Курсова - Принципи фізичного виховання
1. ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ В ТЕОРІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
1.1. Особливості принципів теорії фізичного виховання
Загальне визначення принципу трактується в російській словнику як «основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки і т.п.». В системі освіти і виховання під принципом слід розуміти «керівну посаду», «основне правило», «установка» [2, c. 11].
Принцип - це основна ідея, проходження якої допомагає найкращим чином досягати поставленої мети. Під терміном принципи в педагогіці розуміють найбільш важливі положення, які відображають закономірності виховання. Вони спрямовують діяльність педагога і займається до наміченої мети з найменшими витратами сил і часу. Практичне значення принципів полягає в тому, що вони дозволяють йти до наміченої мети, виключаючи шлях проб і помилок, окреслюють головні правила їх реалізації [6, c. 34].
2. общеметодическими (ДИДАКТИЧЕСКИЕ) ПРИНЦИПИ ТЕОРІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
2.1. Принцип свідомості і активності
Призначення принципу свідомості і активності у фізичному вихованні полягає в тому, щоб сформувати у займаються глибоко осмислене ставлення, стійкий інтерес і потреби до фізкультурно-спортивної діяльності, а також спонукати їх до оптимальної активності.
Реалізація даного принципу повинна приводити до збагачення займаються знаннями, глибшого розуміння техніки різних вправ, вихованню свідомого і активного ставлення до процесу фізичного виховання.
Свідомість - це здатність людини правильно розбиратися в об'єктивних закономірностях, розуміти їх і відповідно до них здійснювати свою діяльність. Основою свідомості є передбачення результатів своєї діяльності і постановка реальних завдань. Свідомість надає навчання виховує характер і в значній мірі сприяє формуванню високих морально-психологічних і професійних якостей особистості [14, c. 54].
2.2. принцип наочності
Наочність навчання і виховання передбачає як широке використання зорових відчуттів, сприйнятті, образів, так і постійну опору на свідоцтва всіх інших органів почуттів, завдяки яким досягається безпосередній контакт з дійсністю.
У процесі фізичного виховання наочність грає особливо важливу роль, оскільки діяльність займаються носить в основному практичний характер і має однією зі своїх спеціальних завдань всебічний розвиток органів почуттів [12].
Принцип наочності зобов'язує будувати процес фізичного виховання з широким використанням наочності при навчанні і вихованні. Наочність означає залучення органів почуттів людини в процесі пізнання.
2.3. Принцип доступності та індивідуалізації
Принцип доступності та індивідуалізації у фізичному вихованні означає вимога оптимального відповідності завдань, засобів і методів фізичного виховання можливостям що займаються.
При реалізації принципу повинна бути врахована готовність займаються до навчання, виконання тієї чи іншої тренувальної навантаження і визначена міра доступності завдань.
Готовність до виконання завдань залежить від рівня фізичного і інтелектуального розвитку займаються, а також від їх суб'єктивної установки, що виражається в навмисному, цілеспрямованому і вольовому поведінці.
2.4. принцип систематичності
Принцип систематичності розглядається в якості відправних (вихідних) установок, що регламентують системне побудова навчально-виховного процесу. Безсистемність, невпорядкованість неприпустимі, вони призводять до різкого зниження ефекту занять і всього процесу виховання. (Система - упорядкована сукупність елементів, що становить цілісний процес фізичного виховання) [14].
Суть цього принципу розкривається в ряді положень, що стосуються регулярності занять і системи чергування навантажень з відпочинком, а також послідовності занять і взаємозв'язку між різними сторонами їх змісту.
2.5. принцип динамічності
Принцип динамічності визначає необхідність постійного підвищення вимог до займаються, застосування нових, більш складних фізичних вправ, збільшення тренувальних навантажень за обсягом і інтенсивності. Перехід до більш високим тренувальних навантажень повинен проходити поступово, з урахуванням функціональних можливостей та індивідуальних особливостей займаються. Підвищення тренувальних навантажень проявляється в різних формах, так прямолінійний підвищення навантажень використовується, коли загальний рівень їх порівняно невисокий і потрібно поступово втягнутися в роботу; ступінчаста ж динаміка різко стимулює тренованість на базі вже виконаної роботи; хвилеподібні коливання навантажень в тижневому, місячному, річному циклах є своєрідним тлом, на який накладаються прямолінійні і ступінчаста динаміка [14].