Корисність блага - це здатність економічного блага задовольняти одну або кілька людських потреб.
Функція корисності - відношення між обсягами споживаних товарів і послуг Q і загальної корисності (TU).
Функція корисності, зростаючи до Qmax. має опуклий вигляд, так як кожна наступна одиниця блага збільшує загальну корисність на меншу величину, ніж попередня. Функція загальної корисності має точку максимуму, після якої вона стає спадної (рис. 8.1). У максимумі дане кількість блага повністю задовольняє потребу.
Мал. 8.1. Функція корисності та гранична корисність
Гранична корисність - це величина додаткової корисності, отриманої від приросту величини споживача на одиницю при інших рівних умовах (MU - marginal utility).
Гранична потреба являє собою приватну похідну загальної корисності за обсягом споживання товару А
Гранична корисність (рис. 5.1) після Qmax стає негативною, що означає подальше споживання приносить шкоду.
При купівлі товарів на ринку споживач вибирає набір, який для нього є найкращим. Вважається, що споживач добре знає споживчі властивості товарів і визначає відповідно до своїх смаків та уподобань корисність кожного товару. Зменшення кількості одного блага в наборі можна компенсувати збільшенням деякої кількості іншого блага. Існує багато наборів, що містять дві товару в різній комбінації і мають однакову сукупну корисність. Ці набори представляються точками на кривій байдужості. Крива так називається тому, що споживача байдуже, який набір придбати. Якщо позначити кількість товару A буквою x. а кількість товару B буквою y. то крива байдужості має вигляд (рис. 8.2). На малюнку набори кривої мало загальну корисність. При збільшенні загальної корисності крива байдужості зсувається вправо.
Мал. 8.2. крива байдужості
Для товарів досконалих замінників (наприклад, соняшникова і кукурудзяна олії) крива байдужості є прямою лінією. У точках перетину з осями споживач купує тільки один товар. В інших точках споживач купує обидва продукти в різній пропорції.
Чи задовольняє потреби набору A. Частина товару x в наборі B не буде використовуватися для задоволення потреб, тому цей набір купувати недоцільно. Набір взаємодоповнюючих товарів з більшою загальною корисністю u2 перебуває в кутовій точці вищою кривої байдужості.
Криві байдужості ніколи не перетинаються.
Криві байдужості впорядковують набори товарів в певному порядку відповідно до їх корисністю для споживачів.
Проте, наочність графічного зображення, сила і переконливість аргументів А. Маршалла були настільки вражаючими, що з тих пір економісти всього світу використовують саме таке зображення кривих попиту і пропозиції, пояснюючи з їх допомогою механізм ринкового ціноутворення. При цьому велика частина економістів віддає собі звіт в тому, що криві попиту і пропозиції зображуються ними не зовсім коректно, показують цю математичну помилку, але - так уже повелося протягом багатьох десятиліть - помилку не виправляють.
Криві попиту і пропозиції в інтерпретації А. Маршалла показані на малюнку 8.3 На ньому крива пропозиції за традицією позначена двома літерами S. а крива попиту - двома літерами D. Точка перетину цих кривих, позначена буквою A, характеризує точку ринкової рівноваги з рівноважною ціною P ' і рівноважним обсягом продажів Q '.
Зазначена постановка завдання на перших порах ускладнює розуміння процесу ринкового ціноутворення, особливо для людей зі строгими математичними смаками. Однак в подальшому проблеми поступово зникають.
Мал. 8.3. Криві попиту і пропозиції в класичній постановці А. Маршалла
У даній роботі така інтерпретація процесів виявляється неприйнятною, тому в подальшому і математично і графічно мається на увазі саме залежність обсягів від ціни одиниці виробу, тобто буде використовуватися математично коректна постановка задачі.
Тоді якщо говорити про криву попиту, яка характеризує обсяг придбання при тій чи іншій ціні, а про криву пропозиції говорити як про криву, що характеризує обсяги товару, які продавці готові запропонувати на продаж при зміні цін, то графік повинен бути іншим, а саме таким, як це зображено на малюнку 8.4.
