Зустрічається в 0,6% спостережень. Зазвичай вражає околоуш-ні слинні залози. Складається з мономорфних епітеліальних структур, що нагадують тканину залози. Характеризується повільним зростанням; пухлинний вузол має пружно-еластичну консистенцію, гладку поверхню, легко зміщується, безболез-ненний. Пухлина має капсулу, відмежовує її від нор-бітної тканини залози.
Аденолімфома Зустрічається в 1,7% спостережень. Характеризується повільний-ним зростанням. Безболісна. Консистенція м'яко-еластична, поверхня гладка, межі пухлини рівні, чіткі. Пухлина має капсулу. Пухлинний вузол складається з епітеліальних железістоподобних структур зі скупченнями лімфоїдної тканини. Іноді містить порожнини, і тоді говорять про цістаденолімфоме. Характерною особливістю таких пухлин є расположе-ня їх в товщі залози, як правило, привушної, під мочкою вуха. Запалення - майже обов'язковий супутник цих пухлин, тому рухливість їх обмежена. На розрізі - ламкі, блідо-жовтого кольору тканини, з дрібними кістами. Хворіють пре-майново чоловіки похилого віку.
Зустрічається в 60,3% спостережень. У переважній кількості слу-чаїв уражаються привушні слинні залози. Ростуть повільний-но, безболісно. Можуть досягати великих розмірів. Несмот-ря на це парезу лицьового нерва не буває. Консистенція опухо-ли щільна, поверхня горбиста. При поверхневому распо-додатку пухлини під капсулою - рухлива (рис. 84,85).
Мал. 84. Плеоморфна аденома лівої привушної слинної залози.
Мал. 85. Плеоморфна аденома правої привушної слинної залози.
Поліморфні аде-номи мають ряд особливостей:
1) Чи можуть бути первинно множинними (мультицентричний зростання). Так, Редон в 1955 р в 22 з 85 віддалених полнос-ма привушних слинних залозах виявив множинні пухлинні зачатки. На думку деяких дослідників, пер-вічная множинність цих пухлин відзначається в 48% на-дотриманням.
2) Поліморфні аденоми мають "неповноцінну" капсулу, яка покриває пухлинний вузол не повністю. У тих участ-ках, де капсула відсутня, тканина пухлини прилягає безпосереднім-ного до паренхімі залози.
3) Чи мають складне мікроскопічну будову. До складу вузла входять тканини епітеліального і сполучно-тканинної походження (епітелій + міксохондроподобние + кісткові структури).
4) Можлива малігнізація (малігнізація) в 5,8% (Панікаровський В.В.). В цьому випадку пухлина набуває все при-знаки, характерні для злоякісної пухлини: швидке зростання, обмеження, а потім зникнення рухливості і чітких конт-рів, поява болів. Типовою ознакою виникнення злоякісної пухлини полиморфной аденоми є парез лицьового нерва.
Добре відмежована від навколишніх тканин, але нерідко виявляються ознаки інфільтративного росту. Пухлини відбутися у-ят з базофільних клітин, схожих з серозними клітинами ацинусів нормальної слинної залози.
Становить 10,2%. Найчастіше виявляється у жінок у віці 40-60 років. У 50% спостережень зустрічається доброякісне тече-ня пухлини. Переважає поразка привушних слинних ж-ліз. Клінічно дуже схожа на полиморфную аденому: має щільно-еластичну консистенцію, повільне зростання.
Відмінності: невеликий набряк і фіксація шкіри над пухлиною, деяке обмеження рухливості, відсутність чіткої межі-ці. Злоякісні форми (50%) характеризуються болями, які не-рухливістю пухлини, щільністю. Іноді виникають вогнища розм'якшення. Після травми можливо виразка. Бувають сві-щі з виділенням, що нагадує густий гній. У 25% хворих зустрічаються метастази. Злоякісні варіанти пухлини ра-діочувствітельни доброякісні радіорезистентність. Після лікування часто виникають рецидиви. На розрізі - тканина гомо-генної структури сірувато-білого кольору з порожнинами, заповненими найчастіше гноєм.
Зустрічається в 9,7%, за іншими даними - в 13,1% спостереження-ний.
Аденокістозная карциноми частіше вражають малі слинні-ні залози, але бувають і у великих - переважно в привушної. Однаково часто зустрічається у осіб обох статей. Клініка дуже варіабельна і залежить, зокрема, від локалі-зації пухлини. У деяких хворих протікає як поліморф-ва аденома.
Відмінні ознаки: біль, парез або параліч лицьового-го нерва, мала рухливість пухлинного вузла. Поверхня горбиста. Є псевдокапсула. Зростання інфільтративний. На розрізі відрізнити від саркоми. Регіонарне метастазування - в 8-9%. У 40-45% хворих віддалене метастазування осу-ється гематогенним шляхом в легені, кістки скелета. Опу-пести схильна до рецидивів.
Зустрічаються в 12-17% спостережень. За морфологічних варіантів розрізняють: плоскоклітинний рак (епідермоїдний карцинома), аденокарцинома і недиференційований рак. У 21% випадків виникає в результаті малігнізації доброкач-жавної пухлини. Частіше хворіють жінки старше 40 років. При-мірно 2/3 пухлин вражають великі слинні залози. Анам-нез, як правило, короткий через швидке зростання пухлини. Ново-освіта щільно, безболісно, має нечіткі межі. У початковому періоді вузол може бути рухомим, особливо при поверхневому розташуванні. Внаслідок інфільтрації окру-лишнього тканин рухливість поступово втрачається. Пухлина мо-же спаюватися зі шкірою і тоді вона набуває червонуватого кольору. Приєднуються болі, явища парезу лицьового нерва. В за-пущених випадках уражаються прилеглі м'язи і кістки, причому при залученні в пухлинний процес жувальних м'язів виникає контрактура. Метастазування в регіонарні лімфовузли буває у 40-50% хворих. Іноді метастатичні вузли збільшуються в розмірах швидше первинної пухлини. От-Дален метастази виникають в легенях, кістках скелета. Макроско-пическое на розрізі пухлинний вузол має однорідний або шари-Стий малюнок, множинні дрібні або поодинокі великі кісти. Пухлина без чітких меж переходить в здорову тканину.
Зустрічаються в слинних залозах досить рідко - 0,4-3,3%. Джерелами пухлинного росту є гладкі і попе-речно-смугасті м'язи, елементи строми слинних залоз, з-суди. Мікроскопічні різновиди сарком: рабдоміосаркоми, ретікулосаркоми, лімфосаркоми, хондросаркоми, гемангіоперицитоми, веретеноклеточние саркоми.
Клініка багато в чому визначається варіантом гістологічного-го будови. Хондро-, рабдо- і веретеноклеточние саркоми щільні на дотик, чітко відмежовані від навколишніх тканин. На перших етапах свого розвитку рухливі, потім втрачають подвиж-ність. Зростання швидкий. Рано із'язляется шкіра, руйнуються поблизу-лежать кістки. Активно метастазують гематогенним шляхом.
Ретикуло- і лімфосаркомі мають еластичну КОНСИС-тенціі, нечіткі межі. Ростуть дуже швидко, поширюючись-ються на сусідні області, іноді у вигляді декількох вузлів. Ці різновиди сарком більш схильні до регіонарних метаста-зирования, а віддалені метастази рідкісні. Ніколи немає вражений-ня кісток.
Гемангіоперицитома виключно рідкісна. Зустрічається в двох варіантах: доброкачественном і злоякісному.