Двадцять два роки працюю в школі і стільки ж часу задаю собі це питання. Я думаю, що таких вчителів безліч. Набираючи новий клас, в першу чергу намагаєшся налагодити контакт саме з батьками, а не з дітьми. З дітьми набагато все простіше. Вони весь час на виду, поступово кожен проявляє свої слабкі і сильні сторони, показує свій характер. У цій ситуації досвідчений вчитель знає, як себе вести з кожним окремо взятим дитиною.
А ось як вести себе з батьками? Адже зустрічі бувають дуже рідко, тільки на батьківських зборах, та й то не всі батьки їх відвідують. Саме відсутність інформації від класного керівника часто робить їх агресивними, недоброзичливими по відношенню до класного керівника і до вчителів, та й взагалі до школи. А звідки батьки отримують інформацію? За відповіддю далеко ходити не треба - дітки про все розкажуть і прикрасять, трохи соврут-подумаєш, нічого страшного.
Найприкріше, що більшість батьків - це вже наші колишні учні. А учнями вони були різними. Розумні учні стали розумними батьками, а ось хто вчився на двійки, той тепер і куражиться, не маючи ніякої освіти, ні поняття про виховання власної дитини. Що ж це таке? Бажання помститися? Або бажання показати, що ось у мене все добре, а ви все над зошитами горбтеся? Не зрозуміло. Але мати справу з такими батьками дуже важко. Маючи вищу освіту, великий педагогічний досвід, вчитель залишається безправним і беззахисним.
Допомоги від таких батьків теж не чекай. Я сама завжди в класі роблю ремонт багато років. Одного разу попросивши допомогти з фарбуванням, почула таку відповідь: «Ми не любимо цим займатися». А хто любить? Тому більше за допомогою не звертаюся. Батьки вважають, що, напевно, це само собою відбувається.
Звичайно, не всі такі. Є батьки відповідальні, які завжди готові надати будь-яку допомогу. Намагаються урізноманітнити життя дітей, постійно підтримують контакт з класним керівником. Але таких меншість.
Повертаюся до теми свого есе. Як же знайти спільну мову з батьками?
За багато років я зрозуміла, що нічого зайвого в класі не може йтися, інакше всі твої слова будуть використані проти тебе. Банально, але це факт. Чи не ставити двійки в журнал. Краще позбутися зауваженням в щоденник. Чи не провокувати дітей і їх батьків. До агресії ставитися спокійно, краще потім виплеснути весь негатив десь в іншому місці, поділившись з подругою. Приймати будь-яку допомогу, але ні про що не просити. На зборах говорити про дітей тільки хороше. Якщо є до кого-то претензії або зауваження, поговорити про це наодинці. Є, звичайно, і інші напрацьовані мною правила, але все залежить від ситуації.
Дотримуючись такої позиції, я стала багато до чого ставитися спокійніше і відносини з батьками стали рівними. З досвідом дійшла висновку, що про все можна домовитися, навіть з самими скандальними батьками.
Зайцева Лариса Миколаївна
Зайцева Лариса Миколаївна