Усвідомлене сновидіння має на увазі наявність усвідомлено сновідящего. Очевидно, і тут є свої тонкощі. По-перше, хто такий «усвідомлено сновідящій»? Чи є він людиною, якого ми відчуваємо уві сні, або ж це той, хто заснув і бачить сон? Питання про ідентифікацію сновидіння не так-то простий. Для того щоб вирішити його, необхідний повний список «підозрюючи-ваних».
Найбільш ймовірно, що першим в цьому списку опиниться сам сплячий. Тому що мозок цієї людини є свого роду полігоном для сновидінь. Однак у сплячого прекрасне алі-бі: він не може перебувати в сновидінні, тому що під час сну, як, втім, і в будь-який інший час, він залишається в ліжку. Сплячі належать до світу зовнішньої, а не внутрішньою реаль-ності. Ми завжди можемо побачити і переконатися в тому, що вони сплять. Сновидіння же знаходяться повністю у внутрішній реальності, і ми не можемо бачити, хто, як і що бачить уві сні. Тому звернемо нашу увагу безпосередньо на обітате-лей світу снів.
У кожному сні зазвичай присутній персонаж, роль которо-го виконує сплячий. Саме очима цього персонажа ми і стежимо за подіями, що відбуваються уві сні. Саме цим персонажем ми і відчуваємо себе весь час, поки триває сон. Тому він цілком може стати наступним «підозрюваним». Але ж насправді нам тільки сниться, що ми є цим героєм. Персонаж сну - всього лише наш представник. Я називаю цей персонаж «актором сну» або «его сну». Точка зору его сну, незалежно від того, вільним або мимовільним учасником воно є, завжди знаходиться всередині багатовимірний-ного світу (сновидіння), воно сприймає те, що відбувається поч-ти так само, як ми сприймаємо наше нормальне існування.
Але і «актор сну» не може бути сновидцем. Це подтверж-дається тим, що існують сни, в яких ми не приймаємо ніякої участі. У цих снах ми лише спостерігаємо з боку за подіями, що розвиваються. Наприклад, іноді нам сниться, що ми дивимося п'єсу. Ми здаємося собі глядачами, а на сцені тим часом розгортається дія. У таких випадках ми в меншому ступені відчуваємо себе існуючими і лише пас-пасивного спостерігаємо за тим, що відбувається. Відомий приклад такого типу сну можна знайти в Старому Завіті (Буття 41,1-7):
Сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі А ось виростає за них виходять із Річки семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом, і стали при тих коровах на березі річки; і з'їли коро-ви бридкі виглядом і худі тілом сім корів гарного вигляду й ситого. І прокинувся фараон.
В інших випадках сновидіння може зовсім не бути уві сні, як це сталося з фараоном, коли він знову заснув:
І знову заснув він, і снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східним вітром; І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон.
Таку безтілесну перспективу я називаю «спостерігачем сну». Спостерігача ніколи немає всередині сну, він завжди залишається зовні.
У кожному сні завжди існує вихідна точка, з якої ми ідентифікуємо себе, - роль, що виконується нами в собст-венному загадковому театрі. Природа тієї ролі, в якій ми опиняємося або яку вибираємо, має на увазі різну ступінь залученості: від активної участі актора сну, до повної відокремленості спостерігача. Тому на питання, хто такий усвідомлено-сновідящій, можна відповісти так: «Це той, хто поєднує в собі якості частково его сну або актора, почасти спостерігача».
У кожному сні поруч з нами зазвичай присутній хтось або щось ще. Одухотворені і неживі предмети попол-ють собою список діючих лип. Якщо серед них знаходиться той, з ким ми повністю ідентифікуємо себе в даний мо-мент, то саме він стає втіленням его сну. Наприклад, нам може приснитися, що ми дивимося п'єсу, сидячи в глядач-ном залі. В цьому випадку ми ідентифікуємо себе з стороннім спостерігачем. Однак варто нам лише уявити себе акті-ром на сцені, як може статися, що ми тут же перетворимося в цього актора. Зазвичай в цей момент ми забуваємо, що хтось щойно були кимось іншим. Тенденція до самоідентифікації настільки сильна, що, граючи роль, ми забуваємо про себе.
Який же з рівнів ідентифікації характеризує усвідомлено-сновідящего - учасник або спостерігач? Відповіддю мо-же бути тільки поєднання обох. Підводячи підсумок, можна сказати, що его сну завжди знаходиться всередині сну і є його частиною, спостерігач же завжди зовні. Поєднання цих двох станів характеризує усвідомлене сновидіння і дозволяє сновидцу бути уві сні, але не бути його частиною.
Можна припустити, що для усвідомлених сновидінь необхідна збалансованість між відокремленістю та участю. Людина, міцно пов'язаний з роллю, що виконується уві сні, виявиться ще сильніше втягнутим в те, що відбувається і не смо-жет відступити назад, щоб побачити свою роль як роль. Той же, хто надто відокремлює себе від сну, буде відокремлений ще більше, і навряд чи його буде хвилювати те, що відбувається.
