«Ми існуємо ... в мові і при мовою», - пише Герману ський філософ XX ст. М. Хайдеггер (1889-1976). Саме поет-му мову - одне з найбільш складних і важко визначаються науці явищ.
Для розкриття сутності мови як об'єкта філології від-штовхни від розуміння мови в лінгвістиці. Саме вона, як писав Соссюр, осягає мову «взагалі» тобто мова як один і об'єктів дійсності в його ставленні до інших об'єктивним там.
Розуміння мови в сучасній лінгвістиці сходить до ідеальних ям В. фон Гумбольдта (1767-1835) і Ф. д е С о с з ю р а (1 8 5 7 - 1 9 1 3), які створили два фундаментальних уявлення про мову.
За Гумбольдту, «мова є не продукт діяльності (ег-§оп), а сама діяльність (е п е р ^ а)». Е т о п о л о ж е н і е означа-ет, що мова перебуває в постійному русі: кожен чоло-вік, кожне покоління, користуючись ним, діє на нього. Мова є і щось стійке, і в той же час постійно мінливий. Мова є безперервний творчий процес. Визнання цього положення робить можливим вивчення мови в його вживанням-ванні, в розвитку. (З м. У наведених нижче матеріалах для чте- ня фрагменти книги В. фон Гумбольдта.)
За Соссюру, мова - це система знаків. Всякий знак, стверджував Соссюр, має дві сторони: зовнішню, тобто означаю-ний, і внутрішню, тобто означається. Ця єдність означає і означуваного і є знак. Наприклад: слово туман як єдність звукового або графічного образу (що означає) і значення (означається). Система визначає внутрішню будову мови: всі вхідні в систему елементи виявляються пов'язані, а сама система становить ціле. Так, знаки мови знаходяться в ставлення-пах синонімії, антонімії, омонімії та ін. Визнання цього положення створює можливість вивчення мови в визначений-ном стані, як «мовний техніки».
Складність природи мови полягає в тому, що він є і діяль-ність, і система знаків одночасно. Тому на основі ідей Гумбольдта і Сосюра мова вивчається як знакова систе-ма в процесах її «життя». Така ситуація в лінгвістиці.
Для філології істотно таке розуміння мови, кото-рої служить усім філологічних наук, а не тільки мовно-знання.
І все ж почнемо з мовознавства. Воно вибудовує теоретичного-чний картину природного людського мови, тобто Мови в його вживанні (природний людський мову як тако-виття написали з великої літери: Мова). Головним в современ-ної картині мови є його функції - комунікативна (функція спілкування) і ін. На правах фрагментів цієї картини знаходяться і характеристики мов художньої литерату-ри, політики, права та інших як різновидів мови. (Див. У наведених нижче матеріалах для читання фрагменти книги французького вченого середини XX в. Е. Бенвеніста.)
Звернемося до літературознавства. Літературознавство бачить в мові інструмент словесної творчості.
«Бути інструментом» - це функціональна характеристи-ка мови. У філологічних та інших гуманітарних науках мова часто кваліфікується як засіб спілкування (пор. Розхожа «визначення»: я з и к - це найважливіший засіб спілкування). В по-прийнятті інструменту, на відміну від поняття кошти, підкреслять момент активності. Функція «бути інструментом» висуває в загальній характеристиці мови його активний початок. Ця думка, по суті, і була висловлена Гумбольдтом: «Мова не просто засіб для розуміння народу - це об'єднана духовна енергія народу, чудесним чином відображена в відомих, в певних звуках». (В понятті «духовна енергія» криється думка про те, що я з и к - це не сукупність слів, пропозицій, правил їх використання, а активна діяльність.)
У чому проявляється активний початок мови як інструменту словесної творчості?
Йдеться перш за все про те, що той чи інший предмет (річ, ознака, дія і т.д.), ситуація насправді Можуть бути позначені різними словами і різними запропонованого-75
жениями. Синоніми є в мові. Див. Приклад лексичних синонімів: рівність - гладкість; ужитися - поладіть.См синтаксичні конструкції, що позначають одну і ту ж си туацію: Люблю тебе - Я люблю тебе.
Головне, в чому проявляється активність мови художньої літератури, - це способи поєднання мовних засобів в тексті Наведемо приклад. Загальновідомо, що для передачі в тексті есте-! жавної людської мови в я з и к е існують конструкції з чу- пані промовою - прямий, непрямої, невласне-прямої і ін. При-ведемо фрагменти розповіді В.М. Шукшина «Ванька Тепляшин»:
А мати вже стояла біля цього худого з червоними очима, просила його. Червоноокий навіть і не слухав її.
- Це до мене! - видали ще сказав Ванька. - Це моя мати.
