Одним з основних ознак національної культуриУкаіни є хорове виконавство. Саме пісня, а хорова особливо, найкращим чином поєднує в собі основні риси найбільш улюбленого колективного музикування. Питання вокально-хорового виховання знаходять відображення в багатьох працях українських хормейстерів. Вокально-хоровий виховання розглядається не як «вирощування» професіоналів, а як універсальний і унікальний за своєю значимістю прийом виховання духовної особистості. При такому підході співочі фестивалі і конкурси стають не змаганням майстрів, а святом колективної радості спільної творчості.
Навчитися радіти і радувати інших - значить створити передумови для утворення суспільства доброзичливих співгромадян. Рішучий крок до цього роблять аматорські хорові колективи, намагаючись знайти своє місце в потоці естрадно-сценічного різноманітності.
Хорову культуру можна уявити як сукупність трьох взаємопов'язаних складових:
1. хорової творчості (створення репертуару);
2. хорового виконавства (реалізація репертуару);
3. хорової педагогіки (сукупності методологій навчання творчості і виконавства).
В роботі самодіяльних хорових колективів якнайкраще підтверджується істинність цього визначення: керівництво самодіяльним хором - складна і відповідальна робота, що включає в себе елементи всіх трьох перерахованих складових. Репетиційна і концертно-виконавська діяльність приносить не тільки радість творчості, а й є систематичним важкою працею, віднімають багато сил і енергії у кожного учасника хору. Без грамотного музично-педагогічного підходу з боку керівника хоровий колектив йому не вдасться домогтися помітних художніх результатів, що неодмінно призведе до його розпаду.
В останні роки відбувається як утворення нових хорових колективів, так і масовий їх розпад. Дитяча академія хорового мистецтва під керуванням Г. А. Струве провела комплексне дослідження цього явища і виявила ряд «слабких місць» в процесі функціонування самодіяльного хорового колективу. Зокрема, однією з основних причин розпаду самодіяльних хорових колективів є недостатньо висока якість музично-педагогічної та психолого-педагогічної роботи, тобто факторів, що мають не тільки навчальне, а й виховне значення.
Відомо, що людські відносини всередині окремо взятого творчого колективу є одним з визначальних почав його нормального функціонування і творчого розвитку. Відомий американський педагог і хоровий диригент Роберт Шоу сказав на одній з педагогічних конференцій, що якщо в хорі два співака, що стоять поруч, в одній партії ненавидять один одного, то унісон між ними однозначно неможливий! Немає унісону в партії - звучання всього хору неможливо вважати повноцінним ... Це викликає чимало суперечок, однак хорова і педагогічна практика доводить істинність цього цікавого висловлювання.
У застосуванні до дитячої психології значення хорового співу як фактора виховує, піднімає рівень знань, навичок, умінь велике. На відміну від дорослих, сприймають мистецтво на основі свого життєвого досвіду, діти, з самих ранніх років входячи в світ мистецтва, вбирають естетичні враження одночасно зі сприйняттям навколишнього світу. Діти, що співають в хорошому хорі, де ставляться певні художньо-виконавські завдання, виконують їх паралельно з виконанням нехай маленьких, але для них дуже важливих «дитячих» життєвих завдань.
На керівника хору, котрій доручено музично-хоровий виховання дітей, виховання маленької людини, лежить величезна відповідальність. Прямий обов'язок керівника дитячого хору так удосконалити методи роботи з хоровим колективом, щоб вони служили не тільки цілям музично-освітнім, а й виховним в найширшому сенсі слова.
Хоровий спів - мистецтво масове, воно передбачає колективне виконання художніх творів. А це означає, що почуття, ідеї, закладені в словах і музиці, виражаються не однією людиною, а масою людей. Усвідомлення дітьми того, що коли вони співають разом, дружно, то виходить добре і красиво, усвідомлення кожним з них того, що він бере участь в цьому виконанні і що пісня, проспівана хором, звучить виразніше і яскравіше, ніж якби він заспівав її один, - усвідомлення цієї сили колективного виконання надає на юних співаків колосальний вплив.
