КОЛОНІЇ АНТИЧНІ (лат. Colonia, від colo - обі-тать, жити, на-се-лять), в стра-нах Древ-ні-го Вос-то-ка, в Древ-ній Гре-ції і Древ-ньому Рі -ме по-се-ле-ня, ос-но-ви-вав-шие-ся гра-ж-да-на-ми до.-л. го-жа-ст-ва на чу пані тер-ри-то-рії. Про-цес ос-но-ва-ня (або ви-ве-де-ня) ко-ло-ний був ви-кликаний еко-но-мич. по-лі-тич. і з-ци-аль-ни-ми при-чи-на-ми.
Давньосхідна колонізація
У стра-нах Древ-ні-го Вос-то-ка в про-цес-се ко-ло-ні-за-ції най-бо-леї важ-ву роль сиг-ра-чи ас-сир. м Аш-шур і го-ро-да Фі-ні-киї. У 20 ст. до н. е. тор-гов-ці з Аш-шу-ра ос-но-ва-ли в сх. годину-ти Ма-лій Азії, в при-го-ро-де ана-то-лий-ско-го р Ка-ніш. ко-ло-нию, ставши-шую цін-тром ме-ж-ду-нар. об-ме-на і кон-тро-ли-ро-вав-шую бо-леї крейда-кі тор-го-ші ко-ло-ванні. З-збе-ні-лись таб-лич-ки з «ус-та-вом ас-си-рий-ської тор-го-вої ко-ло-ванні», ко-то-рий рег-ла-мен-ти ру-ет її взаємо-мо-від-но-ше-ня з ор-га-на-ми ме-ст-но-го управ-ле-ня. Як і мі-мо ас-си-рий-ців і ме-ст-но-го на-се-ле-ня, жи-ті-ля-ми цих ко-ло-ний яв-ля-лись тор-гов- ци з си-рий-ських і при-їв-Фрату-ських об-лас-тей.
Фі-ні-кий-ська ко-ло-ні-за-ція в кін. 2-го - 1-й пол. 1-го тис. До н. е. ство-да-ва-ла ус-ло-вия для бла-го-прі-ят-но-го раз-ві-ку ре-міс-ла і тор-гов-ли в го-ро-дах Фі-ні- киї, а так-же ре-ша-ла оп-ре-де-льон-ні со-ци-аль-ні за-да-чи (ви-ве-де-ня «через б-точ-но-го »на-се-ле-ня в ко-ло-ванні). В кін. 2-го - поч. 1-го тис. До н. е. най-бо-леї ак-тив-ної б-ла ко-ло-ні-за-ція фі-ні-кий-ців з м Тир. З-глас-но тра-ді-ції, ок. 1100 до н. е. все в. Аф-ри-ке Тир ос-но-вал ко-ло-нию Уті-ка. на півдні Іс-па-ванні - Га-дес (Га-дир, ни-ні Ка-дис). Позд-неї фі-ні-кий-ські К. співаючи ві лисій на зап. по-бе-ре-жье Сі-ци-ща (Мо-ку, Со-Лунт, Па-норм), на Сар-ді-ванні, Маль-ті, Ба-Леар-ських о-вах. У 825 до н. е. (Або 814 до н. Е.) Вблі-зи Уті-ки був ос-но-ван Кар-фа-ген. ставши-ший круп-ней-шей фі-ні-кий-ської ко-ло-ні-їй в Зап. Сре-ді-зем-но-мо-рье. Кар-фа-ген осу ще ст-в-вав власної. ко-ло-ні-за-цію, ви-во-дя по-се-ле-ня на по-бе-ре-жья Сівши. і Зап. Аф-ри-ки (з-ча-мен-них Ту-ні-са, Ал-жи-ра, Ма-рок-ко, Мав-ри-ту-ванні). У Сх. Сре-ді-зем-но-мо-рье фі-ні-кий-ці име-ли по-се-ле-ня в осн. на о. Кіпр. Як і сле рас-па-да Тир-ської дер-жа-ви в 6 ст. до н. е. кон-троль над фі-ні-кий-скі-ми ко-ло-ня-ми на Сі-ци-ща і Сар-ді-ванні пе-ре-йшов до Кар-фа-ге-ну. Фі-ні-кий-ські ко-ло-ванні яв-ля-лись пре-ж-де все-го важ-ни-ми цін-тра-ми по-середовищ-нич. тор-гов-ли ме-ст-ни-ми сирь-е-ви-ми ре-сур-са-ми і через де-лія-ми фі-ні-кий-ських ре-міс-льон-ні-ков .