- У середу, суботу, неділю, - дерев'яно просидів крас-ноглазий.
... але цей червоноокий притримав її (мати. - О.Ч.).
- Так до мене вона! - закричав Ванька. - Ти що?
- У середу, суботу, неділю, - знову тричі відстукав цей ... вахтер, чи що, як їх там називають.
- Наз-зад, - якось навіть гидливо сказав той.
<.>
- Стігнеев! Лізавета Сергіївна. - закричав він. - До мене!
Тут свавілля! - І він, розчепіривши руки, як якщо б треба було
ловити буйнопомешанного, пішов на Ваньку. <.> Він оглянулсяі *
знову закричав: - Стігнеев!
- До мене! - закричав червоноокий. І, розчепіривши руки,
став падати на Ваньку.
Тут наведена вся мовна партія червоноокого. Узята в дельности, кожна з к о н с т р у к ц і ї з п р я м о й р е ч ь ю л і ш ь пере-л е т «без змін» висловлювання людини. У тексті оповідання ці «командирські» висловлювання дані згущене, щільно, з-женно з о п і з а н і е м д е і з тонн на і й персонажа, з про б о з н а ч е н і е м пров -сонажа ( «червоноокий»: у кого вУкаіни очі червоні ?!). Тим самим створюється образ людини влади (= влада, по М. Фуко, є множинність відносин сили), для якого люди -не люди.
Нарешті скажімо ще про одне якості мови художній-ної літератури. Використовуємо для цього формулу А.А. Потебні (1835-1891): «Говорити значить не передавати свою думку дру-г о м у, а тільки порушувати в іншому його власні м и с л і» 2.
В першу чергу завдяки мові твір художні-жавної літератури стає, як зазначив М.М. Бахтін, сукупністю чинників «художнього враження», тобто створює і організовує сферу чуттєвого (естетичного) вос-ємства людиною дійсності.
український філолог середини XX в. Б.В. Томашевський пі-сал: «Ми знаємо, що справжній письменник в своєму творчості не-байдужий до форм мови <.>.
У мові виражається думка письменника, його ставлення до дей-ствительности; засобами мови він не тільки повідомляє свій задум Новомосковсктелю, а й впливає на його почуття і вообра-ються, змушує його хвилюватися, співчувати, любити і не-навідеть, переживати з героями їх радощі й прикрощі, засуджувати або виправдовувати їхню поведінку, і цим письменник досягає своєї Мети: переконати Новомосковсктеля, змусити його повірити в правду з-
жениями. Синоніми є в мові. Див. Приклад лексичних синонімів: рівність - гладкість; ужитися - порозумітися. Див синтаксичні конструкції, що позначають одну і ту ж з і -туацію: Люблю тебе - Я люблю тебе.
Головне, в чому проявляється активність мови художньої л і т е р а т у р и, - це способи поєднання мовних засобів в тексті Наведемо приклад. Загальновідомо, що для передачі в тексті есте-! жавної людської мови в я з и к е існують конструкції з ч у -жой промовою - прямий, непрямої, невласне-прямої і ін. П р и -адже фрагменти розповіді В.М. Шукшина «Ванька Тепляшин»:
А мати вже стояла біля цього худого з червоними очима, просила його. Червоноокий навіть і не слухав її.
- Це до мене! - видали ще сказав Ванька. - Це моя мати.
- У середу, суботу, неділю, - дерев'яно просидів крас-ноглазий.
... але цей червоноокий притримав її (мати. - О.Ч.).
- Так до мене вона! - закричав Ванька. - Ти що?
- У середу, суботу, неділю, - знову тричі відстукав цей ... вахтер, чи що, як їх там називають.
- Наз-зад, - якось навіть гидливо сказав той.
<.>
- Стігнеев! Лізавета Сергіївна. - закричав він. - До мене!
Тут свавілля! - І він, розчепіривши руки, як якщо б треба було
ловити буйнопомешанного, пішов на Ваньку. <.> Він оглянулсяі *
знову закричав: - Стігнеев!
- До мене! - закричав червоноокий. І, розчепіривши руки,
став падати на Ваньку.
Тут наведена вся мовна партія червоноокого. Узята в дельности, кожна з к о н с т р у к ц і ї з п р я м о й р е ч ь ю л і ш ь пере-л е т «без змін» висловлювання людини. У тексті оповідання ці «командирські» висловлювання дані згущене, щільно, з-женно з о п і з а н і е м д е і з тонн на і й персонажа, з про б о з н а ч е н і е м пров -сонажа ( «червоноокий»: у кого вУкаіни очі червоні ?!). Тим самим створюється образ людини влади (= влада, по М. Фуко, є множинність відносин сили), для якого люди -не люди.
