Леонід Костянтинович, Ви з самого дитинства мріяли полетіти в космос або це все-таки сталося спонтанно?
Це думка прийшла до мене в той самий день, коли Юрій Олексійович Гагарін вперше полетів в космос. Мені тоді було десять років. Цей день я і вважаю днем народження моєї мрії. І не тільки моєї, а, як відомо, мільйонів моїх ровесників. Для мене перший політ людини в космос був не тільки подією планетарного масштабу, він мав вселенське значення. Адже на одній з планет цивілізація нарешті зуміла створити технічні засоби, за допомогою яких подолала гравітацію своєї планети і вирвалася в космос. Я завжди кажу, що життя людини починається з мрії. Не обов'язково мріяти стати космонавтом. Можна мріяти про будь-якій професії. У кожного своє призначення. З власного досвіду знаю, що бажання чогось досягти дуже допомагає долати труднощі. Завдяки цій мрії я закінчив школу зі срібною медаллю, отримав прекрасну освіту, полетів в космос. Пам'ятаю, як після космічного польоту корабель «Колумбія», пробігши по посадковій смузі, зупинився. В той момент я раптом зрозумів: все, мрії більше немає - я був в космосі.
Які спогади залишилися у Вас про школу? Подобалася? Чи був улюблений або, навпаки, ненависний предмет?
Про школу в мене найкращі спогади. Я пам'ятаю всіх своїх вчителів, вдячний їм за знання, які вони мені дали. Ці знання стали потужним фундаментом для подальшого навчання, роботи льотчиком-випробувачем і польоту в космос. З появою мети - полетіти в космос - з'явилося і бажання вчитися. Я просто розумів, що професія космонавта передбачає величезні знання в самих різних областях, тому з навчанням проблем не було. Улюблених предметів було кілька: математика, фізика, історія, географія та література. До речі, географію я вивчав тільки в школі. Але знання, які я отримав з цього предмету, були настільки глибокими, що, дивлячись в ілюмінатор космічного корабля і спостерігаючи Землю з її материками, океанами, горами, річками і пустелями, мені здавалося, що я це вже бачив в дитинстві.
Нелюбимих предметів не було. Я взагалі вважаю, що немає знань, які не потрібні людині. Людина повинна знати якомога більше. Все, звичайно ж, знати неможливо, але прагнути до цього треба. Чим більш освічений чоловік, тим вище його статус в суспільстві.
Чи є «урок» з Вашого дитинства, який Ви пронесли через все життя? Чому життя навчило Вас ще в шкільні роки?
Мої батьки навчили мене працювати, бути цілеспрямованим і любити людей. Це я і проніс через усе своє життя і продовжую дотримуватися цих найважливіших життєвих принципів.
Чому у космонавтів такі дивні позивні - «Буран», «Кедр», «Донбас»? Ще більш дивно, що замість того, щоб вигадувати нові «імена», використовують ті ж, але з наступним номером: «Зеніт-2», «Чегет-2». Які позивні були у Вас?
Чесно кажучи, не бачу нічого дивного в позовних космонавтів. Під час льотної роботи у мене був позивний у вигляді тризначного числа. Наприклад, «320-ий». Але льотчиків в небі багато, а космонавтів в космосі від одного, як за часів перших польотів, і до п'яти-шести чоловік, як в даний час на МКС. Космонавти самі собі вибирають позивні. Коли я проходив випробування в сурдокамері (приміщення зі слабким штучним освітленням і звуконепроникними стінами, в якому кандидати в космонавти проводять багато годин на самоті. Сурдокамері дозволяє імітувати деякі умови космічного польоту. - Прим. Авт.), Я вибрав собі позивний «Дніпро». А в космічному польоті у мене був позивний PS-1 ( «пі-ес ван») ( «payload specialist» - фахівець з корисного навантаження).
В одному з інтерв'ю Ви вже говорили, що НЛО не бачили. А все-таки вірите Ви в них? Сьогодні багато говорять про те, що позаземні цивілізації, безумовно, існують. Думати по-іншому означало б повертатися до тих часів, коли люди вважали, що Земля - центр світобудови. Як ви вважаєте?
