Праця - це цілеспрямована діяльність людини, реалізація його фізичних і розумових здібностей для отримання певних матеріальних або духовних благ. Предметом трудового права є суспільні відносини, пов'язані з працею на виробництві:
1) відносини зі сприяння зайнятості і працевлаштування у даного роботодавця;
2) трудові відносини працівника з роботодавцем по використанню і умов його праці.
Це основна група відносин, регулювання яких присвячена гл. 2 Трудового кодексу РФ. Основний предмет цих відносин - робота працівника за обумовленою з ним його трудової функції при підпорядкуванні правилам трудового розпорядку даної організації. Трудові відносини є у всіх працівників, які виконують особисто роботу в загальному процесі праці на даному виробництві і є членами його трудового колективу. Ці відносини виражають вольову частину виробничих відносин, так як виникають і припиняються з волі працівника і роботодавця.
Наступна група відносин Трудовим кодексом РФ визначається як безпосередньо пов'язані, з трудовими відносинами. До них відносяться:
1) відносини з організації праці та управлінню працею, участі в управлінні організацією;
3) відносини по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця;
5) відносини щодо участі працівників і профспілок у встановленні умов праці та застосуванні трудового законодавства у передбачених законом випадках;
6) відносини щодо матеріальної відповідальності сторін трудового договору за шкоду (збитки), заподіяну з вини однієї сторони іншій;
7) відносини щодо вирішення індивідуальних чи колективних трудових спорів, що виникають лише у деяких працівників і окремих робочих колективів. Коли з'являється такий трудовий спір, другою стороною цих відносин є орган, який дозволяє даний спір.
Предмет галузі трудового права як системи відносин, які регулюються нормами трудового права, необхідно відрізняти від предмета науки трудового права і навчального курсу.
У них предметом є вивчення самих норм трудового законодавства, не тільки російського, а й міжнародного, а також їх історії і навчань про правовідносини сфери трудового права.
2.Метод трудового права та його особливості.
методом трудового права називається комплекс способів правового регулювання, тобто впливу законодавця через норми права на волю людей, їх поведінку в праці і на виробництві в потрібному для суспільства напрямку.
Виходячи із загальної теорії права, метод правового регулювання трудових відносин виражається в наступних ознаках:
1) в своєрідності підстав виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин;
2) в юридично загальне становище учасників трудових правовідносин;
3) в характері встановлення прав і обов'язків;
4) в способах захисту прав і засобах забезпечення обов'язків сторонами трудових правовідносин.
Перша ознака методу трудового права проявляється в договірному виникненні трудових правовідносин, в тому числі у випадках і порядку, встановлених законодавством або іншим нормативним актом, що містить норми трудового права, або статуту (положення) організації: обрання на посаду; обрання за конкурсом; судового рішення про укладення трудового договору та ін.
Друга ознака методу трудового права проявляється особливо загального юридичного становища суб'єктів трудових правовідносин - їх рівність при укладенні трудового договору; в підпорядкуванні працівників в процесі виконання ними трудових функцій правилами внутрішнього трудового розпорядку, з одного боку, а з іншого - в забезпеченні роботодавцем умов праці, передбачених трудовим законодавством, або іншим нормативно-правовим колективним договором, угодою, трудовим договором.
Третя ознака методу трудового права характеризується поєднанням централізованого (загального і галузевого) регулювання трудових відносин з локальним регулюванням за участю трудових колективів і профспілок у даному процесі. Централізоване регулювання трудових відносин виражається у виданні державою законодавчих актів та інших правових норм в галузі праці. Серед локальних нормативних актів про працю найважливіше місце займають колективний договір, різні угоди.
Четвертийпрізнак методу трудового права пов'язаний зі специфікою захисту трудових прав і забезпечення виконання обов'язків. При порушенні трудових прав працівника з боку роботодавця питання про їх поновлення вирішується спеціальним органом (комісія по трудових спорах), за участю профспілок або в судовому порядку. Належне виконання працівниками трудових обов'язків забезпечується специфічними для трудового права засобами - заходами дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Спеціальні норми диференціації трудового права - трудові пільги (їх більшість), норми пристосування (в галузевої диференціації) і норми-вилучення (за специфікою трудової зв'язку) - дозволяють з урахуванням зазначених її підстав для всіх працівників одно з іншими здійснювати основні їх трудові права та обов'язки.