Філософія Людвіга Фейєрбаха (1804 - 1872) вважається завер-шує етапом німецької класичної філософії, видними пред-ставники якої були Кант, Гегель, Шеллінг і Фіхте, і нача-лом матеріалістичної епохи в німецької і світової філософії. Головний напрямок філософії Фейєрбаха - критика не-мецкого класичного ідеалізму і обгрунтування матеріалізму. Звичайно, матеріалізм як напрямок філософії виник задовго до Фейєрбаха (в Стародавній Греції його представниками були Демокріт і Епікур, в Англії Нового часу - Френсіс Бекон і Джон Локк, у Франції - просвітителі-матеріалісти). Однак зазначені матеріалістичні філософські школи були, головним чином, внутрішнім національним явищем свого часу і відрізнялися непослідовністю і протиріччя-ми, перебували під сильним впливом теології, шукали когось промісс між матеріалістичними ідеями і існуванням Бога (формою подібного компромісу був, зокрема, деїзм) .
Філософія Людвіга Фейєрбаха стала першим випадком глу-боко послідовного матеріалізму. основними рисами ко-торого були:
· Повний розрив з релігією (атеїзм) і звільнення від мно-говекового релігійного впливу;
· Спроба пояснити Бога і релігію з матеріалістичної точки зору, виходячи з людської природи;
· Матеріалістичне, з урахуванням новітніх досягнень науки пояснення проблем навколишнього світу і людини;
· Переконання в пізнаваності навколишнього світу.
Філософія Фейєрбаха стала вододілом між німецькою класичною філософією і німецьким матеріалізмом XIX століття, предтечею марксизму. Сформована під великим впливом третьому філософії Фейєрбаха марксистська філософія (К. Маркс, Ф. Енгельс) вийшла за національні рамки Німеччини і стала загальносвітовою філософією, особливо популярною в середині і наприкінці XIX - першій половині ХХ ст. У ряді країн, що пішли по комуністичному шляху розвитку (СРСР, Китай, Східна Європа, деякі країни Азії та Африки), матеріалістична філософія (виросла на основі філософії Фейєрбаха, Мар-кса, Енгельса і ін.) Стала офіційною і загальнообов'язкової.
Ранній період філософії Фейєрбаха характерний критикою ідеалістичної філософії, особливо Гегеля. Так, Фейєрбах відкидає ідею тотожності буття і мислення, не визнає наявності абсолютної ідеї - самостійної субстанції і превопрічіни матеріального світу. Він логічно доводить неможливість відчуження (перетворюється-щення) абсолютної ідеї в матеріальний світ, бо навколишнього щий світ очевидний і помітний, в той час як абсолютна ідея є лише гіпотезою розуму, вигадкою Гегеля. В цілому філософію Гегеля Фейєрбах вважає штучною, під-докинути забобонам, зверненої в минуле, відпо-відної новітнім досягненням науки.
На противагу об'єктивного ідеалізму Гегеля Фейєрбах ви-рушив теорію антропологічного матеріалізму. Суть цієї теорії в тому, що:
1) єдино існуючими реальностями є при-роду і людина, яка є частиною природи;
2) людина повинна стати головним інтересом філософії; він є єдність матеріального і духовного, оскільки ідея існує не сама по собі, а є продукт свідомості людини;
3) Бога як окремої і самостійної насправді не суще-ствует; Бог - це плід уяви людини;
4) природа (матерія) вічна і нескінченна, ніким не сотворімо і ніким не уничтожимо; все, що нас оточує (предмети, явища), - це різні прояви матерії.
