Коли ви вивчали будову окремих органів і тка-ній, то в основному знайомилися з тіньовитривалими рослинами, що живуть в місцях з достатнім увлаж-ням. Це найбільш типова екологічна група рослин. Розуміючи загальні закономірності будови і життєдіяльності рослин, знаючи характеристику цієї екологічної групи, ви зможете легше розіб'ємо-раться в особливостях організації інших груп.
Світлолюбні рослини. Світло впливає на форму рослин. Зростаючі на відкритому міс-ті світлолюбні дерева, як правило, невисокі, раз-розгалуження, з широкою кроною (сосна, береза, листя-ка, біла акація). У лісі ці ж дерева виглядають з-вершенно інакше, наприклад сосна тут має високий, стрункий стовбур з кроною, розташованої на самій вер-шині [190]. А у сосни, виріс-шей на узліссі, крона однобо-кая, річні кільця деревини ширше на освітленій стороні. Під впливом затінення світло-ЛЮБИВОГО рослини втрачають боко-ші гілки.
Завдяки інтенсивному ос-освітленні деякі світлолюбний-ші трав'янисті рослини обра-товують низькорослі, часто розе- точні форми з укороченим стеблом (подорожник, одуван-чик, гірські рослини), інші рослини можуть мати достатній-але високе стебло (лугові трави, іван чай ).
Світлолюбні рослини мають характерне ладі-ня листя. Вони зазвичай невеликі, щільні, з блискучою товстою шкіркою і численними устьицами. У багатьох рослин листя покриті восько-вим нальотом або волосками, що оберігає їх від прямого впливу сонячних променів. У деяких рослин листя на стеблі розташовані вертикально (степові злаки) або повернені ребром до падаючих лу-чам сонця (евкаліпт). Це також позбавляє лист від надмірного нагрівання.
У клітинах м'якоті листа хлоропластів, як правило, небагато, тому вони мають світло-зелене забарвлення.
У світлолюбних рослин добре розвинені механічного-ські тканини і коренева система.
Тіньолюбні рослини ростуть під пологом лісу, в глибоких ущелинах і інших місцях куди не прони-кают прямі промені сонця (лишайник, вороняче око, анемона). У таких місцях зазвичай підвищена вологість-ність. Ці умови впливають на будову тене-ЛЮБИВОГО рослин.
Механічні і провідні тканини розвинені слабко, тому пагони зазвичай тендітні та ніжні. Листові пластинки у цих рослин досить великі, тонкі. Шкірочка листа тонка, її клітини часто содер-жать хлоропласти. Устячка можуть бути розташовані на верхній і на нижній сторонах аркуша.
Хлоропласти в клітинах листя великі, хлорофіл-ла в них більше, ніж у світлолюбних рослин. Це забезпе-печує можливість фотосинтезу при слабкому, розсіяний-ном освітленні.
Рослини водних і надмірно зволожених місць проживання. Більшість живуть у воді рослин має дуже велику поверхню тіла по відношенню до його об-щей масі. Вони поглинають воду і розчинені в ній ве-щества всією поверхнею тіла, в зв'язку з чим коренева система у них розвинена слабо, а іноді і зовсім відсутність про-ствует (елодея, перистолистник). На занурених у по-ду частинах рослин покривні тканини розвинені слабко. Продихів на підводних листі немає.
У витягнутих з води рослин стебла і листя об-Віса. Це пов'язано з тим, що їх механічні тканини розвинені дуже слабо і рослини можуть зберігати верти-вертикальне положення тільки в воді, яка їх підтримай-кість.
Іншу будівлю у листя водних рослин, плаваю-щих на поверхні [191]. На їх верхній стороні, як і у сухопутних рослин, утворюються численні продихи (на 1 мм 2 верхньої сторони листа латаття їх 460-500), що забезпечують газообмін з повітряної сере-ду та інтенсивне випаровування. Поверхня листа покриття-та щільної глянсовою шкіркою, вона погано змочується, тому вода скочується і не заливає продихи.
У всіх водних рослин сильно розвинена система межклетников, заповнених повітрям, а у деяких утворюється воздухоносной тканину.
Сухопутні рослини, що живуть в сильно зволожений-ної середовищі, зовсім не виносять навіть короткочасного ис-сушіння. Це пояснюється тим, що вони погано регульо-ють випаровування, не можуть зберігати в тканинах необхідну кількість води і при посухи в'януть і гинуть. Серед цих рослин можна виділити дві групи. До першої від-носять рослини, що живуть в сильно зволожених теніс-тих місцях (в лісі це деякі види папоротей, трилисник). Для рослин цієї групи характерні при-знаки тіньолюбних рослин. У них зазвичай погано раз-віта коренева система, численні продихи рас-покладені на верхній і на нижній сторонах аркуша. У не-яких, крім продихів, є особливі утворення - гідатоди (від грецьких слів «Гідор» - вода і «Одос» - шлях), через які надлишки води видаляються з расті-ний. Тому у багатьох рослин, що живуть при пови-шенной вологості грунту і повітря, на листках часто з'являються краплі води. Це явище отримало назву «плач рослин».
До другої групи відносять рослини, що живуть в хоро-шо освітлених сирих місцях, на перезволожених грунтах, у вологому повітрі, наприклад калужница болотна, пухівка, підмаренник болотний, рогіз.
Ці рослини погано переносять посуху, вітри. Корне-вая система у них зазвичай розвинена слабо, розташована поверхнево. Через нестачу повітря у вологому поч-ве в коренях і стеблах часто утворюється система межклет-ників, розвивається воздухоносной тканину. Деякі особливості будови цих рослин дозволяють їм бути більш стійкими до дії прямих сонячних лу-чий. Шкірочка їх листя досить щільна, продихи розташовані головним чином на нижній стороні. Ме-ханических тканини добре розвинені.
Рослини сухих місць проживання живуть при значитель-ном нестачі вологи, найчастіше в степах, напівпорожні-нях і пустелях. Рослини цієї екологічної групи зазвичай мають добре розвинену кореневу систему, багато хто з них запасають воду в тканинах кореня, стебла або листя. Їх листя мають товсту, щільну шкіри-цу, опушення або перетворені в колючки (кактуси), устьиц трохи, і розташовані вони, як у олеандра, - в поглибленнях. На листі і інших органах є водонепроникний восковий наліт (цукровий трост-ник), листя в період посухи можуть бути згорнуті в трубку (ковила)
Таким чином, серед рослин можна виділити не-скільки основних екологічних груп: світлолюбний-ші, тіньовитривалі, тіньолюбиві, рослини вод них а надмірно зволожених місць проживання, рослини місць достатнього зволоження і рослини сухих місць проживання. У рослин кожної групи виробилися пристосування, що дозволяють їм нормально рости і розвиватися в певних умов-ях проживання.