Характеристика епохи застою
1.Консервація політичного режиму
18-річне правління Брежнєва стало «золотим століттям» для партійно-державної номенклатури. Партійний апарат втомився від численних реорганізацій епохи Хрущова і тому з радістю сприйняв головне гасло Брежнєва - «забезпечити стабільність кадрів». На ділі це означало не тільки консервацію політичних структур, але і довічне заняття номенклатурних посад. Пишним цвітом розквітла корупція серед державних чиновників.
Незабаром «стабільність кадрів» привела до того, що середній вік вищих керівників країни переступив 70-річний рубіж. Почалося їх фізичне вимирання - в період між 26 і 27 з'їздами КПРС (1981-1986) померли три Генеральних секретаря ЦК (а всього 9 членів і кандидатів в члени Політбюро ЦК з 22). Не випадково одинадцяту п'ятирічку назвали «п'ятирічкою пишних похоронів», а абревіатура СРСР в фольклорі стала розшифровуватись «Країна Самих Старих Керівників».
Внаслідок консервації політичного режиму відбулося посилення партійного контролю.
2. Посилення партійного контролю
Парткоми міністерств і відомств отримували право втручатися в питання державного управління. Розширено були і привілеї номенклатури, що дозволяли її представникам навіть при середній зарплаті мати першокласне житло, медичне обслуговування, дачі. Особливе значення, в умовах постійної нестачі продовольства і товарів легкої промисловості, мало постачання відповідальних працівників. На 80 рублів в «їдальні лікувального харчування» сім'я представника номенклатурної верхівки могла харчуватися протягом місяця різними делікатесами (баликом, ковбасами, сирами, ікрою, кондитерськими виробами) про які давно забули прості громадяни.
Росла і чисельність працівників партійно-державного апарату, збільшувалася кількість різних установ. Якщо в 1965 р при відродженні галузевих міністерств їх число склало 29, то до середини 80-х рр. - вже 160. У системі управління було зайнято 18 млн. Чоловік - практично кожен сьомий працівник.
У той час СРСР був в стані «холодної війни» із Заходом, і хоча з приходом Брежнєва почався 10-літній період розрядки. Протистояння все одно існувало, хоча і було перенесено на регіональний рівень (В'єтнамська війна, Африканські повстання, Афганська війна). Після таких кроків у зовнішній політиці почалося зростання ролі ВПК.
3. Зростання ролі ВПК
З середини 60-х рр. керівництво країни поставило завдання досягти військово-стратегічного паритету з США. Почалося не тільки розширене виробництво ядерної і ракетної зброї, звичайних видів озброєнь, а й розробка нових бойових систем. У цих умовах ще більш зросли роль і вплив армійського командування і керівництва військового виробництва.
Апогеєм процесу зрощування державної і військово-промислової еліти стало призначення в 1976 р міністром оборони члена Політбюро Д.Ф. Устинова, який очолював протягом усього повоєнного років спочатку різні галузі військового виробництва, а з початку 60-х рр. - всю оборонну промисловість. Глава армії вперше в історії країни перетворився з простого виконавця рішень політичного керівництва перетворився на учасника розробки і прийняття самих цих рішень. Результати стали очевидні досить скоро. СРСР став щорічно випускати танків і БТР майже в 5 разів більше, ніж США, і мав до середини 80-х рр. 64 тис. Танків (у країн НАТО - 22 тис.). Атомних підводних човнів було більше в 3 рази, бомбардувальників стратегічного призначення - в 2, знарядь і мінометів - в 7 разів. Радянськими автоматами Калашникова виявилися озброєні 130 країн світу. Частка військових витрат у валовому національному продукті СРСР в окремі роки досягала 30%. Помітно зросла роль КДБ - не тільки в забезпеченні контролю над суспільством, а й в прийнятті найважливіших політичних рішень.
4. Занепад агропромислової системи.
Візьмемо для прикладу аграрну реформу 1965 г. Після введення в колгоспах стабільних і досить високих грошових окладів при заборону мати ефективне підсобне госп-во і продавати його продукцію призвело до зростання утриманських настроїв. Справа доходила до того, що навіть урожай овочів щорічно прибирали не власними селяни, а мільйони студентів, школярів, робітників і службовців. Втрати зібраного врожаю становили від 20 до 40%. До початку 80-х рр. колгоспи і радгоспи виявилися збитковими.
У 1965-1984 рр. значно зросла міське населення. Воно збільшилося з 130 до 180 млн. Чоловік. Влада пішла на обмеження прописки в цілому ряді міст країни. Чисельність сільських жителів за ці роки скоротилася з 105 до 96 млн. Чоловік. Зростання населення і падіння темпів сільськогосподарського виробництва привели до загострення дефіциту продовольства. В результаті до початку 80-х рр. в багатьох областях країни стала знову вводитися карткова система. Частка заробітної плати в національному доході СРСР, становила лише 36,5% (1985), в той час як в США - 64%, а в деяких країнах Заходу - до 80%. Решта «з'їдали» гонка озброєнь, нерозумне господарювання, підтримка прокомуністичних режимів в інших країнах.
6. Зміни в повсякденному побуті радянської людини.
7. Криза офіційної ідеології
Розрив між заявами партійних ідеологів і реальністю життя був настільки великий, що люди вже з 2-ї половини 60-х рр. перестали довіряти офіційній пропаганді. Поступово побудова комунізму з головного гасла дня перетворилося на привід для численних анекдотів і усмішок.
З анекдоту 1970-х рр.
Питання іноземців до Брежнєва: Якщо ви так успішно будуєте комунізм, як говорите, то чому у вас не вистачає молока і м'яса?
Брежнєв: Ми йдемо до комунізму семимильними кроками, і худобу за нами просто не встигає.
Поступово люди втрачали не лише віру в кінцеву мету, а й ідейний стимул до праці. Концепція «розвинутого соціалізму» була настільки туманною і незрозумілою навіть партійним лідерам, що довго пояснювати причини невдач в будівництві комунізму не могла. На початку 80-х рр. треба було «скорегувати» і її. У 1982 р було оголошено про нову концепцію - «подальшого вдосконалення розвинутого соціалізму». Зазначалося, що цей процес неминучий і настільки тривалий, що для нього буде потрібно «ціла історична епоха». Оскільки 1980 року пройшов, а комунізм так і не був побудований (більш того в цей час вибухнув небувалий дефіцит продовольчих товарів повсякденного попиту), було оголошено про необхідність внести зміни до Програми КПРС офіційна ідеологія остаточно зайшла в глухий кут.
Ця криза вилився в дисидентський рух. Ідейна основа руху дисидентів (інакомислячих) була представлена як лібералізмом (представники якого основою основ вважали забезпечення свободи і прав людини), так і націоналізмом (прихильники якого вважали, що головною метою має стати побудова або відродження національної держави. Інакомислення вперше проникло і в ряди армії . у 1975 році замполіт великого протичовнового корабля «Вартовий», капітан 3-го рангу В.Саблін зумів вивести корабель з Риги до Ленінграда, з метою показати «казнокрадство і демагогію, показу ху і брехня », що панують в суспільстві. Підняті в повітря бомбардувальники зупинили корабель. Саблін був розстріляний за« зраду Батьківщині ».