2. Оцінка ефективності використання трудових ресурсів ................ 24
Ефективність використання трудових ресурсів є одним з найважливіших якісних показників роботи підприємства, вираженням ефективності витрат праці. Праця є основою і неодмінною умовою існування і життєдіяльності суспільства та індивідів. В процесі праці створюються матеріальні і духовні цінності, а також послуги для задоволення потреб; розвиваються і самі працівники.
Від ефективності управління ресурсами залежить результат діяльності підприємства в цілому. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат добитися істотного збільшення прибутку. Кількісно вона вимірюється зіставленням двох величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої і матеріалізованої праці на його досягнення.
На сучасному етапі розвитку економіки, об'єктивно посилюється роль організації праці, що пояснюється більш високим рівнем усуспільнення праці і виробництва, якісними змінами в робочій силі і засобах виробництва.
Важливим показником, що характеризує роботу підприємств, є трудові ресурси, від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств.
Комерційна діяльність підприємства - фінішний комплекс у всій діяльності фірми по створенню, виробництву і доведенню товару до споживача. Власне, саме тут споживач або визнає, або не визнає всі зусилля фірми корисними і потрібними для себе і, відповідно, купує або не купує її продукцію і послуги.
Метою курсової роботи є характеристика трудових ресурсів та оцінка ефективності їх використання.
Відповідно до поставленої мети завдання курсової роботи, такі:
1. Розглянути характеристику трудових ресурсів.
2. Розглянути нормування праці.
3. Розглянути фонд робочого часу і його використання.
4. Розглянути мотивацію і оплату праці персоналу.
5. Розглянути показники ефективності використання трудових ресурсів.
Об'єкт дослідження трудові ресурси.
Предмет дослідження: діяльність підприємства, заснована на ефективному використанні трудових ресурсів.
Трудові ресурси підприємства сервісу
Характеристика трудових ресурсів
Складовою частиною ринкового механізму є ринок праці. Він характеризується системою економічних відносин з приводу розподілу, перерозподілу, відтворення робочої сили, підготовки і перепідготовки кваліфікованих спеціалістів та працевлаштування працівників. Ринок праці створює умови, що забезпечують формування особистих доходів працівника, зростання трудової активності та підвищення дисципліни праці, впливає як на працівника, так і на власників і істотно змінює поведінку керівників, фахівців і робітників.
Таким чином, ринок праці представляє собою систему економічних взаємовідносин між роботодавцями, котрі висувають попит на робочу силу, і працівниками, що пропонують свою робочу силу, з приводу регулювання індивідуальних доходів, наближення їх до суспільно необхідного рівня з урахуванням кваліфікації працівників, дефіцитності професії та інших факторів [ 8, с.98].
На продаж на ринку праці виступає робоча сила. Складовими елементами ринку праці є попит, пропозиція і ціна робочої сили.
Ціна робочої сили характеризується такими показниками, як рівень заробітної плати, особисті доходи осіб, зайнятих трудовою діяльністю, купівельна спроможність грошових доходів населення.
Попит на робочу силу на ринку праці представлений сукупною потребою підприємств у робочій силі відповідних кваліфікацій і спеціальностей. Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю і структурою трудових ресурсів.
У частині визначення сутності трудових ресурсів серед вчених економістів також немає єдиної думки.
На думку професора Кравченко Л.І. «Трудові ресурси - це частина населення, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, яка здатна працювати» [4, с.128].
На думку економіста Ладутько Н.І. до трудових ресурсів відноситься населення як в працездатному віці (за винятком непрацюючих інвалідів праці, війни, дитинства та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсії по старості на пільгових умовах), так і старше і молодше працездатного віку, зайняте в трудовому процесі.
Вирішальну роль в трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення - це сукупність осіб, переважно в робочому (працездатному) віці, здатних по своїм психофізичним даним до участі в трудовому процесі [7, c.24].
За ознакою виконуваних функцій трудові ресурси діляться на робочих, керівників, фахівців і технічних виконавців.
До керівників належать директори підприємств і їх заступники, начальники відділів та їх заступники, головні фахівці.
Фахівці виконують, як правило, економічні, комерційні, інженерно-технічні та інші функції. До них відносяться економісти, бухгалтери, юристи, інженери та ін.
Технічні виконавці виконують роботу з підготовки та оформлення документів, господарського обслуговування. До них відносяться діловоди, секретарі-друкарки та ін.
Працівники мають професію, спеціальність і кваліфікацію. Професія - це вид трудової діяльності робітників, що вимагає спеціальної підготовки за певним напрямом (токар, фрезерувальник). Спеціальність являє собою вид трудової діяльності фахівців (економіст, бухгалтер). Кваліфікація - це міра (ступінь, рівень) оволодіння працівником професією або спеціальністю. Присвоєння кваліфікації працівникам за відповідною професією проводиться атестаційними комісіями на підприємствах і в навчальних закладах. При цьому беруться до уваги освіту, стаж роботи, ділові якості працівника.
