- зовнішньоекономічний контракт;
- паспорт зовнішньоторговельної імпортної угоди;
- транспортні, експедиторські, страхові документи (міжнародні авто-, авіа-, залізничні накладні, багажні квитанції, коносамент, страхові поліси та сертифікати, інші документи);
- митна декларація, яка підтверджує перетин товаром митного кордону Укаїни;
- довідки про сплату мита, зборів;
- складська документація (накладні, акти приймання, що підтверджують фактичне надходження товарів на склад імпортера) і ін.
Отже, фірма уклала з іноземною компанією контракт на поставку товару, оформила паспорт зовнішньоторговельної імпортної угоди. Далі вона приймає рішення оплатити товар за імпортним контрактом. Вартість товару може оплачуватися попередньо, тобто шляхом перерахування авансу (передоплати) на рахунок іноземного контрагента.
Розглянемо відображення стовідсоткової передоплати в бухгалтерському обліку, враховуючи той факт, що контракт укладений у валюті (в євро).
Крок 1. Передоплата за імпортним контрактом
Таким чином, перерахунок на рублі даної дебіторської заборгованості, вираженої в євро, здійснюється за курсом євро до рубля РФ, встановленим Центробанком на дату прийняття до обліку «дебіторки».
У бухгалтерському обліку перерахування передоплати відбивається по Кредиту 52 «Валютні рахунки» в кореспонденції з Дебетом 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».
Крок 2. Товари прибувають на митницю
При прибутті товарів на митну територію України перевізник зобов'язаний надати митному органу відповідні документи і відомості (ст. 72, 73, 76 ТК РФ). Тільки після подання всіх документів та інформації про товари можуть бути розвантажені і перевантажені, поміщені на склад тимчасового зберігання, заявлені до певного митного режиму або до внутрішнього митного транзиту (п. 1 ст. 77 ТК РФ).
При ввезенні товарів на митницю організація-покупець або митний брокер повинні їх задекларувати, тобто подати митну декларацію. У митній декларації, зокрема, вказується митна вартість товарів, яка необхідна для обчислення ввізних мит, ПДВ, акцизів, зборів за митне оформлення (124 ТК РФ).
При цьому методі митна вартість імпортованих товарів визначається як вартість угоди, тобто ціна товарів, сплачена або підлягає сплаті при їх продажу на експорт в Україну. Крім того, до ціни угоди можуть бути проведені додаткові нарахування, зокрема, витрати на тару (якщо вона розглядається як єдине ціле з товарами); на упаковку, витрати з навантаження, розвантаження товару і т.д. (Ст. 19, 19.1 Закону № 5003-1).
З митною вартістю визначилися. Тепер розберемося з податками, митами та зборами.
Товари набувають статус перебувають у вільному обігу на митній території Укаїни після сплати митних зборів, податків і дотримання всіх обмежень, встановлених законодавством України про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності (ст. 163 ТК РФ). Випуск товарів для внутрішнього споживання проводиться тільки за умови сплати всіх необхідних митних платежів (подп. 4 п. 1 ст. 149 ТК РФ).
Мито - це обов'язковий платіж, що стягується митними органами при ввезенні товару на митну територію України та сплачується за ставками, які встановлюються за Урядом України відповідно до законодавства (Закон № 5003-1).
Митні збори поділяються на збори:
- за митне оформлення;
- за митне супровід;
- за зберігання (ст. 357.1 ТК РФ).
Мита та ПДВ повинні бути сплачені не пізніше 15 днів з дня пред'явлення товарів до митного органу в місці їх прибуття. Що стосується зборів за митне оформлення, то вони повинні бути сплачені до подання декларації або одночасно з її подачею (п. 1 ст. 329, п. 1 ст. 357.6 ТК РФ).
Зверніть увагу: в рахунок сплати митних платежів може бути перерахований аванс. Грошові кошти, отримані в якості авансу, не можуть розглядатися в якості митних платежів до тих пір, поки покупець не дасть розпорядження митному органу про намір використовувати ці кошти в якості митних платежів (п. 3 ст. 330 ТК РФ).
Зупинимося на оподаткуванні. Операції з ввезення товарів на митну територію Укаїни підлягають обкладенню ПДВ (146 НК РФ). Об'єктом оподаткування ПДВ є товари, що переміщуються через митний кордон. При ввезенні товарів на митну кордон обов'язок по сплаті ПДВ виникає з моменту її перетину (ст. 319 ТК РФ). Сплачує ПДВ за операціями ввезення імпортних товарів декларант - фізична особа, яка декларує товари.
- Перерахуємо в рублі митну вартість товару:
50 000 EUR х 37,30 руб. ЦБ = 1 865 000 руб. - Мито складе:
1 865 000 х 15% = 279 750 руб. - Визначаємо податкову базу для обчислення ПДВ.
279 750 руб. +1 865 000 руб. = 2 144 750 руб. - ПДВ, що підлягає сплаті на митниці, складе:
2 144 750 руб. х 18% = 386 055 руб.
Крок 3. Облік імпортних товарів
Зверніть увагу: витрати по заготівлі та доставці, вироблені до моменту передачі товарів в продаж, організація може включати до складу витрат на продаж і враховувати на рахунку 44 «Витрати на продаж».
Транспортно-заготівельні витрати в бухгалтерському обліку можуть враховуватися по-різному. Обраний метод обліку цих витрат організація повинна зафіксувати в обліковій політиці.
При прийнятті товарів на облік організація проводить запис по Дебету рахунку 41 «Товари» в кореспонденції з Кредитом рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».
Крок 4. «Імпортний» відрахування
ПДВ, сплачений митному органу при ввезенні товарів, що імпортуються на митну територію РФ, організація може прийняти до відрахування (п. 2 ст. 171 НК РФ). Відрахування проводиться на підставі документів, які підтверджують фактичну сплату ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України (п. 1 ст. 172 НК РФ). В даному випадку документами, що підтверджують фактичну сплату податку, є вантажна митна декларація і платіжне доручення на сплату ПДВ митним органам. При цьому необхідно виконання ще однієї умови: товари повинні бути прийняті до обліку.
Які проблеми можуть виникнути?
Здавалося б, все тут ясно і зрозуміло. Однак податкові органи шукають всілякі причини для відмови організаціям у відрахуванні. Трапляється, що податкова інспекція відмовляє у відрахуванні, так як від митних органів не надійшли відомості, що підтверджують факт сплати ПДВ при ввезенні товарів на митну територію РФ.
Проблеми можуть виникнути і з документами, що підтверджують сплату ПДВ митним органам. Це стосується випадку, коли платежі вносяться авансом. Тут податковий орган може поставити під сумнів тому, чи дійсно митний орган зарахував авансу саме ту суму, яка припадає на сплату ПДВ.
Вихід з цієї ситуації є. Для цього митний орган може проставити на зворотному боці платіжних доручень позначку. У ній вказується номер митної декларації, а також суми авансових платежів, що припадають на сплату ПДВ. Відмітка повинна бути завірена печаткою та підписом працівника митного органу. Таким чином, дана відмітка буде підтверджувати фактичну сплату ПДВ при ввезенні імпортних товарів.