Тут, на відміну від малюнка 8.3, крива пропозиції:
- по-перше, має початком горизонтальну вісь, а не вертикальну;
- по-друге, має горизонтальну асимптоти, а не вертикальну.
Очевидно, що і координати точки A помінялися місцями.
Нове розташування кривих попиту і пропозиції математично, а значить, і методологічно більш вірні, та й смислове навантаження мають досить більш ясну, ніж в разі їх зображення на осях малюнка 8.3.
Мал. 8.4. Криві попиту і пропозиції в математично коректній постановці
У такій постановці завдання можна дійсно говорити про графічному зображенні залежності обсягів від ціни і говорити про адекватність йому математичних методів, починаючи з рівнянь кривих попиту і пропозиції і закінчуючи (у спеціальних випадках) обчисленням інтегралів.
Малюнок 8.4 дозволяє отримати цілий ряд нових результатів, які неможливо отримати при застосуванні малюнка 8.3. У більшості випадків практикуючих економістів хвилює крива попиту.
Графічна модель попиту, показана на малюнку 1.1.2, заснована на припущенні про незмінність, статичність розглянутого процесу. Якщо розглянути стан попиту в кожний момент спостереження на прикладі будь-якого конкретного ринку, то в переважній більшості випадків ми будемо мати справу з точками, які лежать не на одній кривій, яка може бути описана моделлю з постійними коефіцієнтами, а на цілому ряді кривих. У переважній більшості випадків кожна нова крива попиту буде значно відрізнятися від попередньої і від подальшої і буде розташована таким чином, що вона змінить і рівень своєї кривизни, і свої асимптоти.
Це означає, що і всі параметри математичної моделі, за допомогою якої можна описати криву попиту, виявляються змінюються в часі.
Емпіричні досліди показують, що зміни параметрів математичної моделі, що описують криву попиту, як правило, не мають будь-якої вираженої тенденції. Це означає, що проаналізувати і спрогнозувати тенденцію зміни параметрів моделі (а значить, і тенденцію зміни кривих попиту) немає ніякої можливості. Більш того, мій власний практичний досвід дослідження кривих попиту і пропозиції на різних фондових ринкахУкаіни показує, що їх місце розташування визначається станом економічної кон'юнктури і її кон'юнктурообразующіх факторів. Частина цих факторів просто невідома і не може бути не тільки спрогнозована, але навіть виявлена. Інша частина не може бути оцінена кількісно, так як носить явно якісний характер (заяви політиків, наприклад). У той же час, коливання попиту і пропозиції щодо деякої постійної величини під впливом цих факторів в короткочасній перспективі носить явно виражений імовірнісний характер, тому в довгостроковому аспекті динаміка ринкових цін має все-таки деякий закономірний характер, виявленням і описом якого займаються прогнозисти.
Тому єдино прийнятним шляхом для прогнозування попиту залишається шлях прогнозування динаміки не кривої попиту, а точки рівноваги А. її абсциси і ординати. При цьому апріорно доводиться припускати, що виявлена динаміка буде зберігатися і в прогнозованому періоді, тобто робиться припущення про деяке кількісному стаціонарному зміні економічної кон'юнктури.
У термінах даної роботи під доходом буде розумітися початковий запас блага плюс грошовий дохід. Цей фактор в роботі я позначив буквою С.
Показати зумовлює вплив доходу на попит можна графічно. Так, на малюнку 8.5 представлений графік розташування кривої пропозиції і двох кривих попиту, кожна з яких відрізняється величиною доходу споживача. Крива, зазначена на малюнку через С1, характеризує попит споживача, для якого характерний менший дохід, ніж у кривої попиту, зазначеної літерою С2.
Мал. 8.5 Криві попиту при різних станах доходу С1 і С2
Як легко переконатися з графіка малюнка 8.5, окремі геометричні характеристики кривої попиту (точки перетину з осями координат, кут нахилу дотичній і т.п.) визначаються доходом покупця. Значить саме дохід покупця, істотно впливаючи на попит, визначає точку перетину кривих попиту і пропозиції, тобто на рівноважну точку. У класичній економічній теорії передбачається, що дохід є фіксованим і розглядається деякий абстрактний споживач з даними доходом.