Індивідуалізація ризику на основі молекулярно-генетичного дослідження і рання доклінічна

Молекулярно-генетичні дослідження дозволяють индивидуа-лизировать ризик для кожного конкретного члена сім'ї. Цей ризик мо-же бути оцінений двома способами:

1) за наявністю тих чи інших предрас-які вважають чи оберігають антигенів (алелей) в HLA-системі;

2) у сибсов додаткова інформація може бути отримана при дослі-джень ступеня їх ідентичності з хворим сібси за цими маркерами.

Таким чином, найбільш успішно питання індивідуалізації ризику раз-витку СД 1 типу на основі молекулярно-генетичного дослідження можетрешаться серед сибсов, що мають пробандов з діабетом.

При обстеженні дитини, один з батьків якої страждає СД 1 типу, досить дослідження генетичних маркерів у консультуємо-мого дитини і хворого батька.

При медико-генетичному консульт-рованііздорового сібса дослідження генетичних маркерів проводить-ся у всіх членів сім'ї - обох сибсов (здорового і хворого) і обох ро-ників для верифікації розподілу у дітей батьківських гаплотипов, тобто для встановлення ступеня гаплоідентічной сибсов. Інтер-претація отриманих даних здійснюється на основі таблиць ступеня генетичного ризику розвитку СД 1 типу з урахуванням відносного ризику для кожного маркера (табл. 11). У хворих ІЗСД російської популяції підвищена частота народження антігеновHLA- В16 іDR4, гаплотіпаDR3 / DR4, а також алелей геновHLA-DQA1 * 0301 іDQB1 * 0302.

Ступінь генетичного ризику в сім'ях хворих сд 1 типу в залежності від носійства генетичних маркерів і їх комбінацій

Комбінація алелей генів локусаHLA

S- привертають і Р - оберігають аллели геновHLA-DQА1 / В1.

Однак дослідження генетичних маркерів має тільки прогнос-тичну, але не діагностичну цінність. Доклінічна діагностика цукрового діабету проводиться на основі комплексного молекулярно-ге-генетичних, імунологічного і в ряді випадків гормонально-метаболіт-чеського досліджень.

Четвертий етап консультірованія-

індивідуалізація ризику на основі визначення гормонально - метаболічного статусу.

При імунологічних дослідженнях найбільш специфічним оказа-лось визначення антитіл до острівцевих клітинам (1СА). Вони ви-є у 5-8% родичів 1-го ступеня споріднення. Більшість случаевпредстоящего діабету концентрується серед осіб, позитивних поICA. Поява антитіл реєструється вже за 10 років і більше до маніфесту-ції захворювання. Це дозволило використовувати визначення їх для прогнозування-вання СД 1 типу.

Чим вище титр антитіл, тим більша ймовірність розвитку діабету 1тіпа. Серед родичів 1-го ступеня споріднення з титром антитіл до острівців-вим клітинам від 4 до 14 од. JDF (Juvenile Diabetes Foundation) маніфестація СД 1 типу через 5 років відзначається в 5%, при титрі понад 20 од. JDF - в 35% через 5 років і в 60-70% - через 10 років. Інші особи, позитивні по ICA, можуть ніколи не захворіти.

Однак і відсутність цих антитіл повністю не ісключаетразвітіе СД 1тіпа.

При одноразовому скринінгу вказаний прогноз можливий менш ніж в 20% сімейних випадків. Справа про те, що, як виявилося, аутоімунний процес в доклінічній стадії захворювання носить персістірующійхарактер. Щоб його знайти, необхідно тривалий Мониторировать спостереження в групі підвищеного ризику.

Уточнити ризик дозволяє. на додаток до ICA, визначення антитіл кінсуліну (IAA). Саме по собі визначення IAA має низьке прогнив-стіческій значення. Однак серед родичів хворих з титром ICA сви-ше 40 од. JDF + IAA через 5 років СД 1 типу розвинувся в 77% проти 42%, які мали тільки ICА того ж титру. І антитіла до острівцевих клітинам, і антитіла до інсуліну мають більш високу прогностичну цінність в дет-ському віці в порівнянні з дорослими.

На другому місці по прогностичної значимості послеICA стоять ан-ника до глютаматдекарбоксілазе (GAD) - ферменту, що міститься в β-клітинах, GAD- ергічних нейронах і деяких інших тканинах людини. Вони виявлені у 80-90% хворих з вперше виявленим ЦД I типу.

Слід зазначити, чтоICA- більш чутливий маркер, чемGAD-антитіла, особливо у дітей молодшого віку і в осіб чоловічої статі. Однак комплексне визначення антитіл до GAD та до ще одного низько специфічного антигену (фермент тірозінфосфотазаIA2) має високу прогностичну цінність, яка не поступається такою для ICA.

Аналогічно групам генетичного ризику можна виділити три групи імунологічного ризику для комплексної діагностики ранніх стадій ЦД 1 типу (табл.12).