Малюнок 25 - Інвестиційна та ліквідна пастки
На умови спільного рівноваги впливають також і цінові фактори, дія яких проявляється через ефекти Кейнса, Пігу та чистого експорту. Так, наприклад, усунути інвестиційну пастку може ефект майна, який призводить до зрушення IS, і пастка усувається.
Тема 6. МАКРОЕКОНОМІЧНІ АПЕКТИ ЗАЙНЯТОСТІ. БЕЗРОБІТТЯ
1 Зайнятість населення і вивільнення робочої сили.
2 Сутність безробіття та причини її утворення.
3 Види і форми безробіття.
1 Зайнятість населення і вивільнення робочої сили
Вивільнення працівників - це об'єктивний процес переміщення робочої сили, обумовлений ліквідацією або корінною реорганізацією робочих місць. Двояка обумовленість цього процесу зумовила його прояв у двох формах - відносної і абсолютної. Умовне, або відносне, вивільнення працівників є економію живої праці внаслідок зростання його продуктивності без скорочення діючих робочих місць.
- вивільнених з виробництва під впливом науково-технічного прогресу;
- вивільнених з підприємств через зміну форми власності (акціонування);
- вивільнених з закриваються збиткових підприємств;
- вивільнених з армії унаслідок її скорочення і ін.
В економічній науці виділяють кілька основних причин вивільнення робочої сили:
По-перше, - це зниження обсягів виробництва. Найбільш загрозливими факторами масового вивільнення людей з виробництва сталі розвал міжгосподарських зв'язків і згортання з цієї причини виробництва на великих і надвеликих підприємствах першого підрозділу, а, отже, і скорочення числа робочих місць і працюючих.
По-друге, до таких причин відносять згортання виробництва на малоефективних, збиткових підприємствах і їх ліквідація. Крім того, побічно сприяє вивільненню зайнятих і лібералізація цін, і постійні зміни в податковій політиці.
По-третє, процеси вивільнення в умовах спаду виробництва посилює приватизація. Хоча в умовах нормального економічного зростання частіше виникає зворотна ситуація, коли приватизоване підприємство, замінивши неефективних працівників, збільшує продуктивність праці, обсяги виробництва і збуту товарів і послуг і при цьому пред'являє додатковий попит на робочу силу (досвід Китаю).
І, нарешті, до важливої причини вивільнення працівників відносять розширення прав підприємств в частині регулювання режимів праці і робочого часу. Зняття встановлюваних централізовано обмежень на понаднормові роботи, безсумнівно, призведе до значного вивільнення робочої сили, так як в умовах інфляційного зростання вартості життя боротьба за робочі місця буде сприяти витісненню з виробництва найменш ефективно працюючих працівників.
2 Сутність безробіття та причини її утворення
Безробітні поряд із зайнятими формують робочу силу країни. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.
До безробітних в Україні відносяться особи, які досягли 16 років і старше, що у розглянутий період:
¾ не мали роботи (прибуткового заняття);
¾ були готові приступити до роботи.
При віднесення до безробітних повинні бути дотримані всі три перерахованих критерію.
До безробітних, зареєстрованих в органах державної служби зайнятості, відносяться особи, які не мають ра-боти, які шукають роботу і в установленому порядку отримавши-шие офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості.
¾ втратили роботу в ре-док звільнення; добровільно залишили роботу;
¾ прийшовши-шие на ринок праці після перерви;
¾ вперше прийшли на ринок праці.
Необхідно мати на увазі існування зна-ве «тіньової» зайнятості, неврахованої офіційною статистикою. Сюди відносяться, зокрема:
¾ так звані чол-ноки, які здійснюють експортно-імпортні операції;
¾ люди, зайняті внут-ренней неорганізованої дрібнороздрібної торгівлею;
¾ співро-ники незареєстрованих структур;
¾ особи, вовле-нені в нелегальний бізнес і кримінальні структури.
Крім того, існує чимало видів діяльності (консультативні послуги оф-ги, репетиторство, ремонт житла та автомобілів, будівництво дач і садових будиночків і т. П.), Яка нерідко здійснюється без будь-якої реєстрації і масштаби якої досить ве-лики. Все це разом узяте може забезпечити регулярну, і нерегулярну зайнятість багатьох сотень тисяч людей і таким чином скорегувати існуючі оцінки безробіття.
Економічна наука неодноразово робила спроби з'ясувати причини безробіття. Одну з перших подібних спроб зробив французький економіст Ж. Б. Сей. Ринок праці він розглядав як окремий випадок закону попиту і пропозиції. Графічно закон ринку праці Ж. Б. Сея можна представити в наступному вигляді: (см.рисунок 26).
Крива попиту на працю DL відображає попит на працю з боку підприємців. Крива пропозиції праці DS відображає його величину в зв'язку зі зміною рівня заробітної плати. Якщо рівень оплати праці буде підвищено з точки W0 до точки W1, це, з одного боку, призведе до скорочення попиту на працю до величини L1d, т. Е. До звільнення частини найманих працівників, з іншого боку, це призведе до збільшення пропозиції на працю на величину (L1s-L0). Повернення в точку рівноваги Е призведе до зникнення безробіття: весь попит на працю буде задоволений його пропозицією при даній ціні праці на рівні точки W0. Висновок із закону Ж. Б. Сея досить ясний і простий: причина безробіття - надмірно високий рівень заробітної плати.