Грецька і римська колонізація
б-ла свя-за-на пре-ж-де все-го з про-цес-сом ста-нов-ле-ня ан-тич-ної гражд. об-щі-ни (в ко-то-рій од-ним з гл. прав гра-ж-да-ні-на є-лось пра-во на зе-мель-ний навчаючи-стік). Через не-зна-чи-тель але сті власної. тер-ри-то-рій ан-тич-ні го-жа-ст-ва ста-ли при-бе-гать до при-ну-ді-тель-ний еміг-ра-ції. У Грі-ції цей про-процес по-лу-чіл назв. «Ве-ли-кая грец. ко-ло-ні-за-ція ». У 8-6 ст. до н. е. в грец. по-лі-сах ост-ро ощу-вав-ся НЕ-дос-та-ток зем-ли, що б-ло свя-за-но, з од-но-ро-ни, з рос-те чис льон-но-сті на-се-ле-ня, а з дру-гой - з кон-цен-тра-цією зе-мель-ної соб-ст-вен-но-сті в ру-ках зна-ти. Кро-ме то-го, для раз-ві-ку ре-мёсел тре-бо-ва-лось забезпе-пе-че-ня про-з-ва раз-но-про-раз-ним сирь-ем. Ще од-на при-чи-на ко-ло-ні-за-ції - обо-ст-ре-ня по-лі-тич. борь-б в по-лі-сах, в хо-де ко-то-рій по-тер-пев-Шая по-ра-же-ня груп-пи-рів-ка зви-но перед- по-чи-та -ла по-ки-нути ро-ді-ну.
Грі-че-ська ко-ло-ні-за-ція раз-ві-ва-лась в трьох на-прав-ле-ні-ях: за-пад-ном, се-ве-ро-вос-точ-ном і юж-ном. На зап. на-прав-ле-ванні (по-бе-ре-жье Пд. Іта-ща і Сі-ци-лія) най-бо-леї ак-тив-но ос-но-ви-ва-ли ко-ло- ванні Хал-ки-да на Ев-бее, Ме-га-ра і Ко-рінф. Древ-ней-шей ко-ло-ні-їй вва-та-лась грец. Кі-ма (лат. Ку-ми) в Кам-па-ванні, на зап. по-бе-ре-жье Іта-ща (сер. 8 ст. до н. е.). У Пд. Іта-ща круп-ни-ми ко-ло-ня-ми б-ли Ре-гий, Елея, Кро-тон, Сі-ба-рис. Ме-та-понт і По-сей-до-ня. Єдін-ст-вен-ної спар-тан-ської ко-ло-ні-їй був Та-рент. Са-мій круп-ний ко-ло-ні-їй на Сі-ци-ща ста-ли Сі-ра-ку-зи. ос-но-ван-ні ко-рин-ФЯ-на-ми в 733 до н. е. Тер-ри-то-рії, ос-по-ен-ні греко-ка-ми на Сі-ци-ща і в Пд. Іта-ща, по-лу-чи-чи назв. Ве-ли-кая Гре-ція. На сх. по-бе-ре-жье Ад-ріа-ти чого ско-го м. в 2-й пол. 7 ст. до н. е. пе-ре-се-лен-ці з Ко-рин-фа ви-ве-ли ко-ЛОНІІ: Лев-ка-да, Анак-то-рій, Ам-бра-кия, Апол-ло-ня і епі- дамно (по-слід-ня дві - совм. з жи-ті-ля-ми Кер-ки-ри. ко-то-які так-же яв-ля-лись ко-ло-ні-ста-ми Ко-рин -фа). У поч. 6 ст. до н. е. фо-кей-ці (з ма-ло-Азій-ско-го по-лі-са Фо-Кея) ос-но-ва чомусь аж-да-ле-ко від гирла р. Ро-дан ко-ло-нию Мас-са-лія (ни-ні Мар-сель), а за-тим ще ряд по-се-ле-ний на се-ве-ро-вос-то-ке суч. Іс-па-ванні.
