Як селянин, коли загрожують Війни важкі удари, В дрімучий ліс несе свій скарб від нападу і пожежі, І там у похмурій тиші Глибоко в землю закопує, І на лускатої сосні Свій знак з закляттям зарубує, Так ти, співак, в лихі дні, Під днів гоніння фатального, Під темною промовою ховай Своє пророче слово.
А.К.Толстой. Дзвіночки мої.
Москва, "Молода Гвардія", 1978.
Інші вірші Олексія Толстого
- »До твоїх, цариця, я ногам.
До твоїх, цариця, я ногам Несу і радість і печалі, Мрії, що серце хвилювали, Веселощі з сумом навпіл. - »Якби знала я, якби відала.
Якби знала я, якби відала, Чи не дивилася б з віконечка Я на молодця молодецького, Як він їхав по нашій вулиці. - »Як тут добре і приємно.
Як тут добре і приємно, як запах дерев я люблю! Ліщини лист ароматний Тобі я в тіні настелити. - »Як селянин, коли загрожують.
- »Князь Михайло Рєпнін
Без відпочинку бенкетує з дружиною молодецький Іван Васильович Грозний під матінкою-Москвою. Ковшами золотими столів блищить ряд, Розгульні за ними опричники сидять. - »Князь Ростислав
Несу князю Ростиславу зачини Дніпро темне березі. Князь Ростислав в чужому краї Лежить на дні річковому. - »Коли кругом безмовний ліс дрімучий.
Коли кругом безмовний ліс дрімучий І вечір тихий; Коли мимоволі проситься співучий З серця вірш ;.