Мене так часто запитують, чи бачив я НЛО, що я вже шкодую, що не бачив. Я не заперечую їх існування, оскільки дуже вже багато свідків, не тільки бачили їх, але і нібито мали контакт з ними. Я вірю в існування позаземних цивілізацій. Але до тих пір, поки ми не налагодимо з ними контакт, це залишиться лише припущенням.
Космонавтів прийнято питати про Бога. Ви віруюча людина?
Американський астронавт Джон Гленн, який побував вдруге в космосі у віці сімдесяти семи років, одного разу сказав: «Коли я дивлюся в ілюмінатор космічного корабля, не вірити в Бога після цього я не можу». Моя реакція на побачене з космосу була абсолютно такий же. Ні, я нічого не заперечую. Але наука адже до сих пір не дає чіткої відповіді на питання: звідки взявся світ? Як саме називати Бога і в який оболонці він перебуває, можна тільки гадати. Але, бачачи з космосу цю красу і дивну гармонію, чи не подумати про якийсь Творця неможливо. А згадайте складні процеси, що відбуваються буквально всюди, в тому числі і в нас з вами. Складно уявити, що вони з'явилися самі по собі. Пам'ятаю, розглядав знімки інших планет Сонячної системи, а потім побачив земну кулю з ілюмінатора. Кинулася в очі якась дивовижна життєздатність нашої Землі. Самі собою приходили в голову думки про унікальність її у Всесвіті, про те, що все не випадково, як-то неспроста. Правда, захоплення від краси тоді швидко змінився думками про недосконалість всієї земної: суспільства, законів тощо. На такій гарній планеті має бути і красиве життя.
Чи вірите Ви в те, що американці побували на Місяці?
Так, вірю. Це була дуже складна технічна задача того часу. І вона була вирішена американцями завдяки змаганню з Радянським Союзом. Американцям треба було довести, що вони не гірші. Перший запуск людини в космос - Юрій Гагарін, перший вихід людини у відкритий космічний простір - Олексій Леонов, перша жінка-космонавт - Валентина Терешкова. Ці досягнення були нашими, радянськими. І цим ми пишалися. Американцям теж треба було в чомусь бути першими. І їм це вдалося.
Яке найсмачніше блюдо на борту корабля, якщо ці страви взагалі можна назвати смачними? А яке блюдо або продукт Ви віддаєте перевагу на Землі?
Перед польотом кожному з членів екіпажу дали можливість спробувати всю їжу, яка була в «космічному меню» NASA. Тобто ми могли вибрати те, що кожному з нас сподобалося найбільше або було більш-менш придатним для вживання. Були і смачні страви. Але в основному такі, що на Землі я б їх не їв, а в космосі діватися нікуди - доводиться. У земних умовах я вважаю за краще нашу українську кухню: борщ, вареники, буковинські голубці. А взагалі, для мене немає такої їжі, яку я не їм тільки тому, що вона мені не подобається.
Головні якості космонавта, на Ваш погляд?
Основними якостями космонавта, як і людей інших професій, я б назвав працьовитість, цілеспрямованість, любов до справи, якою займаєшся. Професія космонавта передбачає постійне навчання, тому я б додав сюди ще й посидючість, терпіння, а також вміння відмовити собі в деяких земних спокуси, до яких схильні звичайні люди.
Коли людство в масовому порядку полетить на Марс або, припустимо, на один із супутників Юпітера - Європи?
У масовому порядку, напевно, люди літати на Марс не будуть. А то, що людина вже скоро полетить на Червону планету, - реальність. Це станеться в найближчому майбутньому. Тут треба зрозуміти, для чого туди летіти? Фізичні умови Марса дуже жорсткі і значно відрізняються від земних. Але злітати туди треба. Коли людина переконається, що робити на Марсі йому особливо нічого, то, можливо, відмовиться від цих ризикованих польотів.
Що найстрашніше в космосі?
Найстрашніше - це коли людина не може перебороти свій страх. Адже страх - природне почуття. Але мужня людина - це той, хто в змозі свій страх перебороти. Небезпека переслідує космонавта протягом усього польоту: під час старту, в самому космосі і при поверненні на Землю. Тому напруга в польоті постійне. Головне - вміти з цим справлятися. Іноді, захопившись роботою, наглядом Землі і космосу, побутовими проблемами, забуваєш про те, що ти знаходишся в небезпечному космічному польоті. Умовно в такі хвилини небезпеки наче й немає. І працюється спокійно.
