ІХТІОЛ, загадка юрських морів
Н. П. Аржанов, г. Харьков
Таємниця невиліковним ось уже понад століття популярності ихтиола дає хороший привід поговорити про дивацтва людських уподобань.
Сірка здавна вважається атрибутом пекла: в її розплаві киплять грішники її задушливим запахом пропах, за свідченнями тих, кому доводилося з ним зустрічатися особисто, і сам сатана. Без сірки не обходилися такі негуманні винаходи, як порох і «грецький вогонь» - напалм середньовіччя.
«Іхтiол, як ізв'стно, являє собою продукт перегонки ізв'стних видів торфу, що містять безліч залишків викопних риб» [3]; «Іхтiол - с'рний препарат, що видобувається з скам'янілостей, що містять залишки викопних риб» [4]; «Іхтiол, natrium sulfo-ichthyolicum, C 26 H 36 S 3 Na 2 O 6. виходить з бітумінозної гірської породи, знайденої біля Зеефельда в Тірол' і багатою залишками риб» [5].
Цим цифрам можуть позаздрити більшість новітніх препаратів. Плюс до цього іхтіол вже давно - повноправний член того вузького кола істинної аристократії ліків, що справно продається без всякого маркетингу та промоції.
Сировина добували в австрійському Тіролі, на «морському поле» (Seefeld), а сам іхтіол як готову форму робили на березі моря справжнього [2]:
«Іхтіол вУкаіни до сих пір не проводився - цей цінний препарат ми отримували з Німеччини, переважно з Гамбурга від всесвітньо відомої фірми« Ichthyolgesellschaft Cordes, Hermani Co ».
Уважний Новомосковсктель помітить на рис. 1, що канонічний, патентований іхтіол представляв собою не згадану вище натрієву, а амонієві сіль. Ймовірно, через судові позови патентообладателей натрієвий препарат довелося перейменувати в іхтінат (рис. 2).