На сьогоднішній день ця міжнародна організація є прообразом нового типу державності, що об'єднує 27 країн Європи. Еволюція європейської інтеграції включила в себе чотири етапи.
Перший етап (1957-1968 рр.) Пов'язаний з утворенням зони вільної торгівлі, зі скасуванням мит, квот та інших обмежень в торгівлі між державами-учасницями при збереженні їх автономії в митної та торгівельної політики по відношенню до третіх країн.
На другому етапі (1968-1987 рр.) Виник митний союз з введенням замість автономних коштів торгової і митної політики загального митного тарифу і переходу до єдиної торгової політики щодо третіх країн.
1) внутрішні реформи ЄС (зміни в основних принципах і процедурах прийняття рішень кваліфікованою більшістю з можливістю блокування їх меншістю, обмеження застосування права вето в 35 законодавчих областях);
2) прийняття в ЄС країн Центральної та Східної Європи з наданням їм місць і голосів в інститутах ЄС;
3) формування спільної зовнішньої та оборонної політики союзу.
Головним політичним заходом в ЄС є проведені два рази в рік за участю глав держав і урядів сесії Європейської ради. Основним же політичним органом цієї організації є Європейська рада, рішення якого поки не мають юридичної сили.
Органами ЄС також є Європарламент, Комісія ЄС, Суд ЄС, Рахункова палата ЄС і Рада міністрів ЄС.
Європейський парламент існує з 1957 р а з 1979 р обирається прямим загальним голосуванням населення країн-учасниць терміном на 5 років за нормами представництва пропорційно чисельності населення держави. Виконує наступні функції: 1) контролює роботу Комісії ЄС; 2) проводить консультації, приймає спільні з Комісією і Радою ЄС рішення; 3) обговорює бюджет ЄС, у виняткових випадках може відхилити його прийняття.
Щомісячні пленарні сесії Парламенту проходять в Страсбурзі, додаткові сесії і засідання комісій - в Брюсселі. Генеральний секретаріат працює в Люксембурзі. У залі засідань депутати розміщуються не за національною ознакою, а за політичною приналежністю.
Комісія ЄС (Єврокомісія) - це головний виконавчий орган ЄС, який більше за інші органи ЄС позбавлений національних основ. Комісія формується з 27 комісарів і голови, що призначаються 27 урядами за спільною згодою і з схвалення Європейського парламенту. Члени комісії незалежні від вказівок своїх урядів.
Суд ЄС, орган з чітко вираженими наднаціональними ознаками, грає важливу роль у формуванні специфічного «права співтовариства». Суд є незалежним правовий орган, який забезпечує виконання умов договору про утворення ЄС і вирішує інші правові питання. Суд ЄС складається з 15 суддів і дев'яти генеральних прокурорів, які призначаються строком на шість років. Знаходиться суд ЄС в м Люксембурзі.
Рахункова палата ЄС існує з 1975 року і займається аудиторською перевіркою виконання бюджету ЄС. В її складі 27 пред став іте- лей (по одному від кожної держави-члена). Штаб-квартира знаходиться в Люксембурзі.
Рада міністрів ЄС забезпечує координацію загальної економічної політики держав-членів; володіє правом прийняття рішень; наділяє Європейську комісію, за актами, прийнятими радою, повноваженнями для імплементації норм, які вироблені радою. Рада може висувати певні вимоги до здійснення цих повноважень. Він може також зберігати за собою право в певних випадках безпосередньо здійснювати ці повноваження.
На початку XXI ст. перед ЄС стоять два завдання, які не вдалося вирішити до сих пір. Це - інституціональна реформа і координація зовнішньої і оборонної політики.
Без реформування інститутів ЄС неможливий подальший розвиток інтеграційних процесів, включаючи зміцнення военнополитического співпраці.
Координація зовнішньої політики поки здійснюється на основі міжурядових контактів і при відсутності координуючого органу в рамках ЄС, т. Е. Питання проведення спільної зовнішньої політики поки залишається невирішеним і кожна держава ЄС діє, виходячи зі своїх інтересів.
Військове співробітництво стало особливо актуальним після Югославської кризи, в якому ЄС не зумів проявити себе в якості впливової миротворчої сили.
Як відомо, військово-політична координація ЄС довгі роки йшла в рамках Західноєвропейського союзу (ЗЄС), своєрідною «військової руки» ЄС, який виник в 1948 р в результаті підписання Брюссельського договору. ЗЄС ніс відповідальність в таких областях, як миротворчість, превентивні акції з метою запобігання конфліктів, гуманітарні операції. По лінії ЗЄС, наприклад, здійснювалися заходи на підтримку ембарго, введеного ООН проти Сербії (патрулювання в Адріатиці, митний і поліцейський контроль на Дунаї та ін.). В даний час ЗЄС не існує, однак, ідеї європейської військово-політичної інтеграції не втратили свого значення.