- Ти так говoрішь, як ніби ти ніколи в житті нічого не втрачав.
- Чи не втрачав. Все, що має відвалитися - має відвалитися. І померти.
- А де Ваша мама?
- Втекла.
- Куди?
- Ну, всіх хто вмирає, я називаю втекли.
- Я - кожна зустрінута тобою собака на дорозі. і птах, яка заглядає тобі в вікна. так що якщо я помру перша, ти все одно мною будеш оточений. крізь всі пісні ти будеш чути мій голос. особливо крізь свої найулюбленіші. але я не буду тобі заважати, якщо ти будеш раптом щасливий. я буду просто літати повітрям, щоб ти дихав. я постараюся бути сильніше своєї любові, якщо це можливо.
- Десь у тебе, напевно, якийсь дефект. Бути таким холодним. зовсім не шкодувати живих людей. Адже знаєш: адже життя - вона така страшенно коротка, і люди, знаєш, такі смертні, такі беззахисні. І під цими костюмами б'ються живі серця.
Ми всі так недовговічні.
- Ти щаслива?
- Так.
- Ти принесеш мені удачу?
- Добре, принесу. А я тебе люблю?
- Я його обов'язково кину. він не кохає мене. у мене просто зараз дуже погано з витримкою. у мене ніякої гордості немає. але я його обов'язково кину.
- Ти що? Що з тобою?
- Так, дійсно, що це таке зі мною? Так. Порвало обшівочку трошки.
- Будь-яка людина має доступ до мене. Ось мені зараз з тобою зовсім не хочеться розмовляти. А я розмовляю. З ввічливості.
- Якщо любиш, то пробачити можна все, все, все. Це сильніше тебе.
Якщо любиш - пробачити можна все, крім одного: коли тебе перестали любити або не люблять.
- Тільки не люби нікого крім мене, будь ласка, інакше я помру.
- От раніше, коли ми з тобою зустрічалися, він ніколи не дзвонив.
- а як твоє ім'я?
-. ой..мне раптом стало неудобно..оно таке. некрасівое..можно я потім скажу?
-.
- я зараз скажу..мое ім'я. ла..ра ..
- а ти можеш в якому - небудь іншому місті?
- я можу. а в якому?
- я не знаю, а яке місто ти добре знаєш?
- я ніякої.
але ти скажи і я буду там, будь-яке місто де є аеропорт.
і я там буду чекати тебе.