Особливе місце в філософії Фейєрбаха займає проблема Бога. На відміну від колишніх філософів-матеріалістів, шукаючи-ших компроміс між своїми матеріалістичними поглядами і ідей існування Бога, - деистов і ін. Фейєрбах виступає з атеїстичних позицій і тісно пов'язує проблему Бога з антропологією. Можна виділити следующіеосновние положення атеістічен-ско-антропологічної теорії Л. Фейєрбаха:
1) Бога як самостійної реальності немає; Бог - це породження свідомості людини;
2) релігія є глибоко розроблену міфологічно-фантасти-чний ідеологію, яка не має нічого спільного з реальністю;
3) поширення релігії стало можливим завдяки неве-дружність людини, його важким життєвим умовам;
4) коріння релігії криються в почутті безсилля людини перед зовн-ним світом, його залежності від нього і незахищеності; думка про Бога - сверхсильном розумному істоті - втішає людини, притупляє його страх і афекти;
5) Бог - це ідеальний образ людини, створений людиною, це те, чим хотів би себе бачити людина; Бог насправді не є творцем, Він є творіння людини, його розуму, в той час як справжній творець (а не творіння) - людина.
Також Л. Фейєрбахом були порушені питання гно-сеологіі. Фейєрбах був опонентом І. Канта, який висунув теорію про обмежені пізнавальних здібностях розуму людини і непізнаваності внутрішньої сутності речей і яв-лення навколишнього світу. Навпаки, згідно Фейербахом навколишній світ пізнати, а пізнавальні воз-можности розуму безмежні. Однак безмежність можли-ностей пізнання розуму настає не відразу, а розвивається по-статечно, у міру еволюції людини, накопичення досвіду, зростання науково-технічного прогресу. Суть даної ідеї філософ висловив словами: «Те, що не пізнаємо ми, пізнають наші нащадки». Основу пізнання, за Фейербахом, складають суб'єктивні чув недержавні відчуття, в основі яких лежить об'єктивна реаль-ність і які усвідомлюються розумом. Таким чином, гносеологія Фейєрбаха базується на матеріалістичних засадах при со-єднання і рівнянні емпіричного і раціонального підходів.
Тести для самоконтролю до глави 8
1. У чому полягає унікальність німецької філософії XIX століття?
а) їй вдалося глибоко досліджувати проблеми, століттями мучать чоловіча-ство, і прийти до таких висновків, які визначили все майбутній розвиток філософії;
б) їй вдалося поєднати в собі майже всі відомі в той період фило--софскіе напрямки - від суб'єктивного ідеалізму до вуль-гарного матеріалізму і ірраціоналізму;
в) їй вдалося відкрити десятки імен видатних філософів, які увійшли до «золотого фонду» світової філософії (Кант, Фіхте, Гегель, Маркс, Енгельс, Шопенгауер, Ніцше та ін.);
г) у всьому перерахованому вище.
2. Кого з перелічених не відносять до представників німецької класичної філософії?
а) Іммануїла Канта;
б) Георга Гегеля;
г) Фрідріха Шеллінга.
3. Основоположником німецького класичного ідеалізмасчі-тается:
б) Іммануїл Кант;
г) Фрідріх Шеллінг.
4. Ідею агностицизму, т.е.невозможності пізнання навколишнього действи-ності Іммануїл Кант відстоює в роботі:
а) «Критика чистого розуму»;
б) «Критика практичного розуму»;
в) «Критика здатності судження»;
г) «Загальна природна історія і теорія неба».
5. По Канту, вищим рівнем свідомості, формами якогоє-ся остаточні вищі ідеї, є:
7. Ким з філософів був сформульований моральний закон, так званий кате-горіческій імператив: «Роби так, щоб максима твого вчинку могла бути принципом загального законодавства»?
а) Георгом Гегелем;
б) Иммануилом Кантом;
в) Йоганном Фіхте;
г) Фрідріхом Шеллінгом.
8. Хто з філософів єдиною реальністю проголошує внутрішньо, суб'єктів незалежно-єктивні, людське «Я», в якому полягає весь світ?
а) Іммануїл Кант;
в) Фрідріх Шеллінг;
9. Хто з філософів приходить до висновку про те, що хід історії випадковий, в історії панує свавілля?
а) Іммануїл Кант;
в) Фрідріх Шеллінг;
10. Хто з філософів вважав, що все розумне действи-тельно, а все дійсне розумно?
а) Іммануїл Кант;
в) Фрідріх Шеллінг;