Л. Г. Гингазова, Е. В. Іванцова
"ЩО ТАКЕ ДОБРЕ ..." В ПРЕДСТАВЛЕННЯ НОСІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ НАРОДНО-МОВНОЇ КУЛЬТУРИ
2. Про особу В.П. Вершиніної см. [1. Т. 1. С. 3-7].
3. Підтвердженням цьому служить наявність в ідолексіконе великого синонімічного ряду, що вказує на розумову неповноцінність: дурень / дура / дурник, поганий, дурковатий, дикун, ненормальний, повернений, слабенький розумом, Тяті з мамою не було, татка з матусею нету, несповна розуму , втратив колечко, чух-рюх, куди 'люди, туди' і мисле'те, Арсентій, кульки за ролики заходять [2. С. 132].
4. Порівн. висновки О.А. Казковий про комунікативно-орієнтованому типі досліджуваної особистості, завжди налаштованою на позитивний контакт [4. С. 159], а також висловлювання В.П. Вершиніної, передає і її ставлення до людей, і думка односельчан: Хороший, хороший мужик. Гля'нется мені теж. І Мишко хороший був - все хоро'ші. Рая каже ... не Рая ... або Рая чи? Я говорю це: «Гена у нас, він начебто мале'нько з душко'м, але так, е'жлі так, він гору своро'тіт, і все: все картоплі у мене викопали, вивіз, і все привіз - молодець» . <…> Ну і [Рая] говорить це: «О'споді, Віра, ти всіх, гит, хвалиш». Я кажу: «Крошка 'їздить до мене - хороший ...» Ну правда, ну че скажеш - хороший!
5. Комунікація з людьми родинного круга не передбачає частого звернення до надпобутової темам, проте матеріал вказує на те, що спілкування з кровними родичами (в першу чергу матір'ю і сестрою) представляється ідеалом прояви духовної близькості. Про це свідчать зафіксовані в мові інформанта порівняльні звороти (як сестри рідні ' «про жінок, які дотримуються однакових поглядів», як дочка [любити?] «Про відносини духовної близькості з жінкою, яка не є родичкою» [5. С. 49, 121] і приказки (Немає такої подружки, як улюблена мама; Мати та донька - темна ніч).