ЯК АТАМАН НАВЧАВСЯ ГРАМОТЕ
Прикро йому. Вирішив отаман навчитися грамоті. Покликав солдата-грамотія Сидора до себе, що малих дітлахів навчав в станиці, і каже:
- Знаєш що, хочу, щоб ти трохи повчив мене: чі¬тать, розписуватися, рахувати до сотні.
Солдат-вченому на отамана подивився, в кут плюнув.
- Тебе вчити - руки обобьешь. Не хочеться мені зв'язуватися з тобою.
- Не відмов, навчи вже, постарайся, за платою не по¬стою!
- Ну, гаразд, - каже солдат, - тільки домовленість така -сукня мені в місяць будеш три рубля. І в моїй волі бу¬дет тебе сікти батогом, дурь і лінь вибивати.
- А без биття-то не можна?
- Ні, ніяк неможливо, без цього тебе постоли плести не вивчив, а не те що грамоті.
- Видно, робити нічого, так вже й бути, до смерті не вб'єш.
На другий день солдатів-вченому почав вчити атама¬на. З кутка в куток по кімнаті ходить, твердить отаману: -Аз, буки; аз, буки! Отаман суне йому в руку п'ятак.
- Ці склади пропусти, ніяк я їх не подужаю.
Сидор п'ятак в кишеню сховав і по абетці твердить далі:
- Веди, глаголь; веди, дієслово. Отаман зітхнув.
- Ти до наступного разу і ці залиш. Після я їх подужаю. Солдат-вченому перебрав всі склади і літери. Отаман в них нічого не зрозумів. Сидор схопив тут абетку і кричить:
- Фіта, іжиця; фіта, іжиця! Крутить отаман головою на всі боки.
- Нічого не можу в тебе перейняти. -Не можеш!
Сидор за чуб отамана - і давай його батогом пороти. Реве отаман, що є сили, погрожує.
- Я тебе, солдат, в острог на хліб і воду посаджу!
А солдат отамана знай своє - охажівать батогом та прі¬говарівает:
- Не дарма б'ю тебе, по домовленості, вчу грамоті, дурь вибі¬ваю!
Цілий рік мучився солдат-вченому, а отамана так гра¬моте і не вивчив. Залишився він дурень дурнем, хоча носив отаманову булаву, не по праву, а тому що перший бо¬гач був в станиці.