Рабство історично еволюціонувало. Розрізняють дві його форми.
При патріархальному рабстві (примітивна форма) раб мав усі права молодшого члена сім'ї: жив в одному будинку з господарями, брав участь у громадському житті, одружувався з вільними, успадковував ...
майно господаря. Його заборонялося вбивати.
При класичному рабстві (зріла форма) раба остаточно закабалити: він жив в окремому приміщенні, ні в чому не беру участь-вал, нічого не успадкував, в шлюб не вступав і сім'ї не мав. Його дозволялося вбивати. Він не володів власністю, але сам вва-тался власністю господаря ( «що говорять знаряддям»).
Античне рабство в Стародавній Греції і плантаційне рабство в США до 1865 р ближче до другої формі, а холопство на Русі Х-ХІ ст. - до першої. Розрізняються джерела рабства: античне поповнювалася переважно за рахунок завоювань, а холопство було борговими, або кабальним, рабством. Третє джерело - злочинці. У середньовічному Китаї і в радянському ГУЛАГу (внеюрідіческое рабство) на положенні рабів виявлялися злочинці.
Кастовий лад не такий давній, як рабовладель-ний, і менш поширений. Якщо через рабство про-йшли практично всі країни, то касти виявлені тільки в Індії і почасти в Африці. Індія - класичний приклад кастового суспільства.
Він не може перейти зі своєї касти в іншу за життя. Кастове положення закріплене індуїзмом. Кожна людина, згідно з індуїзму, потрапляє в відповідну касту в за-лежно від того, яким було його поведінка в передують-щей життя. Якщо поганим, то після чергового народження він повинен потрапити в нижчу касту, і навпаки.
Стану передують класам і характеризують феодалів-ні суспільства, які існували в Європі з IV по XIV століття.
Для станової системи, що включає кілька страт, характерна ієрархія, виражена в нерівності положення і привілеїв. Класичним взірцем станової організа-ції була Європа, де на рубежі Х1У-ХУ століть суспільство ділилося на вищі стани (дворянство і духовенство) і непривілейований третій стан (ремісники, куп-ці, селяни). У Х-ХІ століттях головних станів було три: духовенство, дворянство і селянство. У Росії з другої половини XVIII століття утвердилася становий розподіл на дво-рянства, духовенство, купецтво, селянство і міщанство (середні міські верстви). Стану грунтувалися на земель-ної власності.
Чим вище в суспільній ієрархії стояло стан, тим вищим був його статус. На противагу каст, межсос-ловного шлюби цілком допускалися. Іноді допускалася інді-виділеного мобільність. Проста людина міг стати лицарем, купивши у правителя спеціальний дозвіл. Подібна так-тика збереглася в сучасній Англії.
Клас розуміють у двох сенсах - широкому і вузькому.
Оскільки приватна власність виникає в період зарож-дення держави, вважається, що вже на Древньому Сході і в античній Греції існували два протилежних класу -раб і рабовласників. Феодалізм і капіталізм не являють-ся винятком - і тут існували антагоністичні
класи: експлуататорів і експлуатованих. Така точка зо-ня К. Маркса, якої дотримуються і сьогодні не тільки вітчизняні, а й багато закордонних соціологи.