У моїх власних дослідах участь було необхідною умовою усвідомлених сновидінь. У мене були випадки, коли в своєму сні я опинявся простим спостерігачем, але жоден з таких снів я не усвідомлював. Майже у всіх девятістах усвідомлених снах, записаних мною, я знаходився в своєму звичному тілі. Тільки в трьох випадках я усвідомлював себе людиною, відмінним від Стівена Лабержа. Ці виключення досить цікаві: однаж-ди я відчував себе безтілесним джерелом світла; іншим разом - дивним порцеляновим сервізом; нарешті, я був Моцартом. Однак все це тривало лише до тих пір, поки я не знаходив усвідомленість, тому що після цього я відчував себе «Стівеном-Моцартом», актором, що грає свою роль, і я знав, що це всього лише роль. Якимось чином, ховаючись за маскою, я не був кимось іншим, я був самим собою. Може бути, це лише індивідуальне властивість, але повне відчуття тіла (відчуття себе центром дій) є для мене невід'ємною вимогою здобуття усвідомленості.
Поряд з цим необхідна певна ступінь відособленості, для того щоб відступити на крок від ролі его сну і сказати: «Все це сон». А сказати таке може лише той, хто, принаймні частиною себе, спостерігає сон. Тому, щоб осоз-нать себе уві сні, потрібно вміти подивитися на те, що відбувається в ньому поглядом спостерігача. Таким чином, усвідомлено сновідящій повинен володіти щонайменше двома різними рів-нями сприйняття.
У моїх усвідомлених снах нерідко виникала плутанина через такого дуалістичного сприйняття. Згадаймо приклад, наведений на початку цього розділу. Спочатку я подумав про те, що якби я перебував в усвідомленому сні, то у мене не було б причин для страху. За мить я зрозумів, що дійсно сплю. Мають місце випадки, коли усвідомлено сновідящіе відчувають, ніби тіло, що належить їм уві сні, не відповідає їх реаль-ному тілу. Ці факти заслуговують на окрему розмову, і ми торкнемося їх пізніше. Відзначимо поки лише один важливий момент: такі сновидіння розглядають власне его як модель са-мих себе, і це позбавляє їх від хибного уявлення про реальність такого его.
Форма, яку приймає усвідомлене сновидіння, зави-сит від рівня розумового розвитку сновидіння. Уві сні, так само як і в бадьорому стані, індивідуальні здібності пам'яті, мислення і волі сильно розрізняються. Зазвичай сно-Відци можуть ясно мислити, вільно запам'ятовувати і діяти на свій розсуд, покладаючись на рефлекси. Однак іноді не все розумові здібності можуть бути доступні в повній мірі, це залежить від ступеня усвідомленості. Тільки щодо відповідності-но досвідчені сновидіння можуть діяти на рівні, порівнянному з кращими моментами неспання.
У усвідомлених сновидіннях нерідко зустрічаються невеликі-рілі вади в мисленні. Наприклад, деяким сновидцем нелегко утримувати в свідомості чітке розходження між світом сну і реальністю. Сен-Дені писав, що завжди відчував працю-ності, намагаючись переконати себе, що персонажі його усвідомлених снів не є реальними людьми, які поділяють його пе-режіваніе. Він описує сон, в якому разом з товаришем піднявся на дзвіницю і захоплювався звідти чудовою панорамою, що розкинулася перед ними. Він відмінно знав, що це сон, однак просив одного запам'ятати все, що відбувається, щоб завтра вони могли його обговорити.
Тим не менш усвідомлено сновідящіе дуже рідко не по-ють, що персонажі, які супроводжують їх уві сні, всього лише вигадані люди. Набагато частіше їх збивають з пантелику ті ролі, які вони відіграють. Сновидіння вважають себе реальними, а оточуючих сприймають як плід своєї уяви. Те-тілько справжні усвідомлено сновідящіе віддають собі звіт в тому, що всі персонажі сну, включаючи власне «его», не більше ніж образи.
Здатність до запам'ятовування також призводить до різного сприйняття того, що відбувається уві сні. Може здатися країн-ним, але рівні свідомості і пам'яті пов'язані між собою. Низький рівень свідомості в звичайних снах супроводжується за-перебуванням того, що людина недавно заснув. Все пов'язане з тим, що сталося уві сні людина схильна пояснювати, вдаючись до небилицям - історіям, помилково виникають в пам'яті і ніяк не пов'язаним з реальною пам'яттю про події. Наприклад, якщо вас запитують уві сні, звідки взялися гроші, знаходячи-щиеся у вас в руці, ви швидше за все відповісте: «Я знайшов їх у водостічній трубі», замість того щоб згадати, що в дей-ствительности ви знайшли їх уві сні! На противагу цьому повне входження в усвідомлене сновидіння приносить з собою вільний доступ до пам'яті. Наприклад, усвідомлено сновідящій завжди може пригадати, де він спить в даний момент, - важливий факт для лабораторних досліджень.
Індивідуальні характеристики пам'яті розрізняються в окремих усвідомлено сновідящіх так само, як розумові і вольові здібності. Один досить досвідчений сновидец пові-вав, що «ні в одному з усвідомлених снів не міг мислити так ясно і пам'ятати так повно, як під час неспання». На противагу безлічі експериментів, що проводяться нами в Стенфордської лабораторії сну, той же сновидец заявляв: «У жодному експерименті мені не вдавалося впевнено згадати де я спав» (3). Потрібно завжди пам'ятати, що в стані усвідомленого сну у людей можуть зустрічатися відчутні індивідуальні раз-відмінності в доступі до розумових здібностей. Проте найбільш часто виявляються ті з них, які доступні чоло-століття в бадьорому стані.