Пружини застосовуються в техніці для ство-данія певних зусиль в заданому направ-лення. На рис. 545, 546. 549 показані приклади застосування пружин в різних пристроях. Циліндрична гвинтова пружина стиснення 5 (рис. 545, а), підгорнутим різьбовій втулкою 3, надає на клапан 2 зусилля, притискаючи його гумовою прокладкою 4 до торця циліндри-чеського виступу корпусу 1 і перекриваючи доступ робочого середовища.
На рис. 545, б показана пластинчатая пружишься-на вигину 1, що утримує собачку 2 в заданий-ном положенні, що перешкоджає повороту храпового колеса 3 проти годинникової стрілки. У цих випадках для переміщення деталі 3 в напрямку стрілки, необхідно докласти зусилля, що перевищує тиск пружини.
Правила виконання креслень різних пружин встановлює ГОСТ 2.401-68 (СТ РЕВ 285-76, СТ РЕВ 1185-78). Рассмот-рим основні правила виконання креслень пружин на прикладі зображення циліндричні-ких гвинтових пружин стиснення, як найбільш часто вживаних.
Пружини на кресленнях викреслюють умовно. На зображеннях циліндричних гвинтових пружин ділянки синусоид, в які проеці-ються витки пружини, замінюють паралель-ними прямими лініями, дотичними до січі-вам витків (рис. 546, 548). На складальних кресленнях і кресленнях загальних видів допускається зображати пружину перетинами витків (рис. 547). При цьому контури деталей, які перебувають за пружиною, зображують видимими лише до центрових ліній перетинів витків.
Якщо пружина має більше чотирьох витків, то з кожного кінця пружини зображують лише один-два витка, не рахуючи опорних, і через центри перетинів витків проводять осьові лінії по всій довжині пружини (див. Рис. 545, а). Щоб отримати на пружині плоскі опорні поверхні, крайні витки пружини Поджо-мают (приблизно на три чверті витка і прішліфовивать. Шнурочок витки пружини не вважають робочими. Тому повне число витків п1 дорівнює числу робочих витків n +1,5. На рис. 548 показано зображення пружини, у якій поджато і прошліфувати 3/4 витка. Тут зображений один з опорних витків і два робочих витка. Побудова починають з проведе-ня осьових ліній, що проходять через центри перетинів витків пружини (рис. 548, а). Потім на лівій осьової лінії проводять окружність, діа-метр d якої дорівнює діаметру дроту, з якої виготовлена пружина. Окружність в даному випадку стосується горизонтальної пря-мій, на яку спирається пружина. Далі проводять півколо з центру, располо-женного в перетині правої осі з тієї ж горизонтальної прямої. Для побудови каж-дого подальшого витка пружини зліва на відстані кроку будують перетину витків. Справа кожне перетин витка - буде розташовуватися навпроти середини відстані між витка-ми, побудованими зліва.Провівши дотичні до кола, напів-ють зображення пружини в розрізі, т. Е. Зображення витків, що лежать за площиною, що проходить через вісь пружини. Для зображені вання передніх половин витків також прово-дять дотичні до кіл, але з підйомом вправо. Для побудови передньої .четверті опорного витка дотичну до півкола проводять так, щоб вона одночасно стосувалася лівої окружності в нижній її частині (рис. 548,6).
Якщо на кресленні діаметр перетину дроту або товщина заготовки, з якої виготовлена пружина, рівні або менше 2 мм, то пружину зображують лініями товщиною 0,6. 1,5 мм (рис. 549).
На робочих кресленнях зображення гвинто-вих пружин розташовують так, щоб вісь мала горизонтальне положення. Пружини зображені жають з правого навивкой, а дійсне на-правління навивки вказують в технічних вимогах. Для пружин з контрольованими силовими параметрами на кресленні виконують діаграму механічної характеристики пру-жіни, показуючи залежність між навантаженням на пружину (р1. Р2. Р3) і її деформацією (H0. Н2 і hз). Приклад виконання робочого креслення пружини наведено на рис. 550. На навчальних кресленнях діаграму не креслить.
Довжину L розгорнутої пружини визначають по
формулою. де Dcp - середовищ-ний діаметр пружини. Який з діаметрів пружини слід вказувати в технічних тре-бованіям (діаметр стрижня Dc або діаметр гільзи Dr), вирішують у залежності від того, ка-кой з цих, розмірів є контролюючим-емим.