До теперішнього часу онкологічна служба в педіатрії, на відміну від державної системи онкологічної допомоги дорослими-лим, організаційно недосконала.
На відміну від онкологічної допомоги дорослим, в якій для боротьби із злоякісними новоутвореннями в нашій країні створено кілька науково-дослідних інститутів, в медичних інститутах і на медичних факультетах організовані кафедри онкології, при педіатричної онкологічній службі є лише один науково-дослідний інститут (Інститут дитячої онкології Онкологічного наукового центру РАМН) і жодної кафедри (крім кафедри дитячої онкології Російської ме-дицинская академії післядипломної освіти) в медичних інститутах.
Для онкологічної допомоги дорослим в кожній області име-ються обласні, а в багатьох містах міські онкологічні диспансери, але, як правило, кваліфікована допомога дітям з пухлинами в них не виявляється. В регіонах, де немає спеціалізованих-ванних дитячих онкологічних відділень і кабінетів, допомога дітям із злоякісними пухлинами надають різні спе-ціалістів, далеко не завжди мають достатні знання в галузі дитячої онкології.
Відносна рідкість злоякісних новоутворень у де-тей (у порівнянні з дорослими діти хворіють в 10 разів рідше) вносить суттєві корективи в організацію онкологічної допомоги дітям.
Найбільш доцільною є централізована допомога дітям із злоякісними пухлинами, що складається з декількох ланок, кожне з яких виконує свої функціональні заду-чи: педіатричне загальне поліклінічне відділення, де прово-диться загальне обстеження, ставиться попередній діагноз і, при необхідності, дитина госпіталізується або в загальну дитячу лікарню, де проводиться більш поглиблене обстеження, або сра-зу ж в спеціалізоване дитяче онкологічне відділення. Важ-ве місце в цій мережі займає консультативний онкопедіатріческій кабінет, який повинен бути організований у кожній області. У його функції входить організаційно-методична робота з напів-ням достовірних статистичних даних про захворюваність і смертність дітей із злоякісними новоутвореннями, її струк-турі, занедбаності, причини; діагностичний і диференціальних-но-діагностичний процес; спеціальна амбулаторна терапія; диспансерне спостереження; реабілітація.
Там, де урахуванням дітей займаються спеціалізовані дитячі онкологічні кабінети (або, як в Москві, дитячий диспансер), він значно повніший. На жаль, поки таких кабінетів ще мало і тому облік здійснюється обласними та міськими онкологічними диспансерами (а, як ми вже вказували, при цьому недооблік становить до 50% хворих).
На всіх хворих заповнюється «Контрольна карта диспансерно-го спостереження (онко)» (форма №030-6 / о). Джерелом відомостей для заповнення контрольних карт є: «Повідомлення», «Виписка з медичної карти стаціонарного хворого злоякісним ново-освітою» (форма №027-1 / о), «Медична карта амбулаторії-ного хворого» (форма №025 / о), «Виписка з протоколу лікарської конференції по розбору причин виявлення хворого з запущеною формою злоякісного новоутворення» (форма №027-2 / о). На підставі контрольних карт складається «Звіт про хворих злока-кількісний новоутвореннями» (форма №35). Одним з источни-ков отримання інформації є «Лікарське свідоцтво про смер-ти», яке необхідно звіряти з органами записи актів громадян-ського стану (РАГС).
На жаль (це більшою мірою пов'язане з тим, що онко-логічна служба допомоги дітям тільки створюється), багато загальні педіатричні і спеціалізовані стаціонари не оформляють і не направляють документацію для первинної реєстрації біль-них дітей в онкодиспансерах, а також інформацію про стан здоров'я дитини на кінець року. Саме тому існують дуже значні (більше 50%) розбіжності за показниками захворює-мости і смертності в регіонах, де чітко функціонує онкопедіатріческая служба з регіонами, де такої немає.
Важливість правильного методичного підходу до обліку та регі-страції дітей з вперше встановленим діагнозом злокачествен-ної пухлини виявлено в Москві. Так, до 1970 року, коли облік дітей з пухлинами в цьому місті здійснювався міським диспансером на основі одержуваної документації з різних дитячих стаціон-наров і поліклінік, показник захворюваності становив неожі-данно низьку цифру (не можна порівняти із зарубіжними дан-ними) - 6 , 0-8,0 на 100 000 дитячого населення.
У 1971-1975 рр. різко активізувалася робота створеної в Москві дитячої онкологічної служби, але була відсутня звірка документів, одержуваних онкодиспансером з первинного виявле-нию хворих злоякісними захворюваннями дітей і істинного їх числа в лікарнях і установах міста (нейрохірургічних, офтальмологічних, гематологічних та інших); показник забо-леваемості злоякісними новоутвореннями виріс до 8,0-10,0 на 100 000 дитячого населення.
