Управлінська праця, хоча безпосередньо і не виступу-ет творцем матеріальних благ, є невід'ємною частиною праці сукупного робітника, і в цій частині є працею продуктивною.
Поняття управлінської праці в певній мірі свя-зано з поняттям управління як об'єкту або сфери його при-розкладання. Якщо вважати, що будь-яка праця проявляється в двох формах - фізичної і розумової, то однією з різновид-ностей розумової праці є управлінський.
Управлінська праця - це вид суспільної праці, основним завданням якого є забезпечення целенап-равленіях, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому. По суті це планомірна діяльність
Управлінська праця має свої специфічні особливо-сті:
1) носить інформаційний характер безпосереднього пред-мета і продукту його праці, обумовлений принциповою відмінністю трудового процесу по його змісту і результа-там від інших видів праці, необхідних для виробництва продукції і послуг. Результати праці персоналу управління оцінюються не за кількістю виданих розпоряджень і випу-щених документів, а по їх впливу на діяльність колектив-тива підприємства;
2) бере участь у створенні матеріальних благ не прямо, а через працю інших осіб;
3) в якості предмета управлінської праці виступу-ють управлінський процес і люди, які беруть участь в ньому;
4) його результатом є управлінські рішення;
5) засобами праці служить організаційна і обчислюва-лительного техніка;
6) це праця розумовий, тому пряме вимір його продуктивності можливо лише щодо технічних виконавців і частково фахівців.
З розвитком ринкових відносин, подальшим заглиблюючись-ням процесів поділу і кооперації праці управленчес-кий працю відокремлюється у відносно самостійну сфе-ру і закріплюється певними організаційними формами, що утворюють в сукупності автономну систему управління організацією. Від рівня управлінської праці залежить не тільки використання поверхневих, але і глибинних (стратегічних) резервів організації. Головна особливість цього виду праце-вої діяльності полягає в тому, що завдання розвитку і вдосконалення-шенствования організації керівник вирішує в організаційному аспекті, впливаючи на людей, які безпосередній-но повинні їх вирішувати.
Саме ці обставини вимагають від людини, займаючи-ющегося даної специфічною діяльністю, творчого до неї підходу. Якість рішень, прийнятих менеджерами, залежить не тільки від їх знань і кваліфікації, але і від особисто-ки якостей, практичного досвіду, інтуїції і здорового глузду. З урахуванням викладеного процес управлінської праці в орга-нізації можна представити у вигляді рис. 6.1.
Малюнок 6.1. Процес управлінської праці в організації
Серед основних елементів менеджменту одним з наибо-леї яскравих є «управлінська культура» вживається для характеристики організаційно-технічних умов і традицій управління, про-професійного і морального розвитку менеджера. У вузькому значенні культура управлінської праці може трактуватися як службова етика керівника.
Осмислюючи викладене, управлінську культуру мож-но уявити як сукупність типових для менед-Жера цінностей, норм, точок зору та ідей, які свідомо формують зразок його поведінки.
Нові умови господарювання, підвищення образователь-ного рівня і зрілості менеджерів дали потужний поштовх раз-витию управлінської культури. Управлінські служби не тільки докорінно змінили ставлення до управленчес-кою культурі, а й зайняли активну позицію у формуванні, зміні та використанні її як фактора підвищення конку-тоспроможності, ефективності виробництва і управління організацією.
Специфіка культури управлінської праці полягає в тому, що в її основі лежать певні норми, які повинні строго дотримуватися менеджером. Найбільш важливі з них:
1) юридичні норми управлінської праці, які відображені в державно-правових нормативних актах. Культура менеджера в цьому сенсі полягає в знанні та виконанні юридичних норм;
2) моральні норми - регулюють поведінку менеджера в області моральності і моралі;
3) організаційні норми - встановлюють структуру організації, склад і порядок діяльності функціональних підрозділів та їх керівників; правила внутрішнього распо-рядка і інші норми організаційного плану, прийняті в організації;
4) економічні норми - регулюють економічну діяльність організації.
Малюнок 6.2 Основні елементи культури управлінської праці
Особиста культура. Включає в себе рівень кваліфікації; етичне виховання; особисту гігієну і зовнішній вигляд; форму звернення до підлеглих і т.п.
Раціональний розподіл робочого часу. Раціо-нальне організація праці менеджера немислима без чет-кого уявлення про те, що він робить, коли він це робить, скільки часу витрачає на різні види робіт. Йдеться про суворе плануванні особистої роботи по сліду-ющим напрямками:
§ робота з документами;
§ робота з кадрами;
§ вирішення комерційних питань;
§ непродуктивні витрати часу;
Керівнику в той же час слід мати на увазі, що він повинен враховувати і планувати не тільки робоче, а й сво-Бодня час. Адже стара істина свідчить: "Хто не вміє ра-ботать, той не вміє і відпочивати".
Культура змісту робочого місця. Окремі ме-неджери вважають, що в процесі роботи необхідно, щоб все знаходилося "під рукою", і з цією метою на робочий стіл викладають всю наявну документацію. Це не правильно. При такому підході трудовий процес сильно ускладнюється: зменшується робоча площа столу; важко зосередитися на якомусь одному справі; погіршуються санітарно-гігієнічні умови; легко втратити потрібні в даний момент доку-менти і т.п.
Слід вважати ідеальним такий порядок на робочому столі, коли на ньому присутні тільки потрібні для роботи документи. Крім того, в службовому приміщенні необхідно вчасно-менно проводити прибирання, замінити що вийшла з ладу меблі. Культура проведення масових заходів. Йдеться перш за все про культуру проведення різного роду радячись-ний, переговорів і бесід.
Культура прийому відвідувачів. Вона передбачає соблю-дення правил і вимог при прийомі працівників як по лич-ним, так і по службових питаннях.
Як організувати прийом відвідувачів? Деякі руково-ники вважають, що двері їхніх кабінетів відкриті для відвідай-телей в будь-який час, коли вони на місці (принцип "відкритих дверей"). Такий підхід виправдовує себе, якщо керівник має в своєму підпорядкуванні лише кілька людей.
Інші встановлюють для прийому певні дні та години. Така практика найбільш поширена. Якщо керівник з якихось причин не може проводити прийом, то це не означає, що прийом фолієвої кислоти повинен перенести на інший час. Прийом повинен здійснювати будь-хто інший (як правило, один із заступників). Йти на зрив прийому керівник не повинен ні за яких обставин. Для невеликих підприємств прийом може здійснюватися без попереднього запису.
Культура в роботі з листами. Сюди входять обязатель-ва реєстрація листів, певні терміни їх розгляду, персональна відповідальність керівника за своєчасне і правильне реагування на них, обов'язковий відповідь на каж-дое лист.
Культура мови. Близько 80% робочого часу менеджера пов'язане з контактами з людьми. Тому вміння говорити (спілкуватися) є важливою складовою частиною культури тру-да менеджера.
Організаційна культура керівника. Вона визначаються-ет ступінь володіння знаннями теорії управління, методами організаторської роботи, досвід, навички, вміння здійснювати різноманітні організаційні процедури, складові зна-ве питома вага в структурі робочого часу менед-Жера.
До числа організаційних процедур можна віднести підбір і розстановку кадрів, роботу з кадрами; розробку організа-ційних норм і нормативів, планів особистої роботи; постанов-ку завдань і доведення їх до виконавців, распорядительство, контроль виконання та ін.