Пн.-сх.. грец. ко-ло-ні-за-ція сну-ча-ла б-ла на-прав-ле-на на ос-ше-ня фра-кий-ско-го по-бе-ре-жья і бе-ре-гов прот. Гел-лес-понт (ни-ні Дар-да-нел-ли). За-лу-ост-рів Хал-ки-ді-ка був за-се-льон в осн. ко-ло-ні-ста-ми ев-бей-ських го-ро-дів Хал-ки-та й Ереті-рія, хо-тя в ко-ло-ні-за-ції при-понял навчаючи-стіе і Ко -рінф, ос-но-вав Як ти-Маю. На фра-кий-ському по-бе-ре-жье най-бо-леї круп-ни-ми ко-ло-ня-ми б-ли Аб-де-ри і Ма-ро-нея; в зо-ні про-ли-вов Ме-га-ра і Мі-років ос-но-ва-ли Ас-так, Кал-хе-дон, Ві-зан-тий. Кі-ЗІК, Абі-дос і не-ко-то-які ін.
Пер-вої при-чер-но-мор-ської ко-ло-ні-їй ста-ла Сі-но-па на ма-ло-Азій-ському по-бе-режье, до то раю за-тим ос -но-ва-ла Тра-пе-зунт. Позд-неї віз-ник-ли но-ші ко-ло-ванні - Се-сам, Кром-на, Ки-тор, Амис, ви-ве-ден-ні Мі-ле-том; єдиний-ст-вен-ної ко-ло-ні-їй Ме-га-ри в цьому рай-оне б-ла Ге-рак-лея (сер. 6 ст. до н. е.). На зап. по-бе-ре-жье Чёр-но-го м. біль-Шая частина ко-ло-ний б-ла ви-ве-де-на так-же Мі-ле-том (Іс-т-рия. То- ми. Одес і Апол-ло-ня). Др. грец. по-лі-си ос-но-ва-ли ко-ло-ванні Кал-ла-тис і Ме-сем-Брія.
У ко-ло-ні-за-ції Сівши. При-чер-но-мо-рья (див. Ан-тич-ні го-ро-да Се-вер-но-го При-чер-но-мо-рья) ве-ду-щая роль при-над-ле жа-ла так-же ви-хід-цям з Мі-ле-ту. У північно-зап. годину-ти ре-гио-на віз-ник-ли ко-ло-ванні - Оль-вия, Ті-ра, Ні-ко-ний. На крим-ському бе-ре-гу Кер-чен-ско-го прот. був ос-но-ван Пан-ти-ка-пей (ни-ні Керч), а слідом за ним Ті-ри-та-ка. Ним-фей. Кім-ме-рик і ін .; даль-ше на за-пад по по-бе-режью Кри-ма співаючи ві лась ще од-на ко-ло-ня Мі-ле-ту - Фео-до-ся. На південно-за-па-де Кри-ма Ге-рак-лея Пон-тий-ська ос-но-ва-ла Хер-со-ніс. На сх. сто-ро-ні Кер-чен-ско-го прот. віз-ник-ли Фа-на-го-рія. Ке-пи і Гер-мо-нас-са. Ні-як-ко півд-неї, на зем-ле син-дов, на мо ді-лась Сінд-ська га-вань, позд-неї пе-ре-ма-но-ван-ва в Гор-гіп- пию. На сх. по-бе-ре-жье Чёр-но-го м. наи-бо-леї круп-ни-ми грец. ко-ло-ня-ми б-ли Пі-Ті-унт (ни-ні Пі-цун-да), Діо-ську-ріа-да (ни-ні Су-ху-ми) і Фа-сис (ни Не по-ти).
Осо-бен-ність грец. ко-ло-ні-за-ції в півд. і південно-сх. на-прав-ле-ванні за-клю-ча-лась в тому, що на цих зем-лях греко-кам при-йшлося потовк-нуть-ся з сх. го-жа-ст-ва-ми, по-це-му толь-ко в обл. Кі-ре-Наїкі. на ли-вий-ському по-бе-ре-жье до за-па-ду від егип-та, греко-кам уда-лось ос-но-вать пів-но-цен-ву ко-ло-нию Кі-ре -на. У егип-ті в пе-ри-од XXVI Са-ис-ської ді-на-стіі в од-ном з зап. усть-їв Ні-ла греко-ки ос-но-ва-ли р Нав-кра-тис. Греч. по-се-ле-ня б-ли так-же в Сі-рії (Аль-Мі-на) і Фі-ні-киї (Су-кас).