Роль трудових ресурсів на підприємстві визначається наступними факторами:
- впроваджуються прогресивні методи виробництва, автоматизація виробничо-технологічних процесів, що підвищує рівень вимог до кадрового потенціалу підприємств;
- необхідність впровадження нової техніки і сучасних технологій підвищує значимість творчого ставлення до праці і високого професіоналізму кадрів;
- зростає колективний характер праці, що породжує проблеми взаємодії, співпраці, конфліктів і т.п .;
- працю працівників, навіть на державних підприємствах, починає носити характер підприємницької діяльності.
Будь-яка система управління трудовими ресурсами націлена на підвищення ефективності використання робочої сили. Перспективний розвиток підприємства має включати завдання формування і функціонування системи управління працею, яка надзвичайно важлива для досягнення високої конкурентоспроможності, а значить - для забезпечення міцних позицій конкретного суб'єкта господарювання на ринку [4, с.98].
Вона відображає сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і входять до його облікового складу. У обліковий склад включаються всі працівники, прийняті на роботу, пов'язану як з основною, так і з неосновної діяльністю підприємства.
Найчисельнішою і основною частиною складу працівників є робочі. До робітників відносяться особи, безпосередньо пов'язані з випуском продукції, а також особи, зайняті ремонтом та доглядом за обладнанням, доставкою матеріалу до робочих місць, тобто допоміжні працівники.
До учнів відносяться особи, які навчаються на виробництві тієї чи іншої професії робітників і одержують заробітну плату, а також учні професійно-технічних училищ, які перебувають на балансі підприємства або учні, які проходять на підприємстві практику, якщо вони зараховані на робочі місця і отримують на підприємстві заробітну плату .
Інженерно-технічні працівники (ІТП) становлять ту частину осіб підприємства, які здійснюють організацію і керівництво виробничим і технологічним процесом. При цьому підставою для віднесення працівників до ІТП є не освіта, а посада.
До службовців відносяться працівники, які виконують адміністративно-управлінські та господарські функції. Це працівники, які виконують функції обліку, діловодства, постачання і збуту.
До молодшому обслуговуючому персоналу (МОП) відносяться працівники, що мають справу з обслуговуванням виробничих та невиробничих приміщень (гардеробники, двірники і т.п.).
Нормування праці - це визначення необхідних витрат робочого часу на виконання конкретного обсягу робіт. Ефективне використання трудових ресурсів на підприємстві вимагає певних пропорцій в затратах предметів і знарядь праці, а також живої праці в процесі виробничої діяльності. Нормування дозволяє забезпечити раціональне витрачання робочого часу, скоротити його непродуктивні витрати і втрати, здійснити режим економії, інтенсифікацію виробництва, домогтися більш повного використання виробничої потужності, досягти збалансованості мінливих і створюваних робочих місць з трудовими ресурсами.
Нормування трудових ресурсів на підприємстві є основою організації праці і заробітної плати і базується на впровадженні прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Норми і нормативи праці необхідні для визначення чисельності і структури промислово-виробничого персоналу (ППП), є базовими елементами заробітної плати і служать для оцінки внеску окремого працівника і колективу в кінцеві результати виробництва.
Розрізняють такі види норм і нормативів праці:
- норми часу - виражають необхідні або науково обгрунтовані витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, виконання однієї роботи або послуги в хвилинах або годинах;
- норми виробітку - визначають необхідний обсяг виготовлення продукції за відповідний плановий період робочого часу; встановлюються в натуральних показниках готової продукції або сировини (т, дав, шт. і т. д.) за зміну або годину;
- норми обслуговування - характеризують кількість робочих місць, розмір площі та інших виробничих об'єктів, закріплених за одним робочим, групою, бригадою;
- норми керованості - регламентований число підлеглих працівників у одного керівника відповідного підрозділу підприємства;
- нормовані виробничі завдання - встановлюють одному працівнику чи бригаді планові обсяги і номенклатуру виробленої продукції, виконуваних робіт або послуг за даний період робочого часу (зміну, тиждень, місяць, квартал). [17, с.128]
На підприємствах можуть застосовуватися різні методи нормування.
1. Розрахунково-аналітичний метод - грунтується на вивченні факторів, що визначають витрата ресурсів, на встановленні кількісного впливу кожного з них або їх сукупності на рівень норми. Цей метод передбачає ретельне вивчення технологічного і трудового процесів виготовлення продукції, передового досвіду економії ресурсів, проведення необхідних розрахунків.
2. Досвідчений метод - передбачає встановлення норм і нормативів на основі спостережень, лабораторних дослідів і експериментальних досліджень. Він застосовується більш широко, ніж розрахунково-аналітичний метод, але є менш точним, так як не враховує впровадження нової техніки і прогресивної технології, передового досвіду, наукової організації праці. Метод не сприяє виявленню і використанню резервів економії матеріальних і трудових ресурсів.
3. Дослідно-статистичний метод - полягає у встановленні норм на основі фактичних даних про витрати праці або матеріалів на одиницю продукції в минулому періоді.
4. Комбінований метод - метод розрахунку норм при застосуванні декількох методів одночасно. Найбільш перспективним є поєднання розрахунково-аналітичного та досвідченого методів. [17, с.130]