зв'язки з Середньою Азією, Східним Туркестаном. Російською державою. Через територію казахського держави пролягала мережа караванних доріг.
До рубежу XVIIXVIII ст. в зв'язку з ростом феодальних усобиць, джунгарских набігів міста на півдні Казахстану прийшли в занепад, що завдало удару по казахської економіці в цілому.
У степових районах панувала общинна форма землекористування. Право користування пасовищами належало всім членам кочового роду або громади, при цьому родоплемінна організація суспільства приховувала фактично нерівне ставлення родоплемен-ної знаті і рядових кочівників до землі, до пасовища. Знати мала право розпоряджатися кочовими, використовувати для своїх отар і табунів, для худоби своїх наближених кращі з пасовищ, кращі місця для полювання.
Худоба знаходився в приватного і сімейного власності. Їм володіла і вища аристократія, і вожді племен і пологів, і рядові члени роду. Худоба був головним мірилом багатства кочівників, їх майнового стану.
Цілком природно, що, володіючи величезними стадами, обчислюється, за відомостями Ібн Рузбіхан і Мухаммада Хайдара26, в кілька десятків і навіть сотень тисяч голів, правляча аристократія привласнювала собі право фактичного розпорядження пасовищами. У нерівному ставленні до землі перебували і племена і пологи в цілому. Серед них розрізнялися численніші, привілейовані, були і дрібні, бідні, незначні. Кращі пасовища і території для зимівлі здавна були зайняті більш могутніми родами і племенами. В цілому вся територія ханства вважалася що належить правящемуроду Чингизидов. Верховним распо
рядітелем земель був хан, який розділяв їх між султанами або підтверджував їх право на землю (юрт) для улусу. У кожному відомому улусі, писав Ібн Рузбіхан Ісфахані, є | свій] повновладний султан з нащадків Чингіз-хана, який зі своїм народом перебуває в будь-якій місцевості, старовинному юрті. [Султани] сидять там до сих пір ще з часу Ючи-хана (Джучі-хана) і Шиба-хана і користуються пасовищами. Точно так же вони розташовуються і займають місця по ясе | Чингіз-хана] 27. Отже, не тільки в уявленні мас кочового населення земля, по якій вони пересувалися зі своєю худобою, перебувала у власності правлячої династії, а й на самому ділі це її право було узаконено юридично, підтверджено традицією, звичаєм. Інша справа, що право це тієї чи іншої гілки Чингізидів, як про це говорилося вище, треба було відвойовувати у впертій боротьбі. Специфічні форми присвоєння земель в кочових районах в XVXVII ст. продовжували традиції, що склалися здавна; їх збереження і закріплення було вигідно для правлячої верхівки.
У південних районах Казахстану склалися стійкі форми феодального умовного землеволодіння і земельної власності. Звідси, із зони прісирдарьінскіх міст, йшов процес феодалізації казахського суспільства, тут кочівники втягувалися в більш складні суспільні відносини. Джерела називають такі форми землеволодіння і власності, як сойургал, ікту, Мілько, вакф і ін. Місто і його землеробська округу були підпорядковані влади питомої правителя власника сойургал, т. Е. Пожалування на умовах військової або цивільної служби. Так було при Тимуридам, Шайба-нідах. З входженням території Південного Казахстану до складу Казах-ського ханства, як раніше до складу Ак-Орди, ханства Абулхайра, прісирдарьінскіе міста з їх землеробської округою лунали у володіння найближчим родичам хана, представникам кочовийзнати.
У боротьбі за владу у ханів постійно виникала необхідність підтримки близької до них військової аристократії, вождів кочових племен за рахунок земельних пожалувань. Їм не тільки надавалися пасовищні території в степу, а й передавалися в уділи цілі міста або великі ділянки землі, що обробляється з зрошувальними каналами, разом із сидячими на цій землі селянами (Райат). Кочова знати тяжіла до міст, політично і економічно експлуатуючи їх. Отримуючи від хана тарханні права, власник пожалування збирав на свою користь податки з хліборобів, ремісників, торговців. Сойургал був поширеною формою панування кочовийзнати над осіло-землеробським населенням.
Велику роль в Сирдар'їнської містах і оазисах відігравало мусульманське духовенство Шайх уль-іслам, Садр, казіі, Шайх, м.