Почуття поверталися повільно. Спочатку повернулося дотик, і Герміона зрозуміла, що лежить на чомусь м'якому і досить приємне на дотик. Потім вона відкрила одне око і побачила над собою щось біле.
- Стеля, - осінило дівчину. - Напевно, я лежу на ліжку. Але як я сюди потрапила?
Вона відкрила друге око, сіла на ліжку, озирнулася на всі боки. І скрикнула від несподіванки.
У декількох метрах від неї в глибокому кріслі сидів гордовитий слизеринський тхір Драко Мелфоя.
- Так, Грейнджер, нарешті, спромоглася прокинутися! - кинув він крізь зуби. - А я, зізнатися, боявся, що ти заснула навіки.
Він розмовляв своїм звичайним, глузливим тоном, і Герміону це дуже дратувало. Так хто такий цей Мелфой, щоб так відповідати на її запитання?
- Чому ти тут? - запитала Герміона.
- Тому, що це мій замок.
- Тоді що тут роблю я? - дівчину вже почало дратувати все, що відбувається.
- Ти виявилася тут, тому що я так захотів.
- Нічого не розумію! - пробурмотіла Герміона.
Мелфой встав і повільно наблизився до ліжка. Він присів на краєчок, і Герміона відсунулася від нього подалі, так як Мелфой вселяв їй якийсь підсвідомий страх.
- Якщо тобі так цікаво, то я поясню, - дівчина кивнула. - Через вас трьох (через Візлі, Поттера і тебе) загинув мій батько. А якщо ти думаєш, що Мелфоя прощають своїх кривдників, то ти дуже сильно помиляєшся, бруднокровка. Чи не перебивай, - велів він, побачивши, що дівчина відкрила рот. - І я вирішив помститися. Так, щоб твої друзі відчули таку ж біль, яку відчув я.
- Тобто…
- Так, Грейнджер. Ти тут, і ти в моїй владі, - сказав Мелфой таким тоном, що у Герміони всередині все похололо. - І я зроблю з тобою все, що захочу.
- Ні, ти не посмієш!
- Чи не посмію? Чому ж ти в цьому так впевнена, набридлива всезнайка? Ти що, досі не зрозуміла, хто такі Мелфоя? Тоді я охоче покажу тобі хоча б крихітну замальовку на цю тему!
Драко в одну мить схопив Герміону і повалив її на ліжко. Він притиснув її своїм тілом, не залишаючи дівчині жодного шансу втекти. Та, зрозуміло, пручалася, але Мелфой був набагато сильніше її.
- Що ти хочеш робити? - схлипнула Герміона, яка була у нестямі від липкого страху.
- Поки нічого особливого, - «заспокоїв» її Мелфой. - Тільки ось це.
Він припав до її губ і почав несамовито досліджувати їх. Але Герміона не збиралася бути пасивною учасницею даного процесу. Вона якомога сильніше встромила свої зуби в губу Мелфоя.
- Ідіотка! - вилаявся він і мовою злизав виступили крапельки крові. - Май на увазі, я все одно доб'юся свого. Рано чи пізно. До речі, твоя двері не замикається, але навіть не намагайся втекти.
- Чому?
- Тому що інакше ти впадеш у прірву. Мій замок оточений ними практично з усіх боків. Крім того, я не такий уже й дурний. Тут є спеціальний обмежує купол, а без палички ти безсила.
З цими словами він різко піднявся і вийшов, грюкнувши наостанок дверима.
Конструктор uCoz