Дівчата, вибачте, за такий, як на мене трохи дурне питання, але у мене вже їде дах. Не знаю, що робити і як правильно вчинити. Може хтось на особистому досвіді стикався з такою ситуацією або є тут серед нас психологи.
Чесно скажу не знаю, навіщо я взагалі це все пишу, можливо до кінця ніхто і не дочитає. Може мені так просто легше стане трохи, з чим нитка змиритися або з новим життям з ним або з тим, що я залишилася одна. На цей раз відчуваю все таки рішення мені доведеться якийсь прийняти або відпустити його і не тр. ть мізки, вибачте за вираз, або перевернути своє життя з Голв на ноги заради нього. Але я не впевнена, що зможу це зробити. А може все таки хто то наштовхне мене на ідею, як залишити все так як є.
Так ось за дочку теж думаю, у нього до неї відношення краще, ніж у рідного батька (тата рідного ми вже два роки не бачили) а до нього вона тягнеться, якщо два дні не бачимося, начитає випитувати коли ми в гості поїдемо, коли він до нас приїде і т.д. Зараз дуже важко знайти людину, яка по мимо всього буде ще і до дитини добре ставитися, майже як до рідної.
))))
Як все знайомо)))
У Вас і дитина, і робота. і трохи часу на нього))))
Йому просто хочеться більше бачити Вас, частіше з Вами проводити час. Йому Вас мало.
Це все добре, пустьтолько не прагне Вас в чомусь ущемити і нав'язати своє мненіе.Не втрачайте і не відмовляйтеся від своєї роботи заради чоловіка!