AG: War in the North зобов'язана своїм існуванням «Володар перснів». Важко було працювати над проектом, який контролюють не одна, а відразу дві сторони - спадкоємці Толкіна і Warner Bros.?
Джейсон Оландер: Крім тих, що ви перерахували, була і третя сторона - режисер Пітер Джексон, який зняв екранізацію. У Warner, ясна річ, є ліцензія і на фільм, і на книгу. За весь час роботи я не пригадаю, щоб хтось із них сказав: «Ні, ось це вам робити не можна». Але спадкоємці Толкіна уважно стежили за ходом розробки, ми часто з ними радилися щодо сюжету і історії Середзем'я, щоб все вийшло як треба.
AG: Вам довелося вписати нові події і персонажів в уже обжитий світ. Чи легко далася ця задача?
ДО: Легше, ніж можна подумати - нам ніхто не пов'язував руки. Ми відштовхнулися від слів Гендальфа, які прозвучали в кінці роману. Він сказав, що, якби не жменька героїв, що розбила армію Саурона на півночі, війна була б програна. Працюючи над сценарієм, ми досконально вивчили всі додатки до книги і розповіді.
Відправна точка сюжету War in the North - перша частина трилогії, коли Кільце Всевладдя починає подорож на південь. Наші герої прибувають в Рівенделл, зустрічаються з Братством, дізнаються, що Агандаур, один з поплічників Саурона, збирає на півночі величезну армію, і висуваються в довгий похід.
AG: Наскільки важлива місія, покладена на героїв, в масштабі всієї війни? Чи не виникне у гравців відчуття, що перемогу щось насправді кують Фродо і компанія, а ця трійця - так, п'яте колесо до воза?
ДО: Звичайно, книга майже повністю присвячена Братству Кільця, але насправді війна була набагато масштабніше. Втім, наших героїв і так не назвати марними. По-перше, кожен з них - яскрава особистість. Ерадан - рейнджер-Дунадан (він, до речі, знайомий з Арагорном). Ельфійка Андріель належить до ордену мудреців з Рівенделл, її навчав особисто Елронд. Нарешті, гном Фарін родом з Еребора. Та й рятувати знайомі краю набагато цікавіше. Ширу, Рівенделлі, Ліхолесье і багатьом іншим куточкам Середзем'я загрожує небезпека.
AG: А як у вас складаються стосунки з шанувальниками творчості Толкіна? Як вони відреагували на проект?
ДО: На подив тепло і привітно! Ми самі - завзяті «толкіністи», так що швидко знайшли з народом спільну мову. Ми чітко дотримуємося канон і не намагаємося переписати історію світу - просто оповідаємо про події, досі відбувалися «за кадром».
AG: War in the North заявлена як гра, розрахована на спільне проходження, проте, впевнений, знайдеться чимало охочих врятувати світ поодинці. Чи складніше грати в суспільстві комп'ютерних супутників?
ДО: Навряд чи. Головне - злагоджена командна робота. Таланти героїв доповнюють один одного, так що задіяти треба всю трійку відразу, бо гра сама по собі складна. Наш ІІ відмінно замінює людей, хоча, звичайно, з живими напарниками завжди трохи легше.
AG: міняєте ви складність (здоров'я монстрів, шкоди і т. П.) В залежності від кількості живих гравців?
ДО: Так, ми злегка підвищуємо складність, якщо в загоні два або три живих гравця, щоб бою не здалися надто простими.
AG: Чи зустрічаються моменти, коли ви примусово поділяєте бійців, як це часто робила Gears of War? Наприклад, один біжить активувати який-небудь важливий об'єкт, а двоє інших його прикривають.
ДО: Жодного разу - такий наш принцип. Герої діють разом від початку і до кінця. Більш того, ми передбачили «бар'єри», які дозволяють гравцям йти далеко один від одного. Ми хочемо, щоб вони воювали спільно, інакше дух Братства залишиться лише гучними словами.
AG: Поділ видобутку може розвалити будь-яку злагоджену команду. Як ви вирішили цю проблему в War in the North?
