Уряди держав - сторін цієї Конвенції, які брали участь в роботі Міжнародної Ради з дослідження моря, який був заснований в Копенгагені в 1902 році після конференцій, що відбулися в Стокгольмі в 1899 році і в Христиании в 1901 році, і з яким доручено здійснення програми міжнародного дослідження моря,
бажаючи створити новий статут для вищезгаданого Ради з метою полегшення виконання його програми,
домовилися про таке:
Обов'язком Міжнародної Ради з дослідження моря, далі іменованого "Радою", є:
a) сприяти і сприяти проведенню досліджень і досліджень по вивченню моря, особливо тих, які стосуються його живих ресурсів;
b) розробляти програми, які потрібні для цієї мети, і організовувати за згодою Договірних Сторін такі дослідження і вишукування, які можуть виявитися необхідними;
Районом діяльності Ради є Атлантичний океан і прилеглі до нього моря і, головним чином, Північна Атлантика.
1) Рада діє відповідно до положень цієї Конвенції.
2) Місцем штаб-квартирі Ради залишається Копенгаген.
Рада докладає зусиль до встановлення і підтримання робочих контактів з іншими міжнародними організаціями, які мають подібні цілі, і до співпраці з ними, наскільки можливо, особливо в справі надання запитуваної наукової інформації.
Договірні Сторони зобов'язуються подавати до Ради інформацію, яка сприятиме виконанню цілей цієї Конвенції і яку можна надавати в межах розумного, а також всіляко допомагати проведенню програм досліджень, координованих Радою.
1) Кожна з Договірних Сторін має в Раді не більше двох представників.
2) Представник, що не присутній на засіданні Ради, може бути представлений заступником, який має всі повноваження представника на цьому засіданні.
3) Кожна з Договірних Сторін може призначати експертів і радників на свій розсуд для надання сприяння роботі Ради.
1) Рада збирається на чергові сесії один раз на рік.
Такі сесії проводяться в Копенгагені, якщо Рада не вирішить інакше.
2) Надзвичайні сесії Ради можуть скликатися Бюро, яке на свій розсуд визначає місце і час їх скликання, і, таким чином, скликаються на прохання принаймні однієї третини Договірних Сторін.
1) Кожна з Договірних Сторін має в Раді один голос.
2) Рішення Ради приймаються простою більшістю голосів, поданих за або проти, за винятком тих випадків, які спеціально обумовлюються в цій Конвенції. У разі рівного розподілу голосів по будь-якому питанню, рішення по якому приймається простою більшістю, пропозиція вважається відхиленою.
1) Відповідно до положень цієї Конвенції Рада виробляє свої правила процедури, які приймаються більшістю в дві третини голосів Договірних Сторін.
2) Англійська та французька мова є робочими мовами Ради.
1) Рада обирає з числа представників свого Президента, першого віце-президента, а також 5 Віце-президентів.
Число останніх може бути збільшено відповідно до рішення, що приймаються Радою більшістю в дві третини голосів.
3) Вступивши на посаду, Президент з цього моменту перестає бути представником.
1) Президент і Віце-президенти утворюють Бюро Ради.
2) Бюро є виконавчим органом Ради і виконує рішення Ради, готує його порядок денний і скликає його засідання. Воно також готує бюджет. Воно вносить вклади в резервні фонди і виконує завдання, доручені йому Радою. Воно звітує перед Радою за свою діяльність.
Засновуються консультативний комітет, фінансовий комітет і такі інші комітети, які, на думку Ради, можуть бути необхідні для здійснення його функцій поряд з обов'язками, відповідно покладених на них Правилами процедури.
1) Рада призначає Генерального секретаря на таких умовах і для виконання таких обов'язків, які він може визначити.
2) Відповідно до загальних вказівок Ради Бюро призначає такий інший штат, який може знадобитися для цілей Ради, на таких умовах і для виконання таких обов'язків, які він може визначити.
1) Кожна з Договірних Сторін бере на себе витрати представників, експертів і радників, які призначаються нею, за винятком тих випадків, коли Рада вирішує інакше.
2) Рада затверджує річний кошторис пропонованих витрат Ради.
3) У перший і другий фінансові роки після набуття чинності цією Конвенцією чинності відповідно до статті 16 цієї Конвенції Договірні Сторони вносять на витрати Ради такі суми, які вони відповідно вносили або зобов'язувалися вносити в рік, що передує вступу цієї Конвенції в силу.
4) Що стосується третьої і наступних фінансових років Договірні Сторони вносять суми, визначені відповідно до схеми, яка повинна бути розроблена Радою і прийнята всіма Договірними Сторонами. Ця схема може бути змінена Радою за згодою всіх Договірних Сторін.
5) Уряд, що приєдналася до цієї Конвенції, вносить на витрати Ради таку суму, яка може бути узгоджена між цим урядом і Радою по кожному фінансовому році до тих пір, поки в схемі відповідно до пункту 4 НЕ будуть передбачені внески від цього уряду.
6) Договірна Сторона, яка не сплатила своїх внесків протягом двох наступних років, не користується ніякими правами, передбаченими цією Конвенцією, до тих пір, поки вона не виконає свої фінансові зобов'язання.
1) Рада користується на території Договірних Сторін таким правовим становищем, яке може бути погоджено між Радою і урядом відповідної Договірної Сторони.
2) Рада, представники та експерти, Генеральний секретар та інші посадові особи користуються на територіях Договірних Сторін такими привілеями та імунітетами, необхідними для виконання своїх функцій, які можуть бути узгоджені між Радою і урядом відповідної Договірної Сторони.
2) Ця Конвенція підлягає ратифікації або затвердженню урядами - учасниками відповідно до їхньої конституційної процедури. Ратифікаційні грамоти або документи про затвердження здаються на зберігання Уряду Данії, яке буде діяти в якості уряду - депозитарію.
4) Після набуття чинності цією Конвенцією чинності відповідно до пункту 3 цієї статті уряд будь-якої держави може звернутися з проханням про приєднання до цієї Конвенції, направивши запит шляхом письмовому вигляді Уряду Данії. Йому буде дозволено здати на зберігання документ про приєднання цього уряду після того, як Уряду Данії буде повідомлено про згоду урядів трьох чвертей держав, вже здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи приєднання.
Стосовно будь-якої держави, що приєднується уряду Конвенція набирає чинності в день здачі на зберігання її документа про приєднання.
У будь-який час після закінчення двох років з дня набрання чинності цією Конвенцією будь-яка Договірна Сторона може денонсувати Конвенцію шляхом письмового повідомлення, яке направляється уряду Данії. Будь-яке таке повідомлення набуває чинності після закінчення 12 місяців з дня його отримання.
За вступ цієї Конвенції в силу вона буде зареєстрована урядом - депозитарієм в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй відповідно до статті 102 її Статуту.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.