Поділитися з друзями
Для багатьох з нас вивчити одну іноземну мову - це проблема найвищої складності. Нудна граматика, постійна зубріння нової лексики, переклади нескінченних текстів. Сніжана Селіванова в школі мріяла стати журналістом, але любов до іноземних мов змінила її долю: дівчина стала займатися іноземними мовами і вибрала найскладніший - китайський.
З чого все почалося
Про культуру Китаю
Спочатку я вчилася в місті Краматорськ (Донецька область) під час студентства я була головою китайського суспільства. В мої обов'язки входило проводити свята, присвячувати інших студентів в літературу, культуру Китаю, поки «просвіщала» інших сама дуже сильно втягнулася в атмосферу цієї країни. Мені шалено подобаються китайські наряди і чайна церемонія. Я справжній «чайний п'яниця» (сміється), я шалено люблю китайську чайну церемонію.
Про складнощі навчання
Вивчення китайської мови - дуже складний, що вимагає великої зосередженості і уваги процес. Тим більше кафедра, на якій я вчилася, хотіла випустити справжніх кваліфікованих фахівців, так що щодня я робила великий потік домашнього завдання, постійно щось перекладала, вчила нову лексику. Але зараз я вдячна своїм викладачам, все безсонні ночі в домашній роботі не були марними.
Я вчила китайську мову зі сльозами на очах. Було два переломних моменти, коли я говорила собі: «Все. Треба кидати ».
Головна складність цієї мови - ієрогліфи. Іноді у одного ієрогліфа буває кілька значень і дуже складно запам'ятати всі. До того ж, це тоновий мову і потрібно уважно вивчати інтонацію - це вельми проблематично.
Про перспективність китайської мови
Як кажуть китаїсти: «Якщо ти добре знаєш китайський - на хліб з маслом тобі вистачить, а якщо ти ідеально знаєш китайський, то зверху буде ще ікра». Я подумала, що якщо я вивчу добре китайський, то я не тільки буду розуміти культуру іншої країни, але і мати перспективне майбутнє, а також гідну зарплату.
Хто вчить китайську мову
Після Краматорська, я поїхала доучуватися в Луганськ, там я вчилася в інституті Конфуція - це мережа інститутів по всьому світу, де викладають китайську мову, там я виграла грант на навчання в Китаї. Коли я була в Китаї, під кінець мого навчання, мені запропонували працювати в школі мов «Юникорн». Я пропрацювала там рік і студентів було цілком достатньо. Для Ярославля китайську мову був в новинку, але бажаючих навчатися цього складного мови було багато. Причому люди були різного віку і занять: і підлітки, і діти, і люди середнього віку.
Чому люди вчать цю мову? Тут дві причини: перша - це бажання подорожувати, а друге - бізнес.
Правда, є люди, які починають вчити цю мову через інтерес, а деякі по приколу. Серед великого потоку бажаючих вивчити цю мову, у мене є ряд постійних студентів. До речі, недавно ми здавали іспит з китайської, і всі мої студенти здали на другий рівень. Звичайно, є люди, які не витримують навчання і здаються, особливо люди старшого віку, вони розуміють, що їм складно знати китайську мову в ідеалі.
Про побудову своїх занять
Без практики нічого не можливо
Свого роду рада тим, хто займається китайською мовою: «Якщо ти приїхав з Китаю і боїшся забути мову, то починай його викладати». Коли ти викладаєш, мова неможливо забути, адже ти сам готуєш матеріал, повторюєш його, відкриваєш для себе щось нове. Якщо ти вивчив мову, але не застосовуєш його на практиці, а також не читаєш новини, не слухав музику і не дивишся фільми на мові, то все забувається. Після того, як я з'їздила в Китай, мій рівень сильно підвищився, я здала іспит на четвертий рівень, єдиний недолік - я почала забувати російську мову. Я кожен день говорю на китайському і спілкуюся з китайцями, так що мій російський з кожним днем все гірше і гірше. Друзі помітили, що у мене з'явився акцент.
Зовсім інша культура
Я вважаю, що самостійно китайську мову вивчити не можна. Необхідна постійна практика, я часто влаштовую Speaking Club, куди запрошую іноземців, ми спілкуємося, обговорюємо щось. По-іншому - язик не вивчити. Тим більше є моменти в мові, і вони пов'язані саме з китайською культурою, які необхідно пояснювати людині.
Наприклад, при зустрічі китайці кажуть: «Ти поїв?», Замість звичного нам: «Як справи?». Це пішло з часів Другої світової війни, коли в країні був сильний голод. Китайці вважають, що якщо людина ситий, то у нього все добре.