У своєму становленні і розвитку міжнародна економіка проходить ряд етапів, кожен з яких має спільні риси і специфічні особливості.
Розглянемо конкретні етапи розвитку міжнародної економіки.
До числа основних причин належать такі:
1) завершення промислового перевороту. Суть такого перевороту полягає, як відомо, в переході від ручного, мануфактурного виробництва до машинного виробництва, до капіталістичної ринкової економіки. Найважливішими наслідками такого переходу є:
а) високі темпи і обсяги виробництва. Наприклад, в США за 1860-1900 рр. загальний обсяг виробництва продукції збільшився в 7 разів, а сума капіталовкладень в промисловість - в 10 разів;
б) надзвичайний підвищення продуктивності праці. Зокрема, в Англії за 1970-1840 рр. - майже в 30 разів;
в) внутрішні ринки розвинених країн не в змозі «поглинути» створювану продукцію;
2) завершення епохи географічних відкриттів, коли практично всі «білі плями» зникли з лиця Землі і географічних карт;
3) завершення територіального поділу світу між розвиненими країнами, наслідком чого стало:
а) формування колоніальних систем, колоніальних імперій;
б) формування нової системи економічних зв'язків, нового типу міжнародного поділу праці, який обумовлений не стільки виробничо-економічними, природно-природними, а політичними чинниками;
4) завершення формування світового товарного ринку. В результаті (слідства):
а) зростає залежність будь-якої країни від зовнішніх ринків, як з точки зору імпорту, так і експорту товарів;
б) загострюється конкурентна боротьба між національними господарствами;
в) зростає експортно-імпортна квота ВВП;
5) перехід до нового типу міжнародної валютної системи, до монометалічні, золотого стандарту (від біметалізму), який (як наслідок) спрощує і стимулює зовнішньоекономічні зв'язки і платежі.
Перераховані причини і чинники обумовлюють особливості першого етапу розвитку світової економіки. Серед цих особливостей виділяються основні, що визначають:
- більшість країн включені в більшій чи меншій мірі в систему світогосподарських зв'язків. Але при цьому зауважимо, що одні країни включені в цю систему на основі економічних чинників, інші на основі політичних чинників;
- сформувалася специфічна система міжнародних економічних зв'язків - колоніальна, або політично залежна;
- визначальною формою міжнародних економічних відносин залишається все ще міжнародна торгівля. Разом з тим, значно зростає роль таких форм, як міжнародний рух капіталу і міжнародна міграція робочої сили.
Отже, до кінця XIX століття - початку ХХ століття склалася світова економіка, яка в подальшому під впливом нових факторів набуває нових рис.
Другий етап (до 1970-х років) - це етап суперечливого розвитку і ускладнення світової економіки, як певної системи. До числа основних причин і факторів, що обумовлюють такий розвиток, відносяться наступні:
1) формування нових організаційних структур ринкової економіки. Це великі компанії, банки, монополістичні об'єднання, альянси - картелі, синдикати, трести, концерни. Саме вони стають головними економічними суб'єктами ринкової економіки, захопили контроль над значною частиною внутрішніх і зовнішніх ринків, мають вирішальний вплив на розвиток національної економіки;
б) у багатьох країнах, в т.ч. в розвинених капіталістичних державах, розгортається процес одержавлення економіки;
в) спостерігаються різкі зміни в співвідношенні сил на світових ринках;
3) розпад золотого стандарту і перехід до нової міжнародної валютної системи, золотовалютного стандарту, або Бреттон-Вудської валютної системи, основу якої склав американський долар, який використовується в якості головної розрахункової одиниці на світових ринках;
4) розгортання науково-технічної революції з початку 1950-х років.
Світова економіка під впливом цих причин приймає якісно нові риси:
- формуються дві протилежні світові економічні підсистеми - світова капіталістична економіка і світова соціалістична (неринкова) економіка;
- провідною формою міжнародних економічних відносин стає міжнародний рух капіталу;
- формується міжнародна наднаціональна інституційна структура (система) регулювання світової економіки, в якій виділяються такі інститути як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та ін.
Третій етап (з 1970-х років ХХ століття) - це етап формування всесвітнього господарства, міжнародної економіки. Остання зазнає суттєвих змін під впливом певних причин, серед яких особливої уваги заслуговують наступні:
1) розпад колоніальних і соціалістичних систем, що супроводжується (як наслідок) освітою величезної кількості нових незалежних держав;
3) формування нового типу міжнародних компаній, банків, фінансових інститутів - транснаціональних, які стають головними, визначальними суб'єктами світової економіки;
4) загострення глобальних проблем (економічних, екологічних, демографічних, військово-політичних);
Під впливом перерахованих причин і факторів склався якісно новий тип світової економіки - всесвітня (глобальна) міжнародна економіка, яка істотно відрізняється від всіх попередніх економічних структур. Міжнародна економіка характеризується такими особливостями:
- це цілісна, єдина економічна система. Цілісність, єдність полягають в тому, що ця система функціонує на основі єдиних, загальноприйнятих норм, правил, принципів, що виробляються міждержавними інститутами;
- це дійсно міжнародна економіка. Міжнародність проявляється в тому, що:
а) в систему міжнаціональних зв'язків включаються всі об'єкти сучасної ринкової економіки, всі види підприємницької діяльності, всі форми міжнародних відносин. Все більша кількість країн проводять політику «відкритої» економіки;
б) склалася глобальна багатофункціональна інституційна структура, яка регулює майже всі форми міжнародних економічних відносин. В даний час таких інститутів налічується понад 400. Їх членами є переважна більшість країн світового співтовариства. Зокрема, членами МВФ і Світового банку є понад 180 країн, в СОТ входять майже 150 країн, понад 100 країн є членами Всесвітньої організації праці (МОП) і т.д. Крім того, дедалі більша частина системи регулювання національних економік контролюються такими наднаціональними, міжнародними інститутами, як транснаціональні корпорації (ТНК);
в) все зростаюча частина світової економіки, системи міжнародних економічних зв'язків набувають віртуальний характер, тобто розвиваються і здійснюються на основі всесвітньої інформаційної мережі Інтернет;
г) створена всесвітня економічна інфраструктура, включаючи інформаційні технології;
д) відбувається масовий перехід національних економік на загальносвітову систему статистичного і бухгалтерського обліку.
Ми дали своє бачення особливостей сучасної міжнародної економіки. У різних підручниках дається дещо інша класифікація її ознак. Зокрема в навчальному посібнику професора Олексія Кірєєва акцентується увага на таких ознаках:
1) розвинена сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;
2) розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили, технології);
3) міжнародні форми виробництва на підприємствах, розташованих в різних країнах і контрольованих іноземними компаніями, в першу чергу, ТНК;
4) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва;
5) система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;
6) економічна політика держав, яка виходить із принципів відкритої економіки. [7]
Отже, ми з'ясували, що світова економіка в своєму розвитку проходить ряд етапів і на одному з них набуває нової якості, стає міжнародної всесвітньої економікою. Сучасна міжнародна економіка являє собою сукупність національних економік, між якими існує стійкий зв'язок і взаємозв'язок, обумовлена поглиблюється міжнародним розподілом праці, міжнародної мобільністю факторів виробництва, розвиненою організаційною структурою міждержавних координуючих і регулюючих інститутів.
Особливості сучасної міжнародної економіки, роль і значення наочно проявляються в її структурі.