Малюнок 26 - Ілюстрація закону ринку праці Ж.Б. Сея
Принципово інше пояснення причин безробіття дав К. Маркс. На його думку, причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання народонаселення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної будови промислового виробництва. Змінний капітал, авансованих на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансованих на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку. Факторами, що підсилюють безробіття, є кризи і спади, міграція сільського населення в місто.
Заслуга Дж. М. Кейнсав розробці теорії безробіття в тім, що він представив логічну модель механізму, що розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову - безробіття. Кейнс помітив, що в міру зростання національного господарства в розвиненому ринковому господарстві в більшості населення не весь доход споживається, визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати певний рівень так званого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестування виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.
Цікаве трактування безробіття видного англійського економіста А. Пігу, який у своїй відомій книзі "Теорія безробіття" (1923 р) обгрунтував тезу про те, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці. Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску продукції. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість скоротити робочий персонал.
Ідеї Кейнса одержали розвиток в роботах багатьох економістів, в тому числі і Джоан Робінсон (1903-1983). Всесвітню популярність видатного економіста їй принесла книга «Економіка недосконалої конкуренції». Джоан Робінсон бачила в недосконалій конкуренції головну слабкість капіталістичної системи господарства. Згідно з її оцінкою, підтримуючи вищу ціну, ніж вони могли б мати при досконалої конкуренції, компанії отримують більше прибутку, а споживач втрачає. Це, в свою чергу, неминуче призводить до застійних явищ у виробництві і до безробіття, а в кінцевому підсумку - до політичної нестабільності.
Серед конкретних причин, що обумовлюють скорочення зайнятості працездатного населення в Україні, можна відзначити наступні:
Перша причина корениться в тому, що характерною рисою радянської економіки була надмірна чисельність виробничого (в тому числі допоміжного та управлінського) персоналу підприємств. В основі такої ситуації лежало:
по-перше, те, що економічні відомства і директори радянських підприємств керувалися укоріненим догматом економічної теорії про принципову несумісність соціалізму і безробіття;
по-друге, те, що надлишок робочої сили опинявся практично корисний для відбування підприємством різних адміністративно звалюється на нього повинностей, що не відносяться до характеру його діяльності: участь в збиранні врожаю, в забезпеченні збереження продукції на базах, в будівництві об'єктів соцкультпобуту, в прибиранні вулиць і т.п.
по-третє, - і це, напевно, головне, - надлишок персоналу можна було з успіхом використовувати для традиційних авралів з виконання плану в самому кінці місяця, кварталу або року. Іншими словами, довгі роки існувала стійка і вельми масове приховане безробіття.
По-друге, перехід до ринкових критеріїв оцінки господарювання підприємств виявляє неспроможність багатьох з них, оскільки вони не можуть пристосуватися до реального попиту за видами продукції, її асортименту, якості, ціні.
По-третє, багато держпідприємств сприйняли лібералізацію цін як можливість їх безконтрольного підвищення з тим, щоб не тільки покрити свої надмірні витрати, але і значно збільшити дохід (прибуток і зарплату). Незабаром безконтрольне зростання цін обернувся бумерангом багаторазового подорожчання сировини, енергоносіїв, комплектуючих, і в кінцевому рахунку - кризою неплатежів по всіх технологічних ланцюжках. Ця криза - ще один фактор, що живить безробіття.
По-четверте, ринкові реформи ведуть до успіху тільки якщо супроводжуються глибокою структурною перебудовою. Очевидно, що в Україні, для економіки якої характерні глибокі диспропорції, насамперед величезне розбухання групи А, що служила базою форсованого зростання ВПК, така перебудова породить масову структурне безробіття.
По-п'яте, поряд з наведеними вище чинниками масового безробіття в наших умовах діють і репродукуючі безробіття специфічні фактори. Маються на увазі розриви господарських зв'язків між колишніми союзними республіками СРСР (нині незалежними державами), а також між Україною і країнами Східної Європи.
Економічно активне населення - особи у віці, встановленому для виміру економічної активності населення, що у розглянутий період (обследуемую тиждень) вважаються зайнятими або безробітними.
Виходячи з такого визначення розраховується рівень економічної активності населення - частка чисельності економічно активних людей у загальній чисельності населення. Такий рівень підраховується за формулою (57):
Економічно неактивне населення - особи у віці, встановленому для виміру економічної активності населення, що у розглянутий період (обследуемую тиждень) не зважають зайнятими економічною діяльністю або безробітними. Облік цієї частини населення важливий тому, частина економічно неактивного населення, яка бажає працювати, але зневірена отримати робоче місце, при збігу обставин може стати економічно активним, змінивши цим рівень безробіття.
Таким чином, рівень безробіття серед населення - питома вага чисельності безробітних в чисельності економічно активного населення (зайнятих і безробітних)