1.Формірованіе однопартійної політичної системи ..................... 3
2.Політіческіе боротьба в керівництві більшовицької партії в 1920-і роки. Складання режиму особистої влади І. В. Сталіна .................. 8
3.Політіческая система СРСР в кінці 1920-х років ........................ 18
Формування однопартійної політичної системи.
У 1922 році відбувся суд над групою есерів, яких звинувачували в змові проти радянської влади, контрреволюційній пропаганді, пособництві білогвардійцям і іноземним інтервентам. Суд визнав їх винними за всіма пунктами звинувачення. З есерівським рухом було остаточно покінчено. У 1923 році почалася непримиренна боротьба з меншовиками, які ще мали певний вплив у суспільстві. Було поставлено завдання «остаточно розбити партію меншовиків, зовсім дискредитувати її перед робітничим класом». Це завдання було виконано в короткі терміни. Меншовики теж були соціалістами, і світове соціалістичне рух негативно ставилося до переслідування меншовизму. Тому більшовики не ризикнули провести над ними показовий процес. Вони розгорнули потужну кампанію з «викриття» недавніх партійних товаришів. В результаті меншовики стали сприйматися в суспільстві як носії дуже ворожа, антинародної ідеології. Меншовицька партія швидко втрачала прихильників і в кінці кінців розпалася, припинивши своє існування. Вже до 1924 року в країні остаточно встановилася однопартійна політична система, в якій РКП (б) отримала неподільну владу.
У роки Громадянської війни партія більшовиків фактично виконувала функції органів держави. Склалася «диктатура партії», як було визнано на XII з'їзді РКП (б). Це було продиктовано військової ситуацією в країні. В ході війни в 1919 сформувався також новий партійний орган - Політбюро ЦК РКП (б), тісне коло більшовицьких лідерів, які і приймали основні рішення. Ситуація не змінилася і після Громадянської війни: Політбюро стало головним політичним центром країни, що визначав шляхи розвитку радянської держави.
Так з'явилися не тільки основні структури партії, а й оформилася її роль в державі. Протягом всієї радянської історії компартія буде здійснювати фактичне керівництво країною, а пост лідера партії завжди буде вищим постом в СРСР.
Сталін, спираючись на окремі висловлювання Леніна, висунув нову ідеологічну установку про те, що соціалізм може бути побудований «в одній окремо взятій країні». Різко проти такої установки виступив Троцький, переконаний прихильник світової революції. У партії розгорілася непримиренна боротьба.
Сталін, в свою чергу, різко засудив Троцького в тому, що той не вірить в можливість побудови соціалізму в СРСР.
У 1926 році XV конференція ВКП (б) прийняла сталінський тезу. Троцький зазнав поразки.
Іншою причиною конфлікту стала політика партії в селі. Проти «сільського непу» виступили Каменєв і Зінов'єв. Вони об'єдналися з Троцьким і вирішили виступати єдиним блоком. У 1927 році опозиційний блок спробував організувати демонстрацію протесту. Спроба не вдалася, а Троцький, Каменєв і Зінов'єв були виключені з партії. У 1928 році Троцький був висланий в Алма-Ату, а в 1929 році - видворений з країни.
Новий політичний конфлікт спалахнув в 1927 році в зв'язку з продовольчою кризою.
За твердженням Сталіна, дрібне селянське господарство не здатне задовольнити зростаючі потреби країни, а великі виробники-кулаки саботують хлібозаготівлі. Він виступив за масовану індустріалізацію країни і за корінні реформи в селі, результатом яких має стати поява великих колективних господарств (колгоспів).
Опонентом Сталіна став Бухарін. Причиною хлібозаготівельного кризи, на його думку, стали помилки керівництва країни. Він виступив за збереження непу в селі, висловився проти створення великих колективних господарств, вважаючи, що індивідуальні селянські господарства ще довго будуть основою аграрного сектора.
Сталін звинуватив Бухаріна і всіх прихильників непу в «правий ухил». Суспільство підтримало Сталіна. По всій країні пройшли збори і мітинги з викриттям поглядів Бухаріна, Рикова і їх прихильників. У пресі була організована масована і безжальна критика «правоуклоністов». У 1929 році Бухарін був виведений зі складу Політбюро, Риков зміщений з поста голови СНК СРСР. За «правоуклонізм» з партії були виключені близько 150 тисяч чоловік.
Реалізація політичних уроків Кронштадта, так само як і економічних, почалася на Х з'їзді РКП (б). Серед рішень з'їзду була не тільки резолюція про заміну продрозкладки податком, але і строго секретна, хоча і не менш значуща для подальшої долі країни резолюція «Про єдність партії». Вона забороняла створення в РКП (б) фракцій або груп, що мають відмінну від партійного керівництва точку зору і відстоюють її на всіх рівнях і різними методами (дуже популярними в той період були загальнопартійні дискусії).
Ввівши однодумність у своїх рядах, більшовицьке керівництво прийнялося за своїх політичних опонентів поза рядів РКП (б).
Політична опозиція поза більшовицької партії припинила своє існування. В країні остаточно затвердилася однопартійна політична система.