1. Визначення спростування, його структура 3
2. Види спростування. Правила і помилки 5
Спростування - це методологічна форма наукової критики в процесі інтелектуального вза-імодействія сторін, що мають відмінні одна від одної точки зору на обговорювану проблему. Воно спрямоване на руйнування докази, ви-рушити опонує стороною, на демонстраційних-цію хибності виведеного нею тези, нарешті, на обґрунтування власного контртез, виходячи з власної контраргументації. Спростуванням, таким чином, називається методологічна фор-ма інтелектуальної критики, що представляє со-бій доказ необгрунтованість тези оппонен-та, а також висновок власного контртез з кон-траргументов за певними правилами і способам демонстрації. Отже, операція спростування є не що інше, як доказ положення, протипожежні-помилкового або навіть суперечливого по відношенню до раніше висунутому і обгрунтованого твердженням опонента.
У даній роботі розглядаються такі питання як поняття і структура спростування, його види, а також правила і помилки спростування.
1. Визначення спростування, його структура
З дій з доказом, або над доказом, як певною формою думки, певної розумової структурою, найбільш відомо всього лише одне - заперечення його. Заперечення докази називається спростуванням. Спростування - це обгрунтування хибності або неспроможності того чи іншого елемента докази, а іноді і докази в цілому. Багато властивостей спростування визначаються властивостями докази, тому що спростування структурно мало чим відрізняється від докази. В. І. Кобзар постулював доказ як форму мислення, а спростування - як логічний опера-цію з нею. Насправді, тотожність логи-чеського статусу доказу і спростування демонструється тотожністю правил, яким вони підкоряються. Спростування слід тим же правилам, що і доказ, а тому так само, як і спростування, доказ являє собою логи-ний операцію з судженням. Основна відмінність між цими логічними операціями полягає в несумісності їх це-лей - доказ покликане обгрунтувати тезу, а Спростовано-ня - обґрунтувати неістинність тези. Зворотній зв'язок між доказом і спростуванням ілюструється відношенням між тезою і антитезою: обгрунтування антитези одночасним-аме буде спростуванням тези.
Спростуванням називається логічне дію, устанав-Ліван неістинність тези докази.
Спростування, також як і доказ, складається з декількох елементів.
Тезою спростування називається судження, істинність якого необ-ходимо обґрунтувати.
Аргументами спростування називають використовувані для обос-вання тези судження, істинність яких або очевидна, або обгрунтована раніше.
Демонстрацією називаються ється логічний зв'язок між аргументами і між аргументами і тезою спростування [5, c. 390].
Логічний зв'язок між тезою і аргументами встановлювали-ється за правилами дедуктивного, індуктивного або традуктивного умовиводи. Спростування може бути спрямоване проти тези докази, проти аргументів його, проти демонстрації. Спростовуючи тезу, спростування необхідно формулює антитеза; спростовуючи аргументи - висуває інші; спростовуючи демонстрацію докази - показує (демонструє) своєю структурою суворе дотримання логічних зв'язків між своїми аргументами і антитезою.
Обгрунтування істинності антитези можна розглядати і як доказ антитези, і як спростування тези. Зате обгрунтування неспроможності аргументів ще не доводить хибність самого тези, а лише вказує на хибність або недостатність наведених аргументів для обгрунтування тези, лише відкидає їх: цілком можливо, що таких аргументів багато, але з різних причин вони в доказі не використовувалися. Таким чином, спростування аргументів назвати антідоказательством не завжди можливо.
Так само і з спростуванням демонстрації. Обгрунтовуючи неправильність (нелогічність, хибність) зв'язку тези з аргументами, або зв'язку між аргументами в доказі, ми лише вказуємо на порушення логіки, але цим не заперечуємо саму тезу, що не заперечуємо самі аргументи. І те, і інше може виявитися цілком прийнятним, варто лише знайти більш правильні безпосередні або опосередковані зв'язки між ними. Тому, не всяке спростування можна називати спростуванням докази в цілому, точніше, не всяке спростування відкидає доказ в цілому. І це слід мати на увазі при визначенні спростування [1, c. 380].