З 1976 року в міському онкологічному диспансері Москви було виділено дитяче онкологічне відділення, співробітники ко-торого зайнялися детальної звіркою даних про хворих і помер-ших дітей в результаті злоякісних новоутворень. З'ясуй-лись багато фактів неправильного оформлення документів. Так на-приклад, супутня причина смерті враховувалася як основна у дитини із злоякісною пухлиною.
В результаті організації онкологічної педіатричної служби в Москві і правильного обліку з'ясовані інші показате-ли захворюваності, більш наближені до справжніх - 12,0-16,0 на 100 000 дитячого населення.
При обліку дітей з онкологічними захворюваннями необхідно враховувати клінічні групи, що потрібно для вибору схеми ліку-ня. Заповнення облікової документації, стратегія і тактика лікаря, терміни спостереження і порядок диспансеризації, деонтологические міркування визначаються клінічною групою (див. Табл. 12).
Важливим критерієм організації онкологічної допомоги є-ється показник морфологічного підтвердження діагнозу. До Сожу-лення, явно недостатньо число патоморфології, що спеціалізуються-трудящих в області дитячої онкології, тому настільки високий відсоток неправильно встановлених діагнозів (до 15%). Проте, за рахунок великої частки гемобластозов в структурі захворюваності дітей, показник морфологічного підтвердження діагнозу у них доста-точно високий (81,2%), хоча по ряду територій не перевищує 50%.
Таблиця 12 Клінічні групи онкологічних хворих.
Хворі із запущеною формою захворювання, що підлягають паліативному або симптоматичному лікуванню
Мабуть, велика різниця між числом захворювань, що не мають стадийности, і кількістю хворих з невстановлений-ної стадією захворювання по країні дозволяє припустити, що тут «ховається» і деяке число дітей з поширеним процесом.
Величина частки померлих до гола з моменту встановлення діаг-ноза, багато в чому обумовлена якістю лікування, в певній мірі залежить і від чисельності в цій групі захворювань з високою летальністю. Тому обидва показники не відображають реальної запу-щенности, порівнянної з дорослими хворими, що характеризують-ет складності в онкологічної допомоги дітям.
У більшості територій Росії на 100 нововиявлених хворих дітей доводиться 44-54 померлих. У деяких регіонах країни цей показник наближається до 100.
Впровадження в дитячу онкологію досягнень діагностики і лікування, накопичення досвіду дозволили значно поліпшити ре-зультати лікування. Все більше дітей стають практично здо-ровимі, і тому більший контингент дітей повинен знаходити-ся під диспансерним наглядом. Терміни активного спостереження-ня, комплексного контрольного обстеження і проведення, при необхідності, протирецидивного лікування залежать від характе-ра і перебігу пухлинного процесу. Так, при солідних пухлинах протипухлинна терапія триває зазвичай два роки, при злоякісних лімфомах - три роки, при лейкозі - п'ять років (терміни ці умовні і можуть змінюватися в зв'язку зі змінами схем лікування). У ці періоди хворий оглядається через 1,5-2 ме-сяца. В подальшому періодичність обстеження збільшує-ся до 3-6-12 місяців. Формально диспансерне спостереження за хворим із злоякісною пухлиною ведеться до 15-річного воз-раста, однак, при рецидивуванні пухлинного процесу неред-ко виникає питання про продовження лікування в дитячому відділі-ванні і в більш старшому віці. В останні роки ставиться по-прос про включення в контингент пацієнтів дитячої онкології підлітків, юнаків та дівчат до 18-20 років.
Порівняно невелика абсолютна захворюваність дітей із злоякісними новоутвореннями є об'єктивною при-чиною для створення самостійних, далеко віддалених один від іншого дитячих онкологічних відділень на 50-60 ліжок, обслу-жива регіони з населенням до 4-5 млн. При цьому враховує-ся, що хворі діти повинні госпіталізуватися в відділення нічого-одноразово для контрольного обстеження і проведення необ-димого лікування.
В останні роки створюються відділення для реабілітації дітей після лікування у них злоякісних пухлин. Реабілітаційні заходи у дітей з пухлинами з успіхом можуть проводитися і в загальних реабілітаційних установах.
Від правильно організованого онкологічної допомоги, в ко-нечном рахунку, залежать результати лікування дітей з злокачествен-ними новоутвореннями. Це особливо видно при зіставлені-ванні результатів лікування в різних стадіях пухлинного процес-са (табл. 13).
Результати лікування пухлин у дітей в залежності від стадії захворювання.