Помітила, що в документах дуже часто трапляються різні географічні назви. Я часто раджуся з моїми колегами - секретарями інших відділів про те, як правильно писати окремі слова, але труднощі виникають не в мене одного. Задавати такі питання начальству якось ніяково. Як писати географічні назви - з великої літери або з маленькою? Чи існують тут чіткі правила?
Особисті імена і географічні назви пишуться з великої літери, і таким чином підкреслюється унікальність позначаються об'єктів. Це правило ні у кого не викликає ускладнень, якщо мова йде про однослівних топонімах. Однак географічні назви часто бувають складовими.
Правила наказують використовувати велику літеру в усіх словах, що входять до складу географічної назви, крім родових найменувань, таких як «море», «мис», «океан», «острів», «вулиця» та інші.
Дотримання цієї норми дещо ускладнюється тим, що до складу назв можуть входити так звані «помилкові» географічні терміни. Зокрема, Пушкінські Гори - це не гори, а селище міського типу в Псковській області; Кузнецький Міст - не міст, а одна з центральних московських вулиць.
Якщо в складі топоніма є слова, вжиті в переносному, метафоричному значенні, їх слід писати з великої літери, оскільки їх ніяк не можна віднести до числа родових найменувань.
У навчальних посібниках і довідниках Д.Е.Розенталя і його послідовників робиться виняток для московських топонімів: пропонується писати Земляний вал, Кримський міст, Охотний ряд і так далі - на тій підставі, що вони відображають історичні реалії: в минулі століття в тих місцях, де зараз проходять ці вулиці, дійсно існували вали, мости і торгові ряди. Ця логіка не зовсім бездоганна. Будь-яке географічне назва є сховище історичної пам'яті, і навряд чи це повинно перешкоджати орфографическому однаковості. Тому більш обґрунтованим слід визнати написання Земляний Вал, Кримський Міст, Охотний Ряд.
Інша працювати з іноземними топонімами. Вони теж можуть включати в себе географічні терміни, які запозичуються в незмінному вигляді, без перекладу.
Так, в назві Аму-Дар'я слово "дарья" означає "річка". Але той, хто промовляє і пише по-російськи, може цього і не знати і не сприймати елемент "дарья" як родове поняття. Ось чому велика частина географічних термінів в складі іншомовних топонімів пишеться з великої літери. Якщо ж іноземне слово в достатній мірі освоєно українською мовою, зрозуміло багатьом його носіям, воно пишеться з малої літери (це відноситься до таких термінів, як "фіорд", "стріт", "авеню" та іншим).
Деякі запозичені топоніми містять також службові слова (артиклі і частки), які пишуться з малої літери, за винятком тих випадків, коли вони стоять на першому місці в назві: затока Корніш-де-ла-Рів'єра; протоку Ла-Манш.
Ще одна проблема, що виникає при написанні топонімів, пов'язана з тим, що в їх склад можуть включатися імена людей і пов'язані з ним позначення титулів і звань: острів Принца Уельського, вулиця Академіка Мілліонщикова, міст Лейтенанта Шмідта.
Серед фахівців немає остаточної згоди в питанні про рядкової / прописаний букві в другому слові. З одного боку, слова "принц", "академік", "лейтенант" та інші вживаються в прямому значенні і повинні писатися з маленької літери. З іншого боку, слідуючи за географічним терміном, вони виявляються першими словами власних назв. Це легко підтвердити тим, що в розмовній мові подібні назви нерідко використовуються взагалі без родового найменування: "Зустрінемося на Академіка Мілліонщикова".
У сучасній російській мові відзначається тенденція до переваги великої літери в географічних назвах. Це цілком закономірно: зі скількох би слів не складався топонім, він являє собою смислову єдність. Великі літери полегшують його цілісне зорове сприйняття.
Сумніви в тому, як писати ту чи іншу географічну назву, цілком природні. Грамотність ж полягає не в тому, щоб все знати напам'ять, а в тому, щоб вчасно звертатися до серйозної довідковій літературі: академічним словників, енциклопедій і атласами, випущеним солідними видавництвами.
Анонси майбутніх номерів