Глава 4 ЗАХІДНА ЄВРОПА. V-XVI ст.
Завдання для самостійної роботи
1. Охарактеризуйте епоху феодалізму в країнах Близького і Середнього Сходу V-XIII ст.
3. Порівняйте уявлення про мовних розладах і прийомах їх усунення в працях медиків Ближ-нього і Середнього Сходу V -XIII ст. і Стародавньої Греції та Риму.
Після розпаду Римської імперії в історії Цен-тральної, Західної і Південної Європи почався новий період, умовно званий середньовічним. Для це-го періоду було характерним переважання феодалів-них суспільних відносин.
Феодальний лад в Західній Європі пройшов 3 стадії. Перша стадія феодалізму (з V по X - XI ст.) - раннє Середньовіччя. Перехід від античного світу до середньовіччя був пов'язаний на перших порах з глиб-ким економічним і культурним занепадом. Преобла-дало натуральне господарство. Протягом кількох століть від-меча занепад науки.
У другій стадії феодалізму (XI - XV ст.) - раз-крученого Середньовіччя - з ростом продуктивних сил росли міста - центри ремесла і торгівлі. Ре-месленнікі в містах об'єднувалися в цехи, розвиток яких характерно для даної стадії. Поряд з на-натуральній господарством отримало розвиток мінове господарство. Міцніли товарно-грошові відносини. Розвивалася і росла торгівля всередині окремих країн і між ними.
Третя стадія феодалізму (XVI -XVII ст.) - була періодом його занепаду і розкладання. Цей період ха-рактерізует порівняно швидким розвитком то-варно-грошового господарства і потім зародженням в надрах феодалізму капіталістичних відносин і буржуазного суспільства, представляючи, таким чином, перехід до наступної суспільно економічної формації -капіталізму.
Епоха феодалізму успадкувала від Римської їм-періі християнську релігію в її західній різно-видности, відомої з 1054 року під назвою катол-цизма.
Християнська церква стала головною ідеологічес-кою силою європейського феодалізму, і все розвиток культури і науки в період Середньовіччя протікало в руслі релігійної ідеології.
Домінуючою формою філософії цього періоду стала схоластика. Схоластика виходила з того поло-ження, що всі можливі знання вже дано або в Святому Письмі, або в творах отців церкви. Антична культура, філософія, література, педагоги-чеський і медичне спадщина піддавалися гонінню і віддавалися забуттю.
Реалістичним уявленням протиставляючи-лись релігійні, містичні фантазії про людину як носія «первородного» гріха. Природні по-требности людини розглядалися як прояв гріховного початку.
Норми сімейних відносин, сімейної педагоги-ки знайшли відображення в пам'ятниках церковної літера-тури - Правилах апостолів, в Писанні батьків церк-ві, таких як твір Іоанна Златоуста «Про воспи-Британії дітей», Блаженного Ієроніма «Лист до Літі», де оспівується аскетичний ідеал, який достига-ється постійними молитвами, постами, стриманістю, смиренням, покорою.
Ці школи містилися церквою. Вони були-скількох типів: монастирські (при монастирях), ка-федрального (при кафедрі єпископа), парафіяльні (при парафіяльних церквах). У більшості з них освітньої-ня дітей обмежувалося викладанням Граммати-ки, риторики і діалектики (тривіум). У великих шко-лах ще навчали арифметиці, геометрії, астрономії та музиці (квадріум). Сукупність цих двох циклів предметів була відома під назвою «семи свобод-них мистецтв».
Як приклад наводимо фрагмент з навч-ника Алкуина 1. написаного для Пипина - сина Кар-ла Великого. Піпін задає питання, Алкуин відповідає.
П. Що таке лист? А. Страж історії
П. Що таке мова? А. Тлумач душі
П. Що створює мова? А. Мова
П. Що таке мова? А. Повітряний бич
П. Що таке людина? А. Раб смерті, що переходить з місця на місце мандрівник,
гість в своїх оселях
П. На що схожий людина? А. На плодове дерево
А. Подібно ліхтаря,
П. Як поміщений людина? виставленому на вітер
Інший приклад: «Бесіда між учителем і учени-ками». З підручника Ельфріка (X - XI ст.) - одного з ченців-вчителів.
M. (хлопчики). Наставник, ми, діти, просимо вас вчити нас говорити правильно, бо ми неосвічені і говоримо зіпсованим мовою.
Н. (Наставник). Що ви хочете сказати? М. Ми прагнемо до того, щоб наша мова була правильна і щоб ми говорили те, що корисно, і щоб ми не говорили по-старечі або неправильно.
Характерним для Середньовіччя є рас-рення «богоугодних закладів» - благодійну закритих установ для піклування де-тей. Вони виникли ще в Римській імперії в зв'язку з посиленням зубожіння населення і повальними епі-деміямі. Громадське обслуговування дітей ніщен-ствующих батьків, сиріт, підкидьків в період раннього феодалізму взяла на себе християнська цер-ковь. Так, в IV ст. в Італії з'являються будинки для під-кідишей і сиріт при монастирях, сирітські будинки при будинках пілігримів і госпіталях. Пізніше, в VIII - IX ст. з'явилися будинку піклування позашлюбних дітей в крупних містах при єпископських кафедрах; в IX - XIV ст.- будинку піклування позашлюбних дітей, уста-даємо сільськими і міськими парафіями, вихованням тільні будинку, організовувані гільдіями, цехами і бла-готворітельнимі товариствами в містах Центральної Європи.
У XV-XVI ст. в ряді країн Західної і Цент-ральної Європи почали складатися буржуазна ідеологія і культура, обумовлені зародженням капіталістичного способу виробництва. (Почалася епоха, відома в історії під назвою «відроджу-дення».)
