Посилення політичної реакції.
Період 80-х - початку 90-х рр. характеризується настанням царату на прогресивні паростки, які з'явилися в результаті реформ попередніх десяти тисячоліть. Цей період відзначений серією реакційних перетворень, спрямованих на перегляд сформованої системи буржуазного за-давства, які в радянській історіографії прийнято називаються вать контрреформами. Поняття контрреформ має широкий зміст і включає не тільки реакційні закони, спрямовані на воз-врат до дореформений політичним порядкам. Під контрреформ-ми мається на увазі весь політичний курс уряду Алек-сандра III, яке повсякденними адміністративними діями демонструвало зневагу до питань самоврядування, соб-людний існуючого законодавства, громадському мені-нию. У ці роки царизм діє не тільки наперекір потреб-ності часу, а й значною мірою всупереч навіть інтересам дворян-ства, які змінилися в умовах пореформеного розвитку. У 80-х рр. особливо помітно виступають самодостатні риси са-модержавія, проявляється вплив бюрократичних кіл. Якщо в попередній період спостерігалася зовнішня готовність до реформ, навіть коли їх і не збиралися здійснювати, то в період контр-реформ уряд вперто повторювало про свою твердості, відмову від поступок навіть тоді, коли воно їх фактично здійснювало.
Ще в 70-х рр. в урядових колах і реакційної друк-ти набуває поширення погляд, що всі біди, і, перш за все революційний рух, походить від реформ. В умовах пореформеного розвитку стали забуватися враження від револю-ційного натиску середини століття, збитого скасуванням кріпосного права і наступними реформами. На перший план висунулося громадський рух, живильним середовищем якого було невдоволення реформами, точніше - невдоволення їх обмеженістю. Реакційні урядові діячі робили з цього висновок, що кращий спосіб погасити політичний канал - це ліквідувати громадський елемент в управлінні країною і розгорнути широку каральну діяльність проти революціонерів. В обстановці спаду революційної ситуації на рубежі 70-80-х рр. цей курс був приречений на провал далеко не відразу.
Першим заходом щодо здійснення нового курсу стало прийняття «Положення про заходи до огорожі державного порядку і громадського спокою» (1881 р). повернула і закріпила всі раніше зроблені вилучення із загального судового порядку.
Наступним кроком стало установа в 1889 р інституту земських дільничних начальників, що зруйнував роздільність судової та адміністративної влади. Кожен повіт ділився на ділянки, в які призначалися дільничні земські начальники з місцевих потомствених дворян, що мали в даному повіті земельні володіння і вищу або середню освіту. Земський начальник зосереджував в своїх руках жорсткий контроль за селянськими громадами, адміністративну і судову владу. Світові судді були скасовані в повітах, де були призначені земські начальники. Це була спроба відродити станові органи влади потомственого дворянства.
Паралельно з земськими начальниками в повіті діяли повітові окружні суди, члени яких розглядали справи, вилучені у світових суддів, але не перейшли до земським начальникам. У містах замість мирових суддів з'явилися міські судді, що призначаються міністром юстиції.
Другий інстанцією для цих судів став повітовий з'їзд, який складався з члена повітового окружного суду, одного-двох міських суддів і кількох земських начальників. З'їзд очолював предводитель повітового дворянства.
Касаційною інстанцією для знову виникла системи судів стали губернські присутності під керівництвом губернатора і в основному складалися з державних чиновників. Касаційна діяльність в ході такої реорганізації перестала бути винятковою компетенцією Сенату. Крім того, в 1885 р поряд з касаційними департаментами Сенату організовано спеціальне адміністративне (Перше) присутність, відібравши у департаментів ряд справ касаційного провадження.
Апеляційною інстанцією для волосного суду стали повітові з'їзди, касаційної - губернські присутності, тобто органи по своїй суті адміністративні.
У 1887 р суду надавалося право закривати двері засідань, оголошуючи слухається справа «делікатним», «конфіденційним» або «секретним».
Різко був посилений урядовий контроль за земствами. Для цього в губерніях були створені спеціальні установи - губернські по земським справам присутності - з числа чиновників і всіх повітових ватажків дворянства під головуванням губернатора.
Згідно із законом 1892 був змінений порядок виборів і в міські думи. До виборів стали допускатися лише власники нерухомої власності в столицях вартістю не нижче 3 тисяч рублів, в губернських містах - 1,5 тисячі рублів, в інших містах - 1 тисячі рублів. У виборах тепер брали участь лише дворяни, великі буржуа і деяка частина середньої буржуазії. Число виборців різко скоротилося. Так, якщо в Москві було 20 тисяч виборців, то після 1892 року їх залишилося лише 7 тисяч. Посилився втручання губернаторів у міські справи.
Не менш рішуче контрреформи проводилися в системі освіти. За статуту 1884 р ліквідована була університетська автономія. Посади ректорів, деканів, професорів знову стали заміщатися не по вибору, а за призначенням. Університети були поставлені в повну залежність від міністра освіти і піклувальників навчальних округів. У 1887 р були змінені правила прийому: за добропорядний, з точки зору уряду, "спосіб мислення" абітурієнтів, мала доручатися середня школа. Одночасно в п'ять разів підвищилася оплата за навчання. У тому ж 1887 послідував відомий міністерський циркуляр про "куховарчинихдітей". Він закривав доступ в гімназії дітям кучерів, лакеїв, кухарів, праль, дрібних крамарів і т. Д. Всі ці заходи були спрямовані на відродження становості в освіті.
У 1882 р було введено нові "Тимчасові правила про друк", фактично відновлювали попередню цензуру для періодичної преси. Посилювалися адміністративні заходи проти «непокірних» видань: їх душили штрафами і конфіскаціями тиражів. Для заохочення і "підгодівлі" проурядових видань в Головному управлінні у справах друку було створено спеціальний фонд, прозваний "рептильної".
Школою, церквою, цензурою активно проводився в життя офіційний гасло: "Православ'я, самодержавство, народність", висунутий ще за царювання Миколи I тодішнім міністром освіти графом Уваровим.