-- Жодну книгу звідси виносити не можна!
-- В її блакитних очах спалахнула впевненість.
-- Та й не зможеш.
-- Чому?
-- Здивувалася Шеяна вже по-новому озираючись на це приміщення. Захисної магії вона тут не відчувала.
-- Просто не зможеш.
-- Еррі не стала нічого пояснювати.
-- Книги про пророцтво двох сил в розділі історія магії.
І не чекаючи відповіді Шеяни, Еррі побігла по рядах, ховаючись за першим поворотом. Дівчина лише знизала плечима, вийшовши до столиків на яких стояли світильники з палаючими свічками. Взявши один з них, вона пішла по рядах в надії, що нарешті зрозуміє, що за секрет пов'язаний з Алексой і її сестрою!
Похмура, невелика кімната, висвітлює лише тьмяним світлом маленької свічки в світильнику. Мармурова підлога в чорних тонах, в середині якого стоїть світловолоса дівчина з книгою в руках. Під ногами дівчини намальований старовинний символ життя.
Тут не було ні вікон, ні дверей лише маленька вузька арка, в якій стояв молодий чоловік у темному плащі. Капюшон був знятий і гострі чорні вушка видавали в ньому напів-кссайна. Сріблясті очі з вузьким зіницею цікаво і одночасно з занепокоєнням дивилися на Телайн в центрі кімнати. Поруч з нею стояла Арин, підказуючи, що саме повинна робити дівчина.
-- Арин, а ти впевнена, що треба кров?
-- В голосі Дарріена чулися нотки хвилювання.
-- Це ж світлий обряд, в ньому зазвичай не використовується кров.
-- Мені краще знати!
-- Огризнулася дівчина. І була права. Полу-кссайн дійсно не розбирався в магії, але цей кинджал в руці Арин, не вселяв йому довіри.
-- А коли Алекса вимовила закляття нікого не кололи і не різали.
-- Тихо пробурчав напів-кссайн, але Арин почула, не забувши єхидно додати:
-- Ага, тільки вбили одного з найсильніших магів Ліремі!
Дарріен промовчав, розуміючи, що дівчина права. І правда, навіщо треба було б використовувати кров, якщо Алекса тоді вбила мага. Їй і кров-то не потрібна була, їй вистачило його сили.
-- Oiuj rtoim porew si rewoiusderaw.
-- Тихий голос Телайн лився наче пісня.
-- Це ж ті ж самі слова, що тоді сказала Алекса!
-- Прошепотів Дарріен здивовано дивлячись на малюнок на підлозі. Він раптово став світитися білим світлом.
-- Тсс.
-- Роздратовано гаркнула Арин.
-- Так треба зараз сам все зрозумієш! Не заважай!
Дарріен лише пирхнув, роздратовано склавши руки на грудях. Тепер він мовчки продовжив спостерігати за Телайн. З нею стало відбуватися те ж саме, що і з Алексой тоді. Її немов огорнув світло, тільки цього разу він був білим. Телайн також як і тоді її сестра піднялася в повітря в цьому дивному сяйві.
Але в цей раз цей світ з'єднувався з малюнком на підлозі, немов захищаючи Телайн від усього.
-- Waredsuiower is werop miotr juio!
-- Телайн закривши очі, увійшла, немов в транс. Слова тепер самі лилися з її вуст.
Дарріен зауважив, що зараз вона говорила теж закляття та в точності навпаки. А цей білий світ огорнув її також як тоді Алексу темний. Ніби кокон.
Арин повільно відходила до арки, продовжуючи спостерігати за Телайн.
-- Це так і треба?
-- Неодмінно поцікавився напів-кссайн мимоволі згадуючи той день, коли майже таке ж сталося з Алексой.
-- Так.
-- Спокійно відповіла дівчина, чекаючи кінця обряду.
Кокон світла раптово спалахнув, висвітлюючи всю кімнату і засліплюючи Арин з Дарріеном, що їм довелося заплющити очі. Світло прорвався, хлинув потоком гарячої енергії. Телайн тихенько скрикнувши, впала на підлогу, лежачи без свідомості.
-- Телайн ?!
-- Здивовано вигукнув напів-кссайн підбігаючи до дівчини.
-- Не бійся, це так потрібно. Все в порядку.
-- Поспішила заспокоїти його Арин, сідаючи поруч.
-- Так і треба?
-- Єхидно перепитав Дарріен, кладучи голову Телайн до себе на коліна.
-- І коли ж вона прийде в себе.
Арин зам'ялася, раптово почервонівши, і зовсім тихо прошепотіла: 'Не знаю. '
-- Як не знаєш.
-- Несподівано розлютився напів-кссайн.
-- Чим ти взагалі думала ?!
-- Це закляття в книги і завдяки йому ми повернемо Алексу !!
-- реакція
Дарріена викликала в ній роздратування.
-- І я знаю що роблю! Коли Телайн прокинеться Алекса теж.
-- Алекса, що теж зараз десь без свідомості?
-- Так.
-- Спокійно відповіла Арин.
-- Вони ж з'єднати між собою.
-- Хіба мало де Алекса втратила свідомості? Раптом вона була одна в лісі.
-- Так що їй може загрожувати в замку?
-- Здивувалася дівчина і Дарріен зрозумів, вона ж не знає про те, що Алекса була в Відене.
