Податки, бюджетні витрати та інші фінансові інструменти дозволяють регулювати накопичення капіталу, експорт та імпорт капіталу, стимулювати НТП, вирівнювання рівня розвитку
2.Бюджетное пристрій і бюджетна система
Традиційно під бюджетною системою розуміють засновану на економі-чеських відносинах і державному устрої, регульовану нормами пра-ва сукупність бюджетів різних територіальних рівнів.
Бюджетне пристрій визначає організацію державним-ного бюджету і бюджетної системи країни, взаємовідносини ме-жду її окремими ланками, правові засади функціонування бюджетів, що входять до бюджетної системи, склад і структуру бюджетів, процедурні боку формування та використання бюджетних коштів та ін.
Структура бюджетної системи обумовлена формою державного уст-ройства, під якою розуміються внутрішня будова держави, поділ його на складові частини і система взаємовідносин між ними на основі розподілу пр-ділення владних повноважень і суверенітету між центром і територіальним-ними утвореннями.
Як і будова бюджетної системи залежить від форми державного та адміністративного устрою країни. За ступенем розподілу влади між центром і адміністративно-територіальними обра-тання все держави поділяються на унітарні (прості) і складні: Федера-тивні і конфедеративні.
Просте (унітарна) держава - це єдине, централізоване держава, що складається з різних административ-но-територіальних одиниць (округів, дистриктів, областей, країв і т. П.), Які не мають в своєму складі інших держав або державних утворень. Складні - це держави, які являють собою або союз держав, або спільність відносно самостійних територіальних (дер-них) утворень. Прикладами складних держав служать федерація, конфедерація, імперія, т. Е. Насильно створюване дер-дарства; найбільш поширеною формою є федерація.
Унітаризм прийшов на зміну феодальної роздробленості і зіграв історія-но прогресивну роль в розвитку державності. Унітарна форма го-жавного устрою розглядається як найбільш поширена форма державної організації. Не випадково більшість сучасних держав є унітарними.
Можна виділити наступні основні особливості унітарної держави.
По-перше, структурними одиницями такої держави є райони, міста, краю, області та інші адміністративно-територіальні утворення. Ступінь їх залежності від центральної влади може бути різною. З цієї точки зору вони поділяються на централізовані і децентралізовані. У централізованій державі існує досить високий ступінь зави-ності регіонів від центральної влади (Франція, Туреччина та ін.). У децентр-лізованних державі структурні утворення наділяються значно бо-леї високою компетенцією (коло питань, які вони можуть вирішувати без вме-шательство центральної влади), проте власним суверенітетом не володіють (Італія, Японія та ін.). У ряді сучасних унітарних держав допускається існування адміністративної автономії. Так, в Великобрита-нию як адміністративних автономій входять Шотландія і Північна Ірландія (Ольстер). Іспанія крім національних автономій (країна Басків і Каталонія) включає цілий ряд територіальних автономій. Обсяг повноважень автономій в простих державах, як правило, означає менше, ніж обсяг повноважень відповідних утворень в федераціях.
По-друге, існує єдина для всієї країни система вищих представи-них, виконавчих, судових і контрольних органів. Ступінь підконтрольності органів адміністративно-територіальних утворень органам центральної влади залежить від ступеня централізованності унітарного дер-жави.
В унітарних (єдиних) державах бюджетна система складається з двох рівнів - державний бюджет і місцеві бюджети (їх доходи і витрати не входять у федеральний бюджет, формуються і використовуються територіями самостійно). Як приклад можна згадати про бюджетну систему Великобританії.
На відміну від унітарної держави федерація характеризується такими рисами.
По-перше, вона складається з різних державних утворень (рес-публіки, штати, провінції, землі, кантони та інших.), Які є суб'єктами федерації і мають своє власне адміністративно-територіальний де-ня.
По-друге, передбачається існування двох систем вищих органів держав-жавної влади: федеральних органів і відповідних органів членів федерації. Федеральні органи здійснюють свої повноваження і функції на всій території країни, органи суб'єктів федерації - лише в межах своєї території. Розмежування предметів ведення і повноважень центру і суб'єктів здійснюється, як правило, шляхом їх закріплення в конституції. Подібне розмежування здійснюється двояким чином: в одних державах (Бразі-лія, Мексика, Канада) закріплюється виняткова компетенція федерального центру і виняткова компетенція суб'єктів; в інших (Росія, Індія, Гер-манія) поряд з виключною компетенцією закріплюється також спільна компетенція центру і регіонів. Крім того, в окремих державах, в приватно-сті в Укаїни, мають місце двосторонні договори про розмежувати-ванні економічних повноважень між центром і конкретним суб'єктом Феде-рації. Залежно від обсягу повноважень різних суб'єктів федерації їх підрозділяють на симетричні і асиметричні. У симетричних федераціях суб'єкти рівноправні, в асиметричних - немає (наприклад, Україна).
По-третє, суб'єкти федерації можуть мати свою конституцію (констатує-Ціон статут), систему законодавства, іноді - судову систему (вУкаіни не допускається). При цьому забороняється створювати свої збройні сили і вводити регіональні гроші.
По-четверте, державне управління здійснюється, як правило, з по-міццю двопалатного федерального парламенту, верхня палата якого фор-мируется з представників суб'єктів федерації і покликана виражати їх інте-реси.
По-п'яте, федерації можуть будуватися за трьома ознаками: національному, національно-територіальною, територіальною. При цьому в основі їх по-будови може лежати як одна ознака, наприклад територіальний (США, ФРН) або національний (СРСР), так і їх сукупність (українська Федера-ція). Ці риси визначають структуру і особливості функціонування бюд-житній системи країни.
Федеративний (об'єднане, союзне) держава - це форма державного устрою, при якій державні утворення або адміністративно-територіальні утворення, входячи-щие в державу, мають власну державність і обла-дають певною політичною самостійністю в межах розподілених між ними і центром компетенцій. Бюджетна система федеративних держав триланкову і складається з Федераль-ного бюджету, бюджетів членів федерації і місцевих бюджетів.
У федеративних державах бюджетна система є, як правило, трирівневої - державний бюджет (федеральний бюджет чи бюджет центрального уряду), бюджети членів федерації (штатів - у США, земель (ландо) - у ФРН, провінцій - в Канаді), місцеві бюджети. Все бюд-житніх рівні існують самостійно і не входять по доходах і видатках 1в вищі бюджети. Для ранніх стадій розвитку буржуазної держави характерна зависи-ність державного бюджету від місцевих бюджетів. При цьому державним-ний бюджет часто не мав власних джерел доходів і покривав свої витрати за рахунок внесків окремих штатів (США). З розвитком виробляй-них сил, ускладненням господарських зв'язків роль центральної влади і державного бюджету стала зростати, що найбільшою мірою прояви-лось після Другої світової війни в зв'язку з необхідністю глобального об-лення основного капіталу і структурних перетворень в економіці.
За бюджетами різних рівнів закріпилися і свої джерела доходів. До державного бюджету традиційно спрямовуються найбільші податки - прибутковий податок з населення, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податок на додану вартість (крім США); митні збори; кошти від державних позик; доходи від використання об'єктів державної власності.