Нарешті скажімо ще про одне якості мови художній-ної літератури. Використовуємо для цього формулу А.А. Потебні (1835-1891): «Говорити значить не передавати свою думку дру2-г о м у, а тільки порушувати в іншому його власні думки». В першу чергу завдяки мові твір художні-жавної літератури стає, як зазначив М.М. Бахтін, сукупністю чинників «художнього враження», тобто створює і організовує сферу чуттєвого (естетичного) вос-ємства людиною дійсності.
український філолог середини XX в. Б.В. Томашевський пі-сал: «Ми знаємо, що справжній письменник в своєму творчості не-байдужий до форм мови <.>.
У мові виражається думка письменника, його ставлення до дей-ствительности; засобами мови він не тільки повідомляє свій задум Новомосковсктелю, а й впливає на його почуття і вообра-ються, змушує його хвилюватися, співчувати, любити і не-навідеть, переживати з героями їх радощі й прикрощі, засуджувати або виправдовувати їхню поведінку, і цим письменник досягає своєї Мети: переконати Новомосковсктеля, змусити його повірити в правду з-
зображують, збагатити його життєвий досвід і виховати його дли творчої діяльності »3.
Отже, зі своїм завданням «бути інструментом» я з и к справляє! ся в найскладнішій (самої «тонкої», власне людської! сфері - у сфері словесної творчості. Нагадаємо Гумбольдта] язик не ег§оп, але епег§е1а. Нагадаємо та Сосюра: в системі язи-ка закладені необхідні кошти і правила. Тут сходяться] позиції двох розглянутих напрямків у вивченні мови в лінгвістиці. Тому з'являється підстава для постановки! загального питання: що в мові істотно для всіх філологіч-ських наук? Відповідь на це питання випливає наступний: функцио-нальная природа мови.
Для сучасних філологічних наук плідно функ-1 національне (лат. / ІПС (го - виконання) розуміння мови.
Для того щоб я з и к міг виконувати свої призначення, він виявляється наскрізь функціональним: він і влаштований і дійству-ет функціонально.
Інформація про пристрій мови. У мові як системі знаків є дві основні одиниці: слово і пропозицію.
Слово позначає предмет, ознака, дія і под. виокрем-1 ляя їх зі світу дійсності як якісь окремо. Див. | найбільш частотні знаменні слова української мови: ска-мовити, говорити, знати, рік, великий, час, новий, самий, чоло-вік, люди. Слово створює навколо себе смисловий простір, воно центр всіх смислових «струмів», імпульс смислового роз-ку тексту.
світ _ театр, світ - в'язниця, життя - сон. В цьому плані показувала складно влаштованим розповідь «Палата № 6», де сло ° в'язниця і лікарня стоять поруч, а мотив лікарня - в'язниця є наскрізним.
Пропозиція позначає ситуацію (складне пропози-ня - «зв'язку» ситуацій) як певний комплекс предметів, д е і з тонн на і й і д р. З м. А н г л. Млості тезі Ьоокз оп ську 1аИе; р у з з к. На столі лежали книги (1); англ. I ті ту тоСкег а зрооп; рос. Я дав матері ложку (2); р у з з к. Північ; н е м. МШетасИ (3). В о т ці ситуації: (1) пропозицію позначає існування пред-мета; (2) - позначає дію; (3) - стан.
Ситуація може позначатися коротко і розгорнуто, неповно і надповної. Пор. опис ситуацій в двох текстах:
• в повісті А.С. Пушкіна «Капітанська дочка»: Я вигля-нул з кибитки: все було морок і вихор. Вітер вив з такою Свір-співай виразністю, що здавався живим; сніг засипав мене і Савел'іча; коні йшли кроком - і скоро стали;
• в повісті С. Соколова «Школа для дурнів»: До ставка вели, по суті справи, всі стежки і доріжки, все в нашій місць-ності. Від найдальших дач, розташованих біля краю лісу, вели тонкі, слабкі, майже несправжні стежки.
Тому мова як система має свої основні одиниці (слово і пропозиція), мова в дії - свою (вислів).
Нарешті, помітний висловлювання і текст. Англійська лінгвіст другої половини XX в. М.А.К. Хеллідей зауважив:] «Текст - це мова в дії». Якщо це так, то текст і виска-зиваніе - «одне і те ж». Однак відмінності між ними все 'ж є. Вони визначаються тим, в якій системі вивчається об'єкт. Якщо текст розглядається з точки зору його вироб-ництва, то він і з у ч а є т ь с я до а до в и с ь к а з и в а н і е.
Ще роботи з історії
Реферат з історії