрізд на цвях, а мужик як вдарить сокирою - і вибив з бочки цвях. Сам побіг наздоганяти дрозда, А пиво з бочки на дорогу ллється. Лиса напилася скільки хотіла.
Полетів дрізд в своє гніздо. Лисиця знову тут як тут - тук-тук хвостом по дереву:
- Дрозд, а дрізд, нагодував ти мене?
- Тепер рассмеши мене, а то дерево хвостом підсічу, тебе, дрозда, з'їм і дітей твріх з'їм!
Повів дрізд лисицю в село. Бачить - баба корову доїть, а поруч старий постоли плете. Дрозд сіл старої на плече. Старий і каже:
- Стара, ну-ки не ворушись, я вб'ю дрозда! - І вдарив стару по плечу, а в дрозда не потрапив.
Стара впала, дійниця з молоком перекинула. Схопилася стара - і давай старого лаяти!
Довго лисиця сміялася над дурним старим.
Полетів дрізд в своє гніздо. Не встиг дітей нагодувати - лисиця знову хвостом по дереву: тук-тук-тук!
- Дрозд, а дрізд, нагодував ти мене?
- Розсмішив ти мене?
- Тепер налякай мене! Розсердився дрізд і каже:
- Закрий очі, біжи за мною!
Полетів дрізд, летить, покрикує, а лисиця біжить за ним - око не відкриває.
Привів дрізд лисицю прямо на мисливців.
- Ну, тепер, лисиця, лякайся!
Лиса відкрила очі, побачила собак - і навтьоки. А собаки - за нею. Ледве добралася до своєї нори.
Залізла в нору, віддихалась маленько і почала питати:
- Очі, очі, що ви робили?
- Ми дивилися, щоб собаки лісаньку не з'їли.
- Вушка, вушка, що ви робили?
- Ми слухали, щоб собаки лісаньку НЕ з'їли.
- Ніжки, ніжки, що ви робили?
- Ми бігли, щоб собаки лісаньку не зловили.
- А ти, хвостище, що робив?
- Я, хвостище, по пнях, по кущах, по колодах чіпляв та тобі бігти заважав.
Розсердилася лисиця на хвіст і висунула його з нори:
- Нате, собаки, їжте мій хвіст!
Собаки вхопили лисицю за хвіст і витягли її з нори.
Йорж Ершовича. Російські сатиричні казки. Москва, Дитяча література. 1989.