Дана робота охоплює деякі сторони діяльності хорових колективів, пов'язані з підвищенням їх виконавської майстерності. У ній висвітлено питання специфіки хорової роботи, яка визначається своєрідністю самого мистецтва хорового співу, розповідається про деякі організаційні основи самодіяльного хору, особливості навчально-виховного процесу, принципи його організації, розкриваються художні можливості та передумови емоційного впливу виконавських прийомів.
Знання питань, пов'язаних з виконавською природою хорового мистецтва, допоможе керівникам самодіяльних колективів в розширенні кругозору, вдосконалення смаку і майстерності. У роботі даються методичні рекомендації з такого важливого питання навчальної роботи, як розвиток слуху, почуття ритму учасників хорових колективів, необхідності сольфеджірованіе по нотах, а також поради з організації навчального та репетиційного процесів в колективі.
Дані методичні рекомендації розраховані на керівників дитячих самодіяльних академічних хорових колективів, які ставлять перед собою виконавчі завдання, які відповідають можливостям учасників хору, що мають перспективу серйозної навчально-виховної роботи і концертної діяльності.
Керівник самодіяльного хору як організатор
Найбільш складною частиною роботи керівника самодіяльного хору є створення творчого колективу. У цьому колективі одна з головних задач - виховання поважних відносин між його учасниками, потреби до спільного спілкування, головною метою якого є хоровий спів.
Справжня захопленість хоровим співом виникає не відразу. Потрібна система психологічних контактів, здатних згуртувати дітей в єдиний колектив: спільне відвідання художньо-мистецьких заходів, концертів, виставок і т. Д. У всій цій роботі значення керівника хору важко переоцінити. Створення спаяного дружбою і любов'ю до хорового співу колективу неможливо без поваги і навіть розташування його учасників до свого керівника.
Керівник хору повинен уважно ставитися до кожного учасника хору, знати його труднощі, вміти доброю порадою і конкретним ділом допомогти членам хорового колективу, бути їм справжнім наставником. Керівник хору повинен любити не тільки хорове мистецтво, але і багатопланову роботу, пов'язану з організацією колективу.
Основними завданнями керівника хору є підбір репертуару, музично-педагогічна діяльність, організація і проведення репетиційної роботи, концертно-виконавської діяльності, організація творчих зустрічей з різними самодіяльними і професійними колективами, організація участі колективу в фестивалях, конкурсах. У завдання керівника хору входить не тільки навчання його учасників правильним співочим і хоровим навичкам, розвиток музичності, але і виховання у них хорошого художнього смаку, високої духовності, любові до хорового мистецтва. Завдання це ускладнюється тим, що керівнику доводиться працювати з дітьми різного віку, різного культурного рівня.
Такий широкий і різноманітний спектр діяльності керівника самодіяльного хору вимагає від нього не тільки знань, умінь і навичок в області хорового мистецтва, а й широкої загальної ерудиції, педагогічної освіченості. Він повинен бути різнобічно підготовленим, творчо активним педагогом. Для цього необхідні знання в галузі літератури, театру, образотворчого мистецтва, суспільних наук, основ психології. Керівник хору повинен володіти розвиненим інтелектом і силою волі, робота з самодіяльним хором вимагає від керівника великої працездатності, витривалості, міцного здоров'я, а також оптимізму, почуття гумору.
Найважливішим організаційно-педагогічним питанням в роботі хорового колективу є створення традицій. Без цікавих, різноманітних, міцних традицій діяльність самодіяльного хорового колективу недовговічна. Найголовнішою традицією хорового колективу повинна бути творча атмосфера його діяльності. Традиції можуть створюватися в різних формах: організація спільних вечорів відпочинку, поїздки на природу, привітання з днем народження учасників хору, творча дружба з самодіяльними і професійними хоровими колективами, підтримування контактів з колишніми учасниками хору і т.д. Керівник хору повинен з'явитися «генератором» таких традицій.
Всі ці знання, вміння, навички, здібності, риси характеру є професійно важливими якостями керівника самодіяльного хорового колективу.