Ве-ли-кая грец. ко-ло-ні-за-ція, в хо-де ко-то-рій віз-ник-ли сот-ні грец. по-лі-сов від Іс-па-ванні до Кав-каз-ско-го по-бе-ре-жья Чёр-но-го м. від Сівши. При-чер-но-мо-рья до бе-ре-гов Аф-ри-ки, ви-зва-ла важ-ні пе-ре-ме-ни в грец. мі-ре. Пре-ж-де все-го К. а. при-ня-ли «через б-точ-ве» на-се-ле-ня грец. по-лі-сов, до то рої в ус-ло-ві-ях ог-ра-ні-чен-них зе-мель-них ре-сур-сов не міг-ло реа-лі-зо-вать своє пра-во на зем-лю і по-це-му яв-ля-лось з-ци-аль-но небез-го се-дою у се-бе на ро-ді-ні. З К. а. в Гре-цію по-сту-па-ло про-до-воль-ст-віє, пре-ж-де все-го зер-но. Як і сто-ян-ве снаб-же-ня зер-ном з ко-ло-ний, осо-бен-но з Сівши. При-чер-но-мо-рья і Ве-ли-кою Гре-ції, в свою оче-гу, при-ве-ло до струк-тур-ним через ме-ні-ні-ям в с. сільському господарстві са-мій Гре-ції, ко-то-рої по-сте-пен-но ті-ря-ло свій на-ту-раль-ний ха-рак-тер і при-про-ре-та-ло чер-ти то-вар-но-го про-з-ва. З К. а. по-сту-па-ло разл. си-рьyo (ме-тал-ли, шку-ри жи-ось-них та ін.) для ре-міс-льон-но-го про-з-ва, що сти-му-ли-рова-ло ус ко-рен-ве раз-ві-тя го-ро-дів са-мій Гре-ції. У ре-зуль-та-ті ве-ли-кою грец. ко-ло-ні-за-ції весь ре-ги-он Сре-ді-зем-но-мо-рья і При-чер-но-мо-рья пре-вра-вав-ся в оди-ву еко-но -міч. мак-ро-сис-те-му, цін-тром до то рій би-ла Гре-ція. З вар-вар-ської пе-ри-фе-рії в Гре-цію вво-зи-лись де-шё-ші то-ва-ри: зер-но, з-ле-ва ри-ба, ру-ди ме -тал-лов, ліс, ко-жи і ін. ві-ди про-до-воль-ст-вия і си-рья, а так-же ра-би. З грец. по-лі-сов в К. а. (А че-рез них до вар-ва-рам) від-прав-ля-лись до-ро-го-стоячи-щие то-ва-ри: олив-ко-ше мас-ло, ви-со-ко ка-че-ст-вен-ве ви-но, рас-піс-ва ке-ра-мі-ка, раз-но-про-раз-ве по-кричу-же-ня, юве-лір-ні ук ра-ше-ня, пар-фю-ме-рія і ін. Ко-ло-ні-за-ція зна-чи-тель-но рас-ши-ри-ла кру-го-зор греко-ков, на- ла-ді-ла кон-так-ти з разл. на-ро-да-ми, що спо-соб-ст-во-ва-ло ін-тен-сів-но-му раз-ві-тію грец. куль-ту-ри. Осо-бен-ність грец. ко-ло-ні-за-ції за-клю-ча-лась в тому, що знову ос-но-ван-ва ко-ло-ня (апой-кия) сра-зу ж ста-но-ви-лась су -ве-рен-ним по-лі-сом з власної. гра-ж-дан-ст-вом, за-ко-но-да-тель-ст-вом, ор-га-на-ми гос. управ-ле-ня, че-ка-ні-ла свою мо-ні-ту. З по-лі-сом, ко-то-рий ви-вів дан-ву ко-ло-нию (мет-ро-по-чи-їй), апой-кия ус-та-нав-ли-ва-ла тес -ві еко-но-мич. ре-ліг. і куль-тур-ні свя-зи, міг-ла рас-вва-ти-вать на по-ен. під-держ-ку. Іно-гда в ос-но-ва-ванні од-ної ко-ло-ванні при-ні-ма-ли навчаючи-стіе дек. по-лі-сов. Ні-ко-то-які К. а. в свою оче-гу, ос-но-ви-ва-ли но-ші ко-ло-ванні на бли-жай-ших тер-ри-то-ри-ях. При ви-ве-де-ванні ко-ло-ванні ви-бі-ра-ся її «ос-но-ва-тель» (ойкіст), ко-то-рий на но-вом міс-ті про-водив на -де-ле-ня ко-ло-ні-стов зе-мель-ни-ми навчаючи-ст-ка-ми, за-ні-малий-ся ор-га-ні-за-ци-їй управ-ле- ня в но-вом по-лі-се. Ім'я ой-ки-ста поль-зо-ва-лось все-про-щим ува-же-ні-му, а в даль-ней-шем ме-сто його по-гре-бе-ня рас-по-ла- га-лось в цен-тре го-ро-да, не-ред-ко в його честь вво-дил-ся спец. культ.
