Про один і той самий предмет можна сказати по-різному, використовуючи засоби різних стилів: хоробрий солдат (нейтральний) і доблесний воїн (високий стиль); хороша людина (нейтральний) і чудовий хлопець (знижений стиль) і т. п.
Стилістична норма пов'язана з експресивними явищами в системі мови. Експресія в широкому сенсі - це виразно-зображальні якості мовлення, що відрізняють її від нейтральної і надають їй образність і стилістичну забарвленість. Експресивність - це ті смислові ознаки слова, частини слова, граматичної форми або пропозиції, які дозволяють використовувати їх як засіб вираження не тільки предметного змісту (наприклад, шафа - предмет меблів, изме-нитка - зробити іншим, противний - дуже неприємний), але і відносини говорить чи пише до того, про що йдеться, або до ситуації. Наприклад, вживання слів аскорбінка або електричка на увазі невимушеність спілкування і неофіційні відносини співрозмовників, а використання слів вишеізло-ваний і подавець - ситуацію, пов'язану з адміністративно-канцелярської сферою нашого життя. У книжковій мові вживаються форми інспектори, інструктори, а в невимушеній розмовній - інспектора, інструктора; вживання слова змія в переносному значенні означає не тільки те, що мається на увазі людина підлий, підступний, але і те, що говорить оцінює цю людину різко негативно.
Експресивні компоненти значення мовної одиниці можуть бути названі її стилістичним значенням (стилістичним забарвленням). Стилістично забарвленими одиницями мови називають ті слова, форми слів, пропозиції, здатність яких викликати поза контекстом особливе враження обус-лову тим, що вони містять в собі не тільки предметну (відомості
про означає предмет) і / або граматичну інформацію, але і деякі додаткові відомості, наприклад, окрас-ку фамільярності (колотнеча, показуха), несхвалення (трепот-ня, нехлюй), схвалення (симпатяга).
Лексика стилістично забарвлена і нейтральна
Закріпленість слів за певним стилем мови пояс-вується тим, що в значення багатьох слів крім основного (предметного) змісту входить і стилістична забарвлення. Якщо зіставити наступні синонімічні пари слів: нестача - дефіцит, потіха - раз-потяг, переробка - перетворення, растранжі-рить - розтратити, то неважко заме-тить, що ці синоніми відрізняються один від одного не за змістом, а тільки своєю стилістичним забарвленням. Перші слова каж-дой пари вживаються в розмовно-повсякденній, а другі - в науково-популярній, публіцистичної, офіційно-ділового мовлення.
Однак слід зазначити, що не всі слова розподіляються між різними стилями мови. У російській мові є велика група слів, що вживаються в усіх стилях без винятку і характерних як для усного, так і для письмової форм мови. Такі слова обра-товують фон, на якому виділяється стилістично закріплена лексика. Їх називають стилістично нейтральними.
Зіставле-тавьте наведені нижче нейтральні слова з їх стиліст-тичними синонімами, що відносяться до розмовної і книж-ной лексиці:
Сучасні тлумачні словники часто дають стилістичні послід до слів, наприклад: кніжн. (Книжкове слово), розм. (Розмовне), презр. (Презирливе), і зневажила. (Зневажливе) і ін. Звичайно, розмовляючи, ми не можемо кожен раз за-глядивать в тлумачні словники або довідники, уточнюючи стилістичну по-мету до того чи іншого слова, але як носії російської мови ми повинні відчувати і знати, яке імен-но слово потрібно вжити в певній ситуації.
До емоційно-оцінним відносяться слова, в значенні кото-яких можна виділити компонент, пов'язаний з виразом будь-якого почуття, ставлення до слухача (читає), оцінки предмета мовлення, ситуації спілкування. З цієї точки зору виділяють-ся такі різновиди стилістично забарвлених слів, як ласка тільні (бабуля, лапочка), схвальні (симпатяга, Тямущий) і несхвальні (хаханьки, реготати, здоровило), пренебрежітель-ні (витребеньки, фігляр), зневажливі ( хапуга, хамье), іронія-етичні (доморощений), лайливі (сволота, гримза). Найчастіше емо-нальних-оціночної забарвленням володіють слова розмовні.
Стилістично забарвленими можуть бути не тільки слова, але і фра-зеологізми (нуль без палички - розм. Почити в базі - кніжн.), А також словотвірні елементи, морфологічні форми, синтаксичні конструкції. Розвинений літературна мова включа-ет в себе цілу систему співвіднесених один з одним засобів вираження з подібним значенням, але різної стилістичної ок-Раск, тобто стилістичних синонімів. Наприклад, синонім-мічних закінчення множини - більш розмовне -а (-я) і нейтрально-книжкове -и (-і) в словах светри - свиті-ри, штемпеля - штемпелі. Але найбільш яскраво стилістична сі-нонімія відбивається в лексиці. Так, часто існує не одне сло-во, а два синоніма, що позначають одне або майже одне і те ж поняття, наприклад, превентивний - попереджувальний, утілі-тарний - практичний, інцидент - випадок, розбовтаний - розхлябаний. Стилістичні синоніми можуть не мати смислі-лових відмінностей взагалі, а відрізнятися тільки стилістичним значенням: так, синонімічний ряд особа - лик, фізіономія - рожа - морда позначає один і той же предмет.
Стилістична забарвлення слів фіксується словниками в сти-лістіческіх пометах, які даються перед тлумаченням Лексі-чеського значення слова в дужках, наприклад, конфігурація (спец.), Сором'язливо (розм.). У слова можуть бути дві позначки, що характеризують ющіе його з точки зору як функціональної, так і емоційно-оцінної, наприклад, нездара (розм. Пренебр.), Драндулет (розм. Шутл.). У різних словниках існують різні системи сти-лістіческіх послід, але завжди є функціонально-стилістичні послід «книжкове» і «розмовне» і емоційно-оціночні послід, такі, як «несхвальне», «пестливе», «жартівливе», «іронічне »і« лайливе ». Позначкою «просторічне» в словниках зазвичай позначаються слова знижені, що виходять за межі власне літературної мови: брехня, кричати.
Отже, багатство лексики російської мови надає широкі можливості для стилістичного вибору.
НАУКОВИЙ СТИЛЬ МОВИ
Науковий стиль - це стиль, який обслуговує наукову сферу суспільної діяльності. Він призначений для передачі наукової інформації в підготовленої і зацікавленої аудиторії.
Наука є один з найбільш ефективних способів добування нового знання про світ, одна з найбільш досконалих форм накопичення і систематизації знань, досвіду.
У науковій діяльності перед людиною стоять дві основні заду-чи: # 129; отримати нове знання про світ (тобто зробити відкриття) і, зробити це знання надбанням суспільства (тобто повідомити своє відкриття). Соот-повідно слід виділити і два етапи в науковій діяльності чоло-століття: 1) етап здійснення відкриття і 2) етап оформлення відкриття.
Науковий стиль мови відноситься до другого етапу наукової діяль-ності - етапу мовного оформлення видобутого нового знання.
Звичайно, і усна форма теж часто використовується в науковому спілкуванні, але ця форма в науковому спілкуванні вторинна: науковий твір частіше спочатку пишуть, відпрацьовуючи адекватну форму передачі наукової інформації, а потім вже в тих чи інших варіантах (в доповіді, лекції, виступі) відтворюють в усному мовленні. Первинність письмової форми накладає помітний відбиток на лад наукової мови.