ДО: Ми дуже пишаємося нашою системою «лута». У грі - тисячі одиниць всякого скарбу (зброя, обладунки, капелюхи, зілля), причому як випадкового, так і «іменного». Є магічні камені, додають ефекти до зброї (скажімо, вставили самоцвіт - отримали вогненний меч). Предмети лежать в скринях і бочках, випадають з убитих монстрів і продаються у торговців. Найкрутіші трофеї заховані в затишних місцях, які бачить тільки слідопит.
А поділу в звичному сенсі немає - кожен отримує унікальну копію знайденої видобутку, розраховану на його персонажа. Сварок і образ не буде. Втім, бажаючі можуть змінюватися предметами за допомогою спеціального меню.
Зауважу, що, нехай ми використовуємо генератор псевдовипадкових чисел для створення трофеїв, всі вони відповідають поточній локації і рівню персонажів.
AG: War in the North дозволяє переносити офлайнових персонажів в онлайн. Чи не боїтеся чітера, особливо на РС?
ДО: Та ні. Народ же в основному буде грати з друзями (хоча у нас передбачений автоматичний підбір напарників в онлайні), тим більше що це - «кооп», а не змагальні матчі. Ну, подумаєш, у кого-то виявляться більш модні дрібнички. Ми вирішили не вводити ніяких обмежень. Думаю, люди самі будуть стежити за дотриманням командного духу.
AG: Скільки часу піде на проходження кампанії втрьох?
ДО: Приблизно 15-20 годин, правда, за цей час ви не встигнете набрати максимальний 40-й рівень. Для цього буде потрібно три заходи. Власне, по завершенні кампанії ви відкриєте нову ступінь складності в «New Game +», де зможете продовжити «прокачування». Трофеї стануть набагато цінніше - рідкісні і епічні предмети тут випадають частіше.
AG: War in the North отримала в США рейтинг «Мature» (від 17 років і старше) за жорстокі сцени. На скільки шматочків можна порубати орка?
ДО (сміється): шаткують як заманеться! У грі реалізована повноцінна «Расчлененка» - відлітають руки, ноги, голови, кров б'є фонтанами ... Деяких ворогів герої обробляють дуже ... е-е-е ... творчими способами.
Правда, наша гра - не з тих, де можна затиснути одну кнопку і перемогти. Вам доведеться поєднувати швидкі і повільні прийоми, використовувати спецудари і особливі навички. Після кількох успішних випадів включається «героїчний режим», що дає прибавку до втрат і досвіду. Час уповільнює хід, помахи клинків стають ширшими і рвуть ворогів на шматки.
AG: Спадкоємці Толкіна не заперечували проти такого?
ДО: Анітрохи. Насправді, сам Толкін не цурався натуралістичного опису битв. Він зі свого досвіду прекрасно знав, що війна - криваву справу. Та й Пітер Джексон не йде від брутальних сцен. У його ранніх фільмах юшила кровіща, а відрубані голови літали тільки так. Ми ж вважаємо, що без подібних епізодів можна показати війну, передати її похмуру атмосферу.
AG: Отже, кампанія пройдена, плани Саурона зірвані. Що далі - DLC?
ДО: Буквально днями ми анонсували режим «Challenge». Героям належить відбивати одну за одною хвилі ворогів на спеціальних картах-аренах. Відмінна забава, особливо в компанії друзів. Ми зараз якраз тестуємо його в офісі і отримуємо море задоволення.
Крім того, весь-весь «Лут» вам ні за що не знайти, так що перепроходіть War in the North можна до нескінченності!
AG: Що ж, повіримо вам на слово!
Рецензія на Lost Chron. Ігри, зроблені без любові і старання, схожі на повітряну кулю - оболонка є, а всередині порожньо. Lo.
Рецензія на The Bridge «Верх» і «низ» в The Bridge - поняття відносні. Прогулюючись під аркою, можна запросто перей.
Рецензія на SimCity Коли місяць тому відбувся реліз SimCity, по Мережі прокотилося цунамі народного гніву - дурні ош.
Рецензія на Strategy . Назва Strategy Tactics: World War II навряд чи комусь знайоме. Зате одного погляду на її скри.
Рецензія на гру Scrib. За традицією, що склалася в інформаційній картці гри ми наводимо в приклад декілька схожих ігор.
Рецензія на гру Walki. Зомбі і продукція-по-ліцензії - які і самі по собі не найкращі представники ігрової біосфери -.