ОСТАННІ ВІДГУКИ ПРО КНИГАХ
Приголомшлива книга. Не сподобається тільки нацистам.
Прочитав всі його книги! Велика людина, кардинально змінив моє життя.
КОРИСНА КНИГА. Шкода, що мало в Росії тих, хто прочитав.
ВИПАДКОВЕ ТВІР
Золото моїх опалого весен
Збираю в тихі вірші.
Вітер покружляв і знову кинув
Дитячих мрій сухі пелюстки.
Нічого від життя не залишилося
Тієї, в якій молодість цвіла.
Те, що колобродити - не жаль,
Шкода, що бистрокрилим була.
10.08.10 - 19:06
Володимир Ванке
Хочете щоб ваш твір або ваш улюблений віршик з'явилися тут? додайте його!
- Тисяча дев'ятсот тридцять восьмий, - з посмішкою сказав Вільям Трейвіс. - Гарний рік.
Вони з дружиною стояли трохи осторонь, не змішуючись з крикливою, галасливим натовпом.
Бик раптово кинувся прямо на них. Схопившись за руки, низько пригнувшись, вони з реготом побігли геть повз церкву і естради, серед оглушливої музики, шуму та гаму, під вогненним дощем, під яскравими зірками. Бик промчав повз - хитромудре споруда з бамбука, бризкає пороховими іскрами, його легко ніс на плечах прудконогий мексиканець.
- Ніколи в житті так не веселилася! - Сьюзен Трейвіс зупинилася перевести дух.
- Дивовижно, - сказав Вільям.
- Це буде довго-довго, правда?
- Ні, я про нашу подорож.
Вільям насупив брови і поплескав себе по нагрудній кишені.
Тепер хтось, забравшись на гримлячий дзвоном дзвіницю, пускав величезні вертушки, вони сичали й диміли, юрба внизу лякливо сахалася, вертушки з оглушливим тріском рвалися під ногами танцюючих. Пахло смаженими в олії маїсовими коржами так, що слинки текли; в переповнених кафе люди, сидячи за столиками, поглядали на вулицю, в смаглявих руках пінилися кухлі пива.
Бикові прийшов кінець. Вогонь в бамбукових трубках погас; сконав. Мексиканець зняв з плечей легенький каркас. Його хмарою обліпили хлопчаки, кожному кортіло помацати чудову голову з пап'є-маше й найсправжнісінькі роги.
- Підемо подивимося бика, - сказав Вільям.
Вони проходили повз входу в кафе, коли Сюзен побачила - на них дивиться та людина, білошкіра людина в білому костюмі, в блакитній сорочці та при блакитній краватці, обличчя худорляве, засмагле. Волосся пряме, світле, очі блакитні, і він пильно дивився на неї й на Уїльяма.
Вона б його і не помітила, якщо б у його ліктя, аби не батарея пляшок: пузата пляшка м'ятного лікеру, прозора пляшка вермуту, карафка коньяку і ще сім штук різних напоїв, і під рукою - десяток неповних чарок; невідривно дивлячись на вулицю, він потягував то з однієї чарки, то з іншої, іноді мружився від задоволення і, смакуючи, щільно стискував вузенькі губи. В іншій руці у нього диміла Гаванська сигара, і поруч на стільці лежали десятків зо два пачок турецьких сигарет, шість коробок сигар і кілька флаконів одеколону.
- Білл. - шепнула Сьюзен.
- Спокійно, - сказав чоловік. - Це не те.
- Я бачила його вранці на площі.