До рідного крові, в день получки,
(Так попало довелося!) -
Крізь нетрі, зарості, колючки,
«Під мухою» пробирався лось ...
І ось, коли галявина, світло -
Перед очима лося аж ось,
Побачив лось, що більше немає
Його рідних геніталій.
Так не встиг збагнути,
Як далі він буде жити
(Адже стан-то ново) -
На ту біду йде корова ...
-- ... Корова я - Велике Вим'я!
Тепер скажіть Ваше ім'я!
Вхід лосю довелося:
-- Я - Лось (?) ... вибачте ... Просто Лось.
Давай запам'ятаємо, милий друг,
Що згадав тут, лось раптом -
Що скромність - прикрашає.
(А нам - не завадить!)
Реєстраційний номер № 000012567
Поділитися з друзями:
Попередній твір в розділі:
Наступне твір в розділі: