У 1779 р хімік і фармацевт Карл Вільгельм Шеєле при обмиленні оливкового масла окисом свинцю (метод отримання свинцевого пластиру) виділив невідому речовину солодко-го смаку, яке потім, обробляючи азотною кислотою, можна було перетворити в щавлеву кислоту. Він назвав це вещест-во "масляним цукром".
Надалі Шеєле виявив його в коров'ячому маслі і свинячому жирі. Воно відрізнялося від цукру тим, що не кристалізувалося і не піддавалося бродінню. Повторно ця речовина була відкрито в 1813 р Шеврелем, ко-торий дав йому назву "гліцерин" (glycerinum від грецького "glykeros", що означає солодкий). Він показав, що всі жири яв-ляють сполуками гліцерину з кислими речовинами. У 1854 р Вюрц встановив, що гліцерин - трьохатомний спирт, а в 1857 р отримав його методом, застосовуваним при синтезі гликолей. Правильну структурну формулу "масляного цукру" вперше визначив Бутлеров в 1859 р
Гліцерин є досить стійким з'єднанням при нагріванні, заморожуванні, а також при змішуванні з водою і багатьма органічними розчинниками. Він володіє висо-кою гигроскопичностью і може поглинати до 40% води по відношенню до початкового об'єму. При зневодненні гліцерину утворюється акролеїн - речовина з неприємним запахом дратівливим, що нагадує кухонний чад при смаженні жирних продуктів.
В організмі гліцерин утворюється як при розпаді жирів (тригліцеридів) та гліцерофосфоліпідів, так і при анаероб-ном розпаді глюкози, будучи, таким чином, сполучною ланкою жирового і вуглеводного обміну.
В силу слабковираженого солодкого специфічного смаку гліцерин не знайшов широкого застосування в харчовій промисло-вості. Його застосовують для підсолоджування вин, лікерів і лимонадів. Гігроскопічні властивості гліцерину використовують у текстильному виробництві, а також в поліграфії для запро-лення не висихають фарб.
У фармації він входить до складу мазей, паст і лосьйонів для пом'якшення шкіри. Розчини гліцерину застосовувалися в медичні-нской практиці як протинабряковий засіб. З огляду на, що гліцерин при проникненні в клітину послаблює ефект кристалізації води, його використовують в якості кріопротек-тора для збереження живих тканин в умовах низьких темпе-ратура.
Більш широке застосування отримало похідне глиця-рина - нітрогліцерин, який відомий як кардіологічес-кий препарат, а також як вибухова речовина при виробництві стве динаміту.