Космонавти кажуть, що Земля змінюється на очах: від викидів чорніє сніг, висушуються моря.
Звичайно, при погляді на Землю було те, що викликало тривогу. Наприклад, відразу кинувся в очі надзвичайно тонкий шар атмосфери, як би ниткою огортає планету. Відверто кажучи, товщина шару атмосфери мене тоді взагалі неприємно вразила. Просто не вірилося, що життя на планеті існує при такому тонкому шарі повітря. Яка ж відповідальність лежить на нас за його збереження! І як неправильно ми цим повітрям користуємося. На тлі надзвичайно жорстких умов космосу життєздатність Землі, дійсно, виглядає якимось дивом. Причому дивом неймовірно крихким, вразливим. Тоді ж прийшли в голову думки про астероїди і інших небесних тілах, здатних назавжди знищити земну ідилію. Ви знаєте, взагалі дивно, що саме в космосі до тебе приходять такі думки. Напевно, це важко зрозуміти, перебуваючи на Землі, але там не думати про це неможливо. Людина вже навчився розраховувати траєкторію руху різних космічних об'єктів, спостерігати їх, упереджувати критичне з ними зближення. Та й вірогідність зіткнення нашої планети з ними надзвичайно мала. Але вона існує. Тому я вважаю, що треба використовувати найбільш сучасні технічні засоби і методики, удосконалювати їх - загалом, робити все можливе для запобігання планетарної катастрофи. На жаль, але така перспектива тільки поки здається далекою і нереальною.
В одному з інтерв'ю Ви розповіли, що бачили, як знімали фільм «Армагеддон». Що правда в фільмах про космос, а що ні?
Так, наш екіпаж став свідком зйомок фантастичного фільму «Армагеддон». Ідея фільму дуже актуальна. Вона, як Ви пам'ятаєте, полягає в тому, що два американських «Шаттл» стартують для зустрічі з астероїдом, який повинен зіткнутися із Землею. Але те, якими були показані радянська орбітальна станція і її командир, мені не могло сподобатися. Насправді, радянські (тепер російські) космонавти і американські астронавти з величезною повагою ставляться один до одного.
Космонавти дуже забобонні? Чи є якісь речі, які ні в якому разі не можна робити перед польотом або в космосі?
Я б не сказав, що вже дуже забобонні. Природно, як у кожної людини, у космонавтів є свої прикмети. Про такі речі, як про щось особисте, ніхто не розповідає. В іншому випадку втрачається їх сенс. У радянських (тепер російських) космонавтів, наприклад, існує традиція перед стартом дивитися художній фільм «Біле сонце пустелі». У мене теж є свої прикмети. Під час роботи льотчиком-випробувачем кожен день, йдучи на роботу, мене проводжала дружина, помахуючи з балкона рукою. Якщо траплялося, що з якоїсь причини цього не відбувалося, під час випробувального польоту я був більш уважним. Про одну свою «приймете» можу розповісти. Коли дорогу мені переходить чорна кішка, я про всяк випадок беруся за гудзик - кажуть, допомагає. Жартую.
Чи є у Вас хобі, захоплення? Якщо так, то які?
Історична література. Ще люблю слухати естрадну і класичну музику (мої улюблені композитори - П. Чайковський і Л. Бетховен), пісні, на яких виріс і які мене «виховали». Серед них: українські у виконанні Д. Гнатюка - «Черемшина», «Два кольори», «Ясени» та інші. Дуже подобаються пісні «Я люблю тебе, життя» у виконанні Г. Отса, «С чего начинается Родина» І. Кобзона. Ну і, звичайно, я люблю спорт. Точніше, біг на довгі дистанції. Ось уже багато років три-чотири рази на тиждень я пробігаю по десять кілометрів. Вважаю, що біг - найкорисніший вид навантаження. В процесі бігу навантажуються всі системи і органи людського організму, таким чином створюючи для нього здоровий стрес.