Інший ха-рак-тер име-ли афин-ські ко-ло-ніі- кле-ру-ХІІ. ко-то-які ста-ли мож-ні-кати ще в кін. 6 ст. до н. е. але най-біль-шиї рас-про-стра-ні-ня по-лу-чи-чи в 5 ст. до н. е. - в пе-ри-од су ще ст-во-ва-ня Де-лос-ско-го сою-за (Пер-во-го афин-ско-го мор. Сою-за). Кле-ру-ХІІ ви-по-ді-лись на за-воё-ван-ні зем-ли або на тер-ри-то-рію со-юз-ні-ков, ви сту-пав-ших про-тив вла-сти Афін. На-се-ле-ня кле-ру-дисководу з-збе-ня-ло афин-ське гра-ж-дан-ст-во і під-чи-ня-лось вла-сти Афін-ско-го го-су -дар ст ва.
Рим-ська ко-ло-ні-за-ци я. Про-цес ви-ве-де-ня ко-ло-ний ха-рак-те-рен так-же для го-ро-дів древ-ній Іта-ща. Напр. го-ро-да Ет-ру-рії (По-ла-тер-ри, Клу-зій. Пе-ру-зія, Це-ре і ін.) ви-по-ді-ли ко-ло-ванні в Сівши . Іта-лію і в Кам-па-нию. В Рі-ме в пе-ри-од фор-ми-ро-ва-ня ан-тич-ної гражд. об-щі-ни і обо-ст-ре-ня борь-б ме-ж-ду пат-ри-ція-ми і пле-бея-ми. ко-ли осо-бен-но ак-ту-аль-ним був аг-Рар-ний по-прос, в 5-4 ст. до н. е. рим. вла-сти пи-та-лись ре-шити його пу-тём ви-ве-де-ня ко-ло-ний на зем-ли Іта-ща, за-хва-чен-ні в ре-зуль-та-ті мно-го-числ. воєн. У ці ко-ло-ванні пе-ре-се-ля-лись пле-беї, ко-то-які і в са-мом Рі-ме до поч. 3 ст. до н. е. не бу-ли пол-но-стю ін-кор-по-ри-ро-ва-ни в со-ставши гражд. кол-лек-ти-ва. У свя-зи з цим К. а. рас-гля-ри-ва-лись як фак-ти-че-скі са-мо-сто-ят. об-щі-ни, так-же ше-вав-шие з Рі-мом. У той же вре-мя рим-ля-ні рас-гля-ри-ва-ли ці ко-ло-ванні як со-юз-ні го-жа-ст-ва, зо-зан-ні ока-зи -вать Рі-му по-ен. по-міць. У цей пе-ри-од б-ви-ве-де-ни ко-ло-ванні в Ве-літ-ри, Нор-бу, Ан-ций, Ар-Маю і ін. По-сле по-бе ди у 2-й Ла-тин-ської виття-ні та чи-к-ві-да-ції Ла-тин-ско-го сою-за в 338 до н. е. ла-ти-ни по-лу-чи-чи пра-во на навчаючи-стіе в ви-ве-де-ванні ко-ло-ний совм. з рим-ля-на-ми.