Ідеї гуманізму знайшли своє відображення у взгля-дах передових мислителів на виховання. Гуманісти виступили з вимогою вивчати в школах культур-ве спадщину античного світу, а також реальні перед-мети навколишнього світу; наполягали на використан-ванні активних методів навчання, розвиваючих мис-лення дітей.
Гострій критиці піддаються феодальне сімей-ве виховання, середньовічна школа, схоластичні методи навчання.
Педагогічні ідеї епохи гуманізму представ-лені висловлюваннями цілого ряду видатних мис-Літел. Серед них: Франсуа Рабле, Мішель Монтень, Томас Мор і ін.
У своєму романі ряд сторінок Рабле присвятив по-ПРОСАМ виховання і освіти. Піддавши гострій сатиричній критиці схоластичну вченість, Раб-ле виступив провісником нового, гуманістично-го виховання, захисником реальних, практично корисних знань, активних і наочних методів обу-чення. Він прихильник гармонійного розвитку дітей, яке може, бути, досягнуто шляхом озброєння їх науковими знаннями і практичними вміннями в со-четанія з моральним, фізичним і естетичним вихованням.
Роман «Гаргантюа і Пантагрюель» дає художні-ного яскраве уявлення про виховні идеа-лах Рабле.
У розділі XXIII Рабле пише «про метод, використавши-шемся Панократом, завдяки якому у Гаргантюа не пропадало дарма жодної години».
Побачивши, який неправильний спосіб життя веде Гаргантюа, Панократ зважився навчати його наукам інакше. Щоб у нього краще це все йде, Панократ очистив за допомогою спеціального зілля мозок Гар-гантюа «від усякої скверни» і змусив забути все, чому його навчили колишні вихователі.
Потім він склав план занять таким чином, що Гаргантюа не втрачав даремно ні години: все його час йшло на придбання корисних знань.
Вставав Гаргантюа близько четвертої години ранку. У той час як його розтирали, він повинен був прослухати кілька сторінок зі Святого Письма, яке йому Новомосковсклі голосно і виразно, з особливим виразом, для якою мети був найнятий юний паж на ім'я Анагност.
На зворотньому шляху вони розмовляли на астрономи-етичні теми, спостерігаючи стан небесної сфери.
Після цього Гаргантюа одягали, чесали, за-Віва, наряджали, обприскували духами і протягом всього цього часу повторювали з ним задані нака-нуне уроки. Він відповідав їх напам'ять і тут же намагався застосувати до будь-яких випадків з життя; продолжа-лось це години дві-три і звичайно закінчувалося на той час, коли він був одягнений.
Потім три години він слухав читання.
В очікуванні обіду вони виразно і з виразом Новомосковсклі напам'ять вислови, що запам'яталися їм з се-годняшній уроку.
Далі розмова повертався до ранкового уроку, а потім, закусивши варенням з айви, Гаргантюа чистив зуби, обполіскувати очі холодною водою, після чого дякував бога в прекрасних піснях, прослав-лявшего велике число милосердя його і милосердя. Потім він за-ним арифметикою, геометрією, астрономією, ма-тематикою, музикою.
Потім вони співали, розбившись на чотири або п'ять голосів, або ж це було щось сольне, прият-ве для виконання.
На подібні вправи витрачали близько години; за цей час процес травлення добігав кінця, і Гаргантюа йшов полегшити шлунок, а потім години на три, а то й більше, сідав за головні свої заняття, т. е. повторював ранковий урок читання, Новомосковскл далі і вчив-ся красиво і правильно писати літери античні і нові римські.
Після закінчення занять Гаргантюа брав уроки вер-ховой їзди, військового мистецтва, плавав, грав, виконан-понял різні фізичні вправи та ін.
Щоб розвинути грудну клітку і легені, він кри-чал, як сто чортів.
Після подібних занять, повертаючись, він спосте-дав природу, порівнював і збирав рослини.
За вечерею поновлювався обідній урок, і тривав-ся він, поки не набридало; решту часу присвячено-лось наукового бесіді, приємною і корисною.
Прочитавши подячну молитву, співали, грали на музичних інструментах, брали участь в різних забавах, іноді відвідували товариство вчених або мандрівників, яким довелося побувати в чужих країнах.
Темної ночі, перед сном, дивилися на небо, на-спостерігалися комети, розташування світил.
Потім Гаргантюа в коротких словах розповідав. наставнику все, що він прочитав, побачив, дізнався, зробив, почув за нинішній день.
Крім того, іноді вони ходили на публічні лек-ції, на урочисті акти, на змагання в спокуса-стве риторики, ходили слухати знаменитих адвокатів і євангелічних проповідників.
Так виховувався Гаргантюа, з кожним днем по-казивая все більші успіхи і, ясна річ, извле-кая з постійних вправ всю ту користь, яку може отримати юнак в міру свого віку.
Як видно з викладеного, Франсуа Рабле, несмот-ря на гротеск і гостро сатиричне спрямування свого роману, стосується тут досить широкого кру-га питань загального, гармонійного виховання свого героя, і зокрема формування у нього необ-обхідно правильно говорити. Тут і слухання зразків читання, виступів, риторичних суперечок; і бесіди, відточують майстерність красномовства; і відповіді уро-ків напам'ять, спів, читання вголос, тренування письмо-менной мови; і розвиток грудної клітини та легенів для розвитку голосу та ін.
Фактично Франсуа Рабле пропонує цілу сі-стему розвитку мови укупі з інтелектуальним і фізичним вихованням.