Останнім часом у вітчизняному мовознавстві все більше зміцнюється погляд на конотацію як невід'ємну частину мовної системи, яка не може бути обмежена лише стилістичними рамками.
Традиційно в семантичну структуру конотації лінгвісти включають емоційний, експресивний, оцінний і стилістичний компоненти значення.
1. Експресивність являє собою найбільш складну характеристику, що отримала різне тлумачення в роботах окремих досліджень.
Інваріантним, найзагальнішими ознакою відповідного поняття можна вважати ознака «посиленої» виразності, який може мати статус системного властивості слова. Істотно протиставлення двох інтерпретацій поняття експресивності: широкого і вузького. При широкому підході під експресивністю слова (або іншого мовного засобу) розуміється все те, що має ефект підвищеної виразності, пов'язаних з відхиленням від нейтрального, загальноприйнятого стандарту. Така експресивність виходить за рамки системи лексичних засобів і охоплює всі засоби підвищеної виразності, що реалізуються в мові.
2. Емоційність як компонент конотації служить для вираження емоційного ставлення, яке частіше за все буває оцінним, до того, що названо словом. Все, що оточує людей і є об'єктом пізнання і найменування, викликає у них те чи інше відношення, в формуванні якого в однаковій мірі беруть участь розум людини і його емоції. Розум є знаряддям формування об'єктивної, понятійної частини значення слова, почуття знаходять своє відображення в коннотативной, суб'єктивної частини цього значення.
Оцінність може бути компонентом понятійної частини лексичного значення, наприклад: призвідник - ініціатор поганого справи, а заспівувач - ініціатор хорошого. У такому випадку відповідна емоційна оцінка як би дублює ці семи в рамках конотації; на відміну від таких слів, в понятійної частини яких немає явно оціночних сем, оцінка представлена тільки як частина конотації, наприклад в словах голослівне, демагогічний і т.п.
4. Мовні одиниці, крім денотації, можуть мати додаткові семантичні або стилістичні значення і забарвлення (стилістичні конотації), що обмежують можливості вживання даної одиниці мови певними сферами й умовами спілкування.
Розрізняються емоційно-експресивні (оціночні) і функціонально-стильові різновиди стилістичних конотацій.
Емоційно-експресивні конотації пов'язані з виразом відношення до предмету (в широкому сенсі цього слова), його оцінкою: зайчик, гілочка, старенька, директорка, лисиця, заєць, ведмідь (про людину), грандіозний, прийдешній.
Мовні засоби з емоційно-експресивним забарвленням поділяються на меліоративні, що виражають позитивне ставлення (оцінку) до висловлюваному (ентузіаст, чудовий), і пейоративні, які висловлюють негативне ставлення (ватажок, примиренство, білоручка).
Функціонально-стильові конотації обумовлені переважним вживанням мовної одиниці в якійсь певній сфері спілкування.
Стилістична забарвлення часто буває двуплановой, тобто вказує не тільки на сферу вживання мовної одиниці, але й на її емоційно-експресивний і оцінний характер.
Проблема вивчення впливу засобів масової комунікації на аудиторію вже досить довгий час є досить актуальною. Це пояснюється розвитком технічних засобів, зростанням обсягу інформації, розширенням міжнародних зв'язків, а також вдосконаленням прийомів і методів, які використовують ЗМІ для формування громадської думки.
Дослідження впливу ЗМІ на людей передбачає вивчення змін в їх оцінках і поведінці. Виділяють три основні періоди досліджень ефектів ЗМІ. Перший етап досліджень припав на 20-30-ті роки минулого століття. В основі досліджень стояло припущення про те, що масова комунікація має дуже великими можливостями впливу. На другому етапі досліджень вчені прийшли до висновку про те, що передбачувані раніше потужні ефекти масової комунікації не знаходять емпіричного обґрунтування. Третій етап вивчення, який триває з 70-х років по теперішній час, є поєднанням найрізноманітніших теоретичних напрямків. Але варто зазначити, що багато дослідників повернулися до думки про вельми потужному впливі ЗМІ на свідомість людей.
Впливає функція текстів в засобах масової інформації реалізується через систему оціночних коштів, головним з яких є метафора, а також і інші засоби емоційного впливу.
Оцінність мовної одиниці часто є результатом дії коннотативного значення, а не її основний семантики. Конотація, не входячи безпосередньо в лексичне значення слова, одночасно дає Новомосковсктелю певний оціночний образ описуваного предмета і тим самим сприяє ефективній передачі оцінки без вживання спеціальних оцінних слів і виразів, а, отже, і впливу на Новомосковсктельскую аудиторію.
У структурі мови ЗМІ оцінне созначения може придбати будь-яка стилістично зазначена одиниця. Вибір того чи іншого засобу в якості оціночного обумовлюється комунікативної інтенцією мовця / пише, певною модою на ті чи інші слова або лексичні пласти, пристрастями самого журналіста і ціннісними орієнтирами конкретного друкованого органу.