Борис Руденко. Фото Євгена Константинова.
Розмірено-ніжно дмухав вітер весняний,
І крила Гармонії тихо дзвеніли ...
Рубен Даріо, нікарагуанський поет
Спекотний вітер африканської пустелі сирокко дістався до міських будівель.
Вітер зимняк на Валдаї.
Міцний нагінні вітер моряна.
Вітри - єдине природне явище, з яким люди давали імена. Великі народи і маленькі племена, на всіх континентах, в горах і лісах, в степах і пустелях, на берегах морів, озер і річок. Ймовірно, тому, що бачили в вітрі якості, властиві живій істоті: перш за все, міць, підступність, жорстокість, буйство, але також ласку і ніжність. І хоча за прийнятими правилами пишуть назви вітрів з маленької літери (самум, баргузин, хамсин, сироко), все ж імена ці, мабуть, правильніше вважати власними.
Майже у всіх стародавніх міфологіях вітри взагалі олицетворялись з богами. Давньогрецькі північний Борей, західний Зефір, південний Нот і західний Апеліот; скандинавський Ньорд; слов'янські Дагода, Позвіст і Похвист. І в усякому пантеоні існував бог - не найбільш, до речі, нижчого рангу, - відповідальний за це погодне явище.
Занадто багато в людському житті залежало від вітрів, та й саме життя нерідко теж. У різні пори року вітри, що дмуть з одного і того ж напрямку, могли абсолютно по-різному впливати на людину і на середовище її проживання. Стало бути, і імена вони отримували різні. Імена відображали не тільки напрямок, але і силу, вологість, сезонність, тривалість вітрів, ступінь їх небезпеки і навіть - в деяких рідкісних випадках - корисність.
В околицях озера Селігер населяли ці місця люди здавна розрізняли шістнадцять різних вітрів: сіверок і табашнікі, зимняк, небіжчик, полудённік, шелонік, МОКРИК, меженнік, осеннік, хрестовий, снежнец, долевіков (дує уздовж озера), одружений (той, що стихає до ночі) і холостий (не вщухають всю ніч), поветерь (попутний) і падорга (буря з дощем або снігом).
На озері Байкал крім відомого по народній пісні Баргузин з різних напрямків дмуть Сіверка, ангара, верховик, витік, селенга, Фроліха, шелонік, Глубник, Култук, низовикам, горинь, сарма, харахаіха (в перекладі з бурятського - «чорний»), підщепу і, нарешті, байкал - так зветься миттєво налетающий локальний шквал.
Взагалі вітри, які живуть на берегах озер, люди класифікували особливо ретельно, оскільки від них в першу чергу залежала удача в рибній ловлі. На українських озерах Ільмень, Псковське, Онезьке і багатьох інших теж розрізняють десятки вітрів. А кількість вітрів, що дмуть навколо італійського озера Гарда, мабуть, можна вважати рекордним. Їх там - денних і нічних, сухих і вологих, сильних і слабких, холодних і теплих - набирається вісімнадцять.
Біч хліборобів Прикаспійської низовини і Середньої Азії - суховій народжують літні антициклони. Висушують на своєму шляху землю до тріщин, що знищує посіви не гірше сарани і випаровуючий дрібні озерця, суховій відомий всім народам, що населяють ці території. У кожній місцевості він отримав своє ім'я. В Азербайджані - гураглиг, в Киргизії - керімсел, в Грузії - хоршакі і т.д.
Пустельний вітер хамсин (в перекладі з арабської - «п'ятдесят») названий так тому, що дме на початку весни з аравійських пустель або Сахари безперервно протягом п'ятдесяти днів. Він приносить з собою стільки піску і пилу, що стає важко дихати, а в приміщеннях доводиться і вдень запалювати світло. Але промчав над Червоним морем, аравійський хамсин насичується вологою. Тепер він несе не пил, а нестерпну духоту і зветься інакше - азіаб.
Ще один уродженець Африки - вітер сироко приносить в Південну Європу не тільки червону і білу пил з Сахари, яка випадає з дощами, фарбуючи їх в кривавий або молочний колір, а й задушливу спеку. Коли дме сироко, температура навіть ночами не опускається нижче 35 о С.
Але самим грізним пустельним вітром по праву вважається самум, в перекладі з арабської це слово означає «отруйний», «отруєний». Самум налітає миттєво, женучи перед собою величезний вал з піску і пилу. Температура при цьому підвищується до 50 ° С, а вологість падає до нуля. Щастя, що триває цей катаклізм недовго - не більше півгодини, хоча і за цей час бід натворити встигає достатньо.
Давно помічено вплив вітрів - і не обов'язково найсильніших - на самопочуття живих істот, не тільки тварин, а й людей. Постійні в гірських країнах фени - дмуть з гір в долини сухі, рвучкі вітри - заподіюють залежним від погоди людям чимало незручностей. У них з'являються головний біль, безпричинна туга, почуття страху, занепад сил. Загострюються хронічні хвороби. Помічено, що погіршення самопочуття люди починають відчувати ще до початку вітру, і причини цього явища досі не роз'яснені.
Однак повна відсутність вітру теж може виявитися вельми небажаним явищем, особливо для багатомільйонних мегаполісів. Коли кілька років тому над Мехіко надовго встановився повний штиль, концентрація шкідливих речовин в атмосфері міста, розташованого в двох долинах і оточеного з усіх боків горами, підвищилася настільки, що екологічна ситуація набула характеру катастрофи. Люди падали в обморок на вулицях від отруєння шкідливими викидами і нестачі кисню. Не допомогли навіть повна зупинка роботи промислових підприємств і заборона на користування автотранспортом.
Є вітри, які тисячі років «допомагають» людині. Наприклад, каспійська моряна - міцний вітер, що дме вгору по Волзі протягом двох тижнів зі швидкістю 10-15 м / с, наганяє в гирлі річки і її рукава рибу. Точно так же, моряной, називають нагінні «рибний» вітер і на північних морях.
Південний вітер бле (bles) в департаменті Ардеш, у Франції, сухий і м'який, вважається корисним для посівів пшениці та інших злаків. А один з постійних камчатських повітряних потоків - бабин вітер, - хоча і має природу грізного фену, оскільки дме з боку гірських хребтів, супроводжується теплою і ясною погодою, в яку добре сушиться білизна. Звідси вітер і отримав свою назву.
Карпузов мельтем - кавуновий вітер, що дме з північного сходу; хлібороби Туреччини чекають його з нетерпінням, оскільки він сприяє дозріванню плодів. У цього вітру кілька назв залежно від часу, коли він приходить: родзинки мельтем - виноградний, кірас мельтем - вишневий, шинок мельтем - гарбузовий.
Літній прохолодний освіжаючий бриз в тропіках і субтропіках англійські поселенці назвали «доктор».
Прикладів вдячного ставлення до вітрам, що отримав віддзеркалення в їх назвах, трохи: на тисячі імен таких лише десяток з невеликим. Навіть ніжним для українського сприйняття словом «ае» на гавайському мовою називають обпалює північно-східний пасат Гавайського архіпелагу. Втім, для остров'ян це слово звучить зовсім ласкаво ...