З це-го вре-ме-ні су ще ст-во-ва-ли К. а. двох пра-во-вих ста-ту-сов. У ко-ло-ні-ях рим-ско-го пра-ва (Ос-ку, Мін-тур-ні, Сі-ну-ес-са і ін.) Для гра-ж-дан з-збе-ня- лись пра-ва рим. гра-ж-дан-ст-ва, кро-ме пра-ва навчаючи-сті в ко-мі-ци-ях і пра-ва ис-пол-ні-ня ма-ги-ст-ра-тур (т. к. для це-го на-до б-ло на-хо-дить-ся в са-мом Рі-ме). Як пра-ви-ло, по-се-лен-ці дан-но-го ти-па ко-ло-ний по-лу-ча-ледве не-біль-шою по раз-ме-ру зе-мель-ний на-справ. Ор-га-на-ми вла-сти в цих ко-ло-ні-ях б-ли ду-розум-ві-ри і з-вет де-ку-ріо-нів. Ко-ло-ванні ла-тин-ско-го пра-ва (Лу-це-рія, Арі-ми-нум, Бе-ні-вент і ін.), Ос-но-ван-ні рим-ля-на -ми і ла-ти-на-ми, в пра-во-вом від-но-ше-ванні б-ли при-рав-ні-ни до лат. са-мо-уп-рав-ляю-щим-ся про щі нам. Рим-ля-ні в цих ко-ло-ні-ях ті-ря-ли пра-во рим. гра-ж-дан-ст-ва, але по-лу-ча-ли зна-чит. зе-мель-ний на-справ. Од-на-ко ли-ца, ис-пол-няв-шие ма-ги-стра-ту-ру і од-но-ча-мен-но яв-Ляв-шие-ся чле-на-ми гір. со-ве-та в цих ко-ло-ні-ях, впо-слід-ст-вії міг-ли по-лу-чить пра-ва рим. гра-ж-дан-ст-ва. Рим. ко-ло-ванні б-ли по-ен.-зем-ле-дельч. по-се-ле-ня-ми, по-зво-Ляв-ши-ми Рі-му кон-тро-ли-ро-вать тер-ри-то-рію Іта-ща. Ви-ве-де-ня но-вих ко-ло-ний іні-ції-ро-ва-лось кон-су-ла-ми і пле-бей-скі-ми три-бу-на-ми і санк-цио -ні-ро-ва-лось по-ста-нов-ле-ні-му се-на-ту і нар. со-б-ра-ня. Спец. кол-ле-гія три-розум-ві-рів з-ставши-ля-ла спи-скі ко-ло-ні-стов, ор-га-ні-зо-ви-ва-ла їх пе-ре-се- ле-ня на но-ше ме-сто, в-во-ді-ла ме-жі-ва-ня зем-ли. З 1 ст. до н. е. по-лу-чи-чи рас-про-стра-ні-ня ко-ло-ванні ве-ті-ра-нів ар-мий рим. пол-ко-вод-ців (Гая Ма-рія. Лу-ція Кор-ні-лія Сул-ли. Гнея Пом-пея. Юлія Це через-ря) і позд-неї рим. їм-пе-ра-то-рів. Ідея ви-ве-де-ня рим. ко-ло-ний в про-вин-ції б-ла впер-ші сфор-му-ли-ро-ва-на у вре-мя три-бу-на-ту Гая Грак-ха (123-122), перед -по-ла-га-лось ос-но-ва-ня ко-ло-ванні на міс-ті раз-ру-шен-но-го Кар-фа-ге-на. Фак-ти-че-скі в кін. 2 ст. до н. е. поза Іта-ща б-ла толь-ко од-на рим-ська ко-ло-ня - Нар-бон в Гал-ща (118 до н. е.). При Це через-ре ши-ро-кое рас-про-стра-ні-ня по-лу-чи-ла прак-ти-ка ос-но-ва-ня рим. ко-ло-ний в про-вин-ци-ях (б-ло ви-ве-де-но ок. 80 тис. чол.). В епо-ху Ран-ній їм-пе-рії цей про-процес про-дол-жив-ся. Про-жи-ва-ня в ко-ло-ні-ях рим. гра-ж-дан з-вм. з ме-ст-ним на-се-ле-ні-му со-дей-ст-во-ва-ло ус-ше-нию по-слід-ні-ми лат. яз. рим. куль-ту-ри, рим. об-рази жит-ні; ко-ло-ні-за-ція про-вин-цій со-дей-ст-во-ва-ла їх ро-ма-ні-за-ції. Як і сле Едик-та Ка-ра-кал-ли (212 н. Е.) Ста-тус рим. ко-ло-ванні ут-ра-чи-ва-ет своє зна-че-ня.