А раптом вона в небезпеці? Серце Дарріена мимоволі стислося. Він повинен її відшукати.
-- Ви ж говорили, що ваші люди стежать за Алексой? Як ви знаєте про її плани? Скажи де вона?
Дарріен підійшов до дзеркала, бажаючи найбільше побачити дівчину. Дзеркало заіскрилося і попливло немов вода. А через кілька хвилин з'явилася темна кімнатка.
-- Ну що?
-- Поцікавилася Арин обернувшись до напів-кссайну.
-- Нікого поруч немає.
-- Тоді просто увійди туди.
-- Пояснила дівчина, з посмішкою спостерігаючи як Дарріен обережно торкається до дзеркала. Хвилину і його немов засмоктало в нього, Арин навіть моргнути не встигла.
-- Ну що ж, удачі тобі.
-- Щирі, побажала дівчина, подумки покликавши магів з найближчого залу. Їй потрібна була допомога. Сама ж вона не зможе перенести дівчину в спальню. Чи не тут же все-таки валятися на підлозі Телайн. Її потрібно покласти в ліжко. А ось коли вона прийде до тями, Арин і правда цього не знала. Закляття білої магії вона спостерігала вперше.
Дарріен вперше перенісся за допомогою магії, не рахуючи того єдиного разу з Шеян. Але тоді вони просто увійшли в телепорт відкритим Арин, зараз же його переніс артефакт. Ось тільки питання - куди саме? Він повинен був опинитися поруч з Алексой. Хіба мало де вона була і що робила в той момент, коли Телайн провела обряд! Раптом вона в небезпеці. Він просто не міг так залишити Алексу, напів-кссайн переживав за неї. Але ж за все своє життя, Дарріен тільки раз так сильно переживав. І ту людину вже немає. Ні! Дарріен хитнув головою. 'Я не повинен зараз думати про Сарріен! Її більше немає!
-- Ці думки промайнули вихором в голові напів-кссайна.
-- Я повинен думати про те, кого ще можна врятувати. '
Завмерши, молода людина озирнувся з подивом розуміючи, що знаходиться в напівтемній кімнаті. Нічого, не розуміючи Дарріен, пройшовся по кімнаті. Під вікном була вузька ліжко, на якій лежала дівчина. Він одразу впізнав її, але просто не повірив.
Він присів біля дівчини, але вона навіть не відгукнулася на його оклик. Олексій не прокидалася, скільки не кликав її Дарріен. Він зрозумів, що вона також як Телайн без свідомості. Пощастило, що Алекса була в ліжку або її хтось поклав, коли вона втратила свідомість? Але хто тоді? І де вони взагалі зараз?
Дарріен підійшов до вікна і, відчинивши штору, побачив людну площу. Але що це за місто, напів-кссайн не впізнав.
Почувши кроки, що наближаються, він тут же притулився до стіни біля дверей готовий в будь-яку хвилину оглушити увійшов. Скрип дверей і в кімнату ввійшов молодий чоловік у світлій куртці. Короткі, каштанове волосся. Дарріен відразу його впізнав, але не поспішав нападати. Він зробив по-іншому. Напавши зі спини, він притиснув Елларда до стіни, щоб спочатку все у нього дізнатися. Їх сутичка тривала недовго, три хвилини і ельф вже сидить пов'язаний. Якби не несподіванка, то Дарріену не так вже й просто було б пов'язати ельфа. Але що найдивніше - Еллард не дуже пручався напів-кссайну.
-- Дарріен.
-- В його голосі було здивування.
-- Як ти тут опинився?
-- Неважливо.
-- Холодно відрізав полу-кссайн стоячи навпроти ельфа.
-- Тут питання задаю я!
-- Ти теж мені не віриш.
-- Зовсім тихо прошепотів Еллард.
-- Видно ви вже ніколи не будете мені довіряти.
-- Мовчати!
-- Розлютився напів-кссайн, він зневажав таких як Еллард. Заради грошей зрадити друзів!
-- Де ми зараз?
-- РЕТА.
-- Проста відповідь.
-- Це ж недалеко від Торана і Мірада.
-- Задумливо протягнув Дарріен і роздратовано глянув на ельфа.
-- Давно Алекса без свідомості?
-- Їй стало недобре ще, коли ми тільки в'їхали.
-- Спокійно відповідав ельф з тугою в серці розуміючи, що вже не зможе заслужити довіру.
-- Свідомість вона втратила, коли ми переступили поріг готелю. Я відніс її сюди. Що з нею не знаю, але вона до цих пір не приходила в себе.
Дарріен здивовано зігнув брову. Йому здалося або в голосі Елларда і, правда, був переляк. Невже він турбується за Алексу?
-- Дарріен, послухай.
-- Раптово почав ельф з серйозністю в очах подивившись на підлозі-кссайна.
-- Я знаю, ти не повіриш мені, але я не зраджував вас!
Полу-кссайн мовчав, вирішивши вислухати, що скаже Еллард. Адже він сам був у схожій ситуації, та й до сих пір є. Навіть якщо закляття з Алекси і було знято, вона все одно вважає його зрадником. І від цього на душі у Дарріена було важко, але він збирався їй довести, що це не так. Чого б йому це не коштувало.