Лікування стрептококової інфекції в першу чергу має на увазі антибактеріальну терапію.
Антибактеріальна терапія стреп-тококкового фарингіту попереджає розвиток ревматизму, скорочує тривалість за-болевания, знижує частоту передачі інфекції і перешкоджає виникненню гнійних ослож-нений. При скарлатині лікування стрептококової інфекції починають немед-повільно. При гострому фарингіті доцільніше дож-датися результатів посіву виділень глотки або дослідження його на антигени стрептокока. Іс-проходження на антигени групи А мають високу специфічність, тому при позитивних результатах антибіотикотерапію можна призначити відразу.
Стрептококи групи А дуже чутливі до пеніциліну, стійкі штами НЕ зарегистр-рова. Таким чином, препаратом вибору для лікування стрептококового фарингіту і його гній-них ускладнень служить пеніцилін (за виклю-ченням випадків, коли є алергія до нього). Рекомендується феноксиметилпенициллин по 250 мг 2-3 рази / добу 10 днів (курс лікування обов'язково повинен становити 10 днів навіть якщо за 3-4 дня прояви захворювання поч-ти зникли). Перевага феноксиметилпенициллина полягає в тому, що його можна приймати незалежно від прийому їжі. Основні труднощі лікування стрептококової інфекції при призначенні препаратів всередину - самовільне припинення прийому препарату раніше 10 днів. Поетів-тому в розмові з батьками необхідно подчер-батіг, як важливо провести повний курс лікування. Якщо повного розуміння з батьками досягти не вдалося, краще призначити препарат парентерально. Найбільш зручний і ефективний антибіотик для внутрішньом'язового введення - це бензатинбензилпенициллин. Його вводять одноразово при масі тіла менше 27 кг в дозі 600 000 ОД, при більшій масі - 1,2 млн ОД. Недоліком даного способу лікування є хворобливість місця ін'єкції, яка зберігається кілька днів. Крім того, при неправильній техніці ін'єкції препарат може бути введений в нерв або кровоносну судину. Щоб послабити місцеву реакцію, бензатинбензилпенициллин змішують в одному шприці з прокаінбензілпеніцілліном. При цьому необхідно строго стежити за дозуванням бензатинбензилпеніцилін.
За деякими даними, до 20% хворих, напів-чівшіх повний курс пенициллинотерапии, осту-ються носіями стрептококів. При-чини цього неясні. Для хворих, які приймали препарати пеніциліну всередину, традиційним поясненням було погане виконання призначе-ний лікаря. Можливо, що недостатня резуль-татівность лікування пеніциліном спостерігається головним чином у дітей, які початково були носіями стрептококів А. Слідчий-но, немає необхідності повторно проводити посів виділень глотки у безсимптомних хворих, по-лучівшіх при лікуванні стрептококовий інфекції повний курс антибіотикотерапії.
Якщо є алергія до пеніциліну, пре-Параті вибору стає еритроміцин. Стійкість стрептококів А до еритроміцину зустрічається рідко, але в деяких країнах, наприклад Японії і Фінляндії, вона стала серйозною проблемою.
При алергії на пеніцилін для лікування стрептококової інфекції призначають також цефалоспорини вузького спектра дії внутрішньо. Однак до 15% хворих з алергією до пеніциліну страждають і алергією до цефалоспоринів. Тому не варто призначати цефалоспорини дітям з алергічними реакціями на пеніцилін. Цефалоспорини стоять доро-же пеніцилінів і мають спектр дії ширше, тому їх не призначають всім хворим стрептококовим фарингіт. Сульфаніламіди та тетрацикліни при стрептококової фарингіті не показані.
Курс лікування більшістю препаратів для прийому всередину повинен тривати 10 днів, що-б домогтися ерадикації стрептококів групи А. Проте деякі сучасні препарати дозволяють домогтися порівнянних бактеріологіч-ських і клінічних результатів за 5 днів прийому. Результати порівняльних досліджень поки не отримані, тому неможливо винести оконча-тельное судження про те, наскільки доцільний прийом даних антибіотиків всередину коротким курей-сом. Крім того, спектр цих антибіотиків набагато ширше, ніж у пеніцилінів, а ціна лікування стрептококової інфекції набагато вище (навіть з урахуванням більш короткої тривалістю-ності). Отже, застосовувати їх не варто.
За попередніми даними, амоксицилін при прийомі раз на добу ефективно виліковує стрептококовий фарингіт. Якщо ці повідомлення підтвердяться, прийом амоксициліну через низьку вартості і відносно вузького спектра може стати альтернативним способом лікування фарингіту.
Антибактеріальна терапія небуллезное їм-петіго попереджає поширення його на со-Седнів ділянки шкіри, виникнення віддалених вогнищ інфекції та передачу її іншим. Однак здатність антибактеріальної терапії перед-преждать розвиток гломерулонефриту беззаперечна. Якщо інфекція поверхнева і не супроводжує-ся загальними проявами, антибактеріальні пре-Параті призначають місцево. Засобом вибору слу-жит мупіроцин завдяки своїй ефективності і безпеки. При великому поширенні імпетиго при наявності системних проявів показані антибіотики для прийому всередину, підвалина-чівие до Р-лактамазе (діклоксаціллін, цефалексин), які активні проти як стрептококів А, так і золотистого стрептокока. Альтернативний препарат - еритроміцин; він особливо показаний при алергії пеніциліну.
Теоретичні міркування та експери-ні дані доводять, що при важких систем-них інфекціях групи А, внутрішньовенне введення кліндаміцину дає кращі результати, ніж пеніциліну. Однак, по-кільки частина штамів стрептококів стійка до кліндаміцину, поки не будуть відомі результати дослідження чутливості стрептококів, кліндаміцин слід застосовувати в комбінації з пеніциліном. При підозрі на наявність некротичного фасциту поки-зана негайна діагностична операція або біопсія, щоб підтвердити інфекцію глибоких тканин. Нежиттєздатні тканини січуть. При стрептококової шоці проводять мас-пасивного інфузійну терапію, усувають нку тільну і серцеву недостатність, а також попереджають розвиток поліорганної недостатність-ності. Згідно з окремими повідомленнями, ефек-но внутрішньовенне введення гамма-глобуліну, однак контрольованих досліджень не проводилося. За панівним на даний момент подання платниками податку на-ям, імуноглобулін слід застосовувати лише тоді коли інші способи лікування